Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №646/9592/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/9592/25

№ провадження 2/646/522/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.26 м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання - Левченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харків цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2349100958-550119 від 17.12.2021, в сумі 15629,90 грн., з яких: 5246,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 10384,90 грн. заборгованість за відсотками за користування позикою, та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.12.2021між відповідачем та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 2349100958-550119 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Зазначений кредитний договір разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та за якими позичальник був попередньо ознайомлений. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор - 6475 для підписання кредитного договору №2349100958550119 від 17.12.2021 року, шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 (вказаного під час реєстрації в особистому кабінеті) електронного СМС-повідомлення.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Кошельок» надано відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 6550,00 грн; початковий строк кредитування становить 28 днів; відсоткова ставка, становить 2,2% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору; сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 28 днів становить 9943.00 грн.

Позивач зазначав, що виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти. Однак, відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, тому ТОВ «Кошельок» просило стягнути заявлену заборгованість за кредитним договором.

Рух справи

Ухвалою суду від 30.09.2025 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 01.10.2025 року задоволено клопотання представника ТОВ «Кошельок». Витребувано у АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ: 00032129, місце реєстрації: просп. В. Маяковського, 45, літ. А, Київ, 02222), наступні письмові докази: - письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи); - письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 16.12.2021 року по 13.04.2022.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїми правами на подання до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін та поданням відзиву на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що 17.12.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 2349100958-550119 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

За умовами п. 1.1 Договору № 2349100958-550119 від 17.12.2021 року про надання кредиту, ТОВ «Кошельок» надає ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6550,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Згідно умов договору, тип кредиту - споживчий; сума кредиту, 6550,00 грн (п. 1.1.); строк кредитування, становить 28 днів (п. 2.1.); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.3.3.).

Відповідно до змісту Договору між сторонами узгоджений графік повернення кредиту. Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту.

В наданій позивачем довідці № 07/605-07/517 від 15.07.2025 року, зазначено, що 17.12.2021 року ТОВ «Кошельок» через платіжну систему хPAY перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 6550.00 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за договором № 2349100958-550119 від 17.12.2021 становить 15629,80 грн. та складається із: заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5244,90 грн.; заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 10384,90 грн.

З наданої АТ «Ощадбанк» інформації зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 19.12.2021 року зараховано 6550.00 грн.

Релевантне законодавство

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Релевантна практика Верховного Суду

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться. Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №758/14925/23 від 04.02.2026

Мотиви, з яких виходив суд, та висновки суду

Судом встановлено, що звертаючись з позовною заявою, позивач посилався на те, що 17.12.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 2349100958-550119 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

З наданої АТ «Ощадбанк» інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 19.12.2021 року ТОВ «Кошельок» зараховано 6550,00 грн.

До позовної заяви позивачем було додано: копію паспорта споживчого кредиту до договору №2349100958-550119 від 17.12.2021 року у реквізитах якого не вбачається одноразового електронного підпису, одноразового ідентифікатора; копію договору № 2349100958-550119 від 17.12.2021 року з графіком розрахунків, у якому не встановлено електронного підпису, одноразовим ідентифікатором; копію детального розрахунку заборгованості за договором №2349100958-550119 від 17.12.2021 року, з якого слідує, що було видано кредит 6550 гривень, нараховано проценти за період з 17.12.2021 року по 13.04.2022 року у розмірі 10348,90 грн., у відповідності до п. 3.5 договору, виходячи із процентної ставки 2,2% за кожен день користування кредитом; копію правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», які також не підписані відповідачем.

Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ «Кошельок», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Кошельок») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних позивачем обставин про те, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - 6475 шляхом направлення на номер телефону НОМЕР_4 електронного повідомлення для підписання кредитного договору №2349100958-550119 від 17.12.2021 року.

Встановивши фактичне перерахування позивачем на карту відповідача коштів в розмірі 6550,00 грн. та часткове здійснення оплати за Договором № 2349100958-550119 від 17.12.2021 у розмірі 4698,00 грн., суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення суми кредиту як неповернутої суми фактично отриманих грошових коштів.

Факт укладення договору в електронному вигляді між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 не підтверджується належними доказами. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що відповідач виконав дії, передбачені Законом України «Про електронну комерцію» для підписання електронного договору - а саме: не доведено, що відповідач отримав одноразовий ідентифікатор; не доведено, що цей ідентифікатор був використаний для підписання договору; не надано технічних журналів, протоколів підтвердження акцепту чи доказів авторизації у системі.

Таким чином, сам факт надання одноразового ідентифікатора не доводить факту акцепту договору відповідачем, якщо немає підтвердження його використання.

Заповнення анкетних полів або введення особистої інформації є лише попередньою дією, необхідною для створення технічної можливості формування пропозиції (оферти), але не свідчить про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання відповіді про прийняття оферти (акцепту).

Жодних доказів такого прийняття - у вигляді підписання одноразовим ідентифікатором, електронним повідомленням чи іншими передбаченими законом діями - позивач не надав.

Отже, суд приходить до висновку про те, що стягнення відсотків є безпідставними, оскільки договір не підписаний позичальником, а тому визначені в ньому проценти не були погоджені сторонами, як і не погоджено строк кредитування та інші істотні умови кредитного договору.

Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку, заборгованість за Договором № 2349400958-550119 від 17.12.2021 року складається, зокрема, із тіла кредиту 5244,90 грн., відсотків за його користування 10384,90 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості сплачені відповідачем кошти в сумі 4698,00 грн. розподілені позивачем на погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1305,10 грн. та на погашення відсотків у розмірі 3392,90 грн.

Оскільки суд дійшов до висновку, що стягнення з відповідача заборгованості за відсотками є безпідставним, то кошти розподіленні на погашення заборгованості за відсотками мають бути враховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, та