Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №345/5316/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/5316/25

Провадження № 22-ц/4808/101/26

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Шемрай Н.Б.

за участю представника позивача адвоката Грицай В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 – адвоката Сметанікова Андрія Васильовича на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Якиміва Р. В. в місті Калуші, у справіза позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року представник ФОП ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Позов мотивований тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2023 року КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. 07 листопада 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу майна банкрута по лоту № НОМЕР_1 , а саме: права вимоги за дебіторською заборгованістю КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07 листопада 2024 року переможцем є ФОП ОСОБА_2

14 листопада 2024 року на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено акт про придбання майна на аукціоні. У додатку № 1 до вказаного акта зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради станом на 14 листопада 2024 року.

Отже, придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, зокрема до відповідача, який є споживачем житлово-комунальних послуг, що надавалися КП «Екосервіс», оскільки йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_2 , за наведеною адресою у відповідача за період з серпня 2017 року по квітень 2021 року наявна заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами у розмірі 658,09 грн. Оскільки відповідач не погасив вказану заборгованість перед позивачем як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат, розмір яких становить 167,28 грн, та 3% річних на суму заборгованості, що становить 48,63 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 874 грн, яка складається з: 658,09 грн – заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2017 року до квітня 2021 року, 167,28 грн – інфляційні втрати, 48,63 грн – 3 % річних, а також судові витрати у розмірі 7968,96 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 740,30 грн, яка складається з: 658,09 грн – заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2017 року до квітня 2021 року, 65,12 грн – інфляційні втрати, 17,09 грн – 3 % річних.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 813,92 грн судового збору та 1500 грн витрат за надання правничої допомоги.

В решті позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 – адвокат Сметаніков А. В. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту надання відповідачу комунальної послуги щодо поводження з побутовими відходами КП «Екосервіс».

Крім того, зверненню до суду повинна була передувати вимога позивача до відповідача як боржника з приводу необхідності сплатити наявну заборгованість, оскільки не пред`явивши таку вимогу, позивач, зловживаючи своїми правами, поставив відповідача у становище, коли той змушений нести додаткові витрати, у зв`язку із розглядом справи у суді.

Також представник апелянта вказує на те, що ОСОБА_1 не було відомо про те, що позивач викупив у КП «Екосервіс» борг і відповідно став новим кредитором, а тому апелянт на підставі статті 516 ЦК України має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, що у свою чергу свідчить про передчасність заявлених позовних вимог.

Представник апелянта погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що відсутність договору не може бути підставою для звільнення споживача за фактично надані послуги, однак, звертає увагу на те, що обов`язку споживача щодо укладення договору про управління побутовими відходами кореспондує обов`язок надавача таких послуг підготувати та укласти відповідний договір.

Уважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув із ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу, оскільки у матерілах справи відсутні належні та допустимі докази надання правничої допомоги адвокатами АБ «Юлії Біжко» у межах цієї справи.

Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

Представник ФОП ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні є необґрунтованими, оскільки такі докази долучені позивачем до матеріалів справи, та крім того, згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Окрім цього, уважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази щодо надання КП «Екосервіс» послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, оскільки згадуване комунальне підприємство було єдиним виконавцем цих послуг на території Калуської міської ради, ОСОБА_1 будь-яких доказів того, що він звертався до підприємства із вимогою відключити його як споживача від надання послуг не надав, як і не надав доказів будь-яких заперечень щодо неотримання послуг. Водночас факт непроживання у будинку, який належить йому на праві власності, чи факт неукладення ним як споживачем договору про надання послуг не звільняє його від обов`язку сплатити нараховану йому заборгованість за надані послуги.

Погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі підтверджені належним чином.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_2 – ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги заперечила.

В судове засідання апеляційного суду представник Боднара Я.І. не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце слухання справи. З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності. В попередньому судовому засіданні представник апелянта – адвокат Сметаніков А. В. вимоги скарги підтримав, просив її задоволити.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.

Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_2 та 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено акт про придбання майна на аукціоні.

В додатку № 1 до акта про придбання майна на аукціоні зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради, зокрема, в ньому містяться відомості про ОСОБА_4 , у якої наявна заборгованість у розмірі 911,18 грн за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідка № 443648180) за адресою: АДРЕСА_1 власником є ОСОБА_1 , тобто відповідач у справі.

Згідно з актом звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 01.01.2008 по 30.04.2021 розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 становить 911,18 грн.

Тарифи з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади затверджувалися відповідними рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Враховуючи зазначені норми матеріального права та надані позивачем докази суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що КП «Екосервіс» надавав відповідачу як власнику будинку відповідні послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, однак відповідач не виконував свої зобов`язання щодо своєчасної оплати, а тому позивач як новий кредитор має право на стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 658,09 грн за період з серпня 2017 року до квітня 2021 року. З огляду на це, рішення суду першої інстанції у цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 167,28 грн та 3 % річнихв розмірі 48,63 грннеобхідно вказати таке.

Матеріалами справи підтверджено, що переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_2 та 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено акт про придбання майна на аукціоні.

Враховуючи вказані обставини є всі підстави вважати, що позивач набув права на нарахування 3% річних та інфляційних з моменту набуття права вимоги на дебіторську заборгованість КП «Екосервіс» саме з 14.11.2024. Тому, 3% річних за період з 14.11.2024 до 25.09.2025 (дата подачі позову до суду) складає 17,09 грн, інфляційні втрати – 65,12 грн. Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними та такими, що відповідають обставинам справи та зібраним доказам. На час розгляду справи законодавчих обмежень щодо їх стягнення немає.

Доводи апеляційної скарг и про те, що судом не досліджено перехід прав до нового кредитора спростовуються змістом оскаржуваного рішення, в якому судом взято до уваги акт про придбання майна на аукціоні від 14.11.2024 та згідно з яким КП «Екосервіс» передало ФОП ОСОБА_2 у власність майно банкрута, а саме право вимоги за дебіторською заборгованістю КП «Екосервіс» на загальну суму 91 006, 27 грн.

Крім того, з витребуваних апеляційним судом доказів у арбітражного керуючого та наданих позивачем, встановлено, що згідно з рішеннями Калуської міської ради за період з 2007 року по 2021 рік надавачем послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів на території м.Калуш було КП «Екосервіс». Згідно із додатком до акта про придбання на аукціоні майна від 14.11.2024 у Переліку фізичних осіб, у яких є заборгованість перед КП «Екосервіс» станом на 14.11.2024, була і ОСОБА_4 (мати відповідача). Договір з нею був укладений 05.11.2007 за номером особового рахунку НОМЕР_2 із заборгованістю 911,18 грн.

Також позивачем долучено оригінальну копію досудової вимоги від 05.06.2020 за № 515, надіслану КП «Екосервіс» ОСОБА_4 на адресу: АДРЕСА_1 , в якій було зазначено про наявність заборгованості у сумі 733,98. Водночас позивач ФОП ОСОБА_2 просив стягнути 658,09 грн, що є його правом.

Також арбітражним керуючим надано суду оригінал договору, укладеного між ОСОБА_4 та КП «Екосервіс» 05.11.2007, акт звірки розрахунків підприємства та боржника та рахунки–фактури підприємства про щомісячне нарахування за користування послугою. З акту встановлено, що за період з 01.01.2008 по 30.01.2021 заборгованість абонента ОСОБА_4 складає 911,18 грн, при цьому, до 2014 року остання частково погашала її, що вказує на те, що послуги надавалися, а споживач їх оплачував.

Отже, доводи апелянта про те, що позивачем не доведено факт надання комунальних послуг спростовуються матеріалами справи: договором № 1186 від 05.11.2007 на вивіз та захоронення твердих побутових відходів з приватного сектору; рахунками-фактурою №1186 за вересень 2017, жовтень 2017, листопад 2017, грудень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, квітень 2018, травень 2018, червень 2018, липень 2018, серпень 2018, вересень 2018, жовтень 2018, листопад 2018, грудень 2018, січень 2019, лютий 2019, березень 2019, квітень 2019, травень 2019, червень 2019, липень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, вересень 2020, жовтень 2020, листопад 2020, грудень 2020, січень 2021, лютий 2021, березень 2021 .

Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідка № 443648180), власником об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , відповідно, наявні підстави для стягнення боргу з нього як власника. Факт непроживання у будинку, який належить йому на праві власності, чи факт неукладення ним як споживачем договору про надання послуг, не звільняє його від обов`язку сплатити нарховану заборгованість за надані послуги.

Також факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Щодо доводів скарги про пропуск строку позовної давності необхідно зазначити, що такі не заслуговують на увагу, оскільки закінчення строку звернення до суду щодо стягнення боргу за період з серпня 2017 року по квітень 2021 року припав на введений в державі карантин та воєнний стан, у зв`язку з чим строк було продовжено, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Щодо тверджень апеляційної скарги про безпідставне стягнення витрат на правову допомогу, то суд надав належну оцінку доказам сторони, врахував клопотання про неспівмірність та стягнув розмір реально понесених витрат.Апеляційний суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не містить обмежень щодо підписання та подання процесуальних документів іншими представниками сторони, якщо такі документи були підготовлені адвокатом, а факт надання правничої допомоги підтверджений належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до обставин, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Отже, частково задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Щодо судових витрат

Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ФОП ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача надано акт № 207 від 26.11.2025 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, згідно з яким надано правову допомогу - аналіз апеляційної скарги та підготовка відзиву на апеляційну скаргу, тривалістю 2 год, вартістю 4 000 грн.

Отже, представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді апеляційної інстанції, а тому, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, такі витрати необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 .Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони. Клопотання про зменшення суми витрат у зв`язку з їх не співмірністю сторона відповідача не подавала.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сметанікова Андрія Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 4000грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 березня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта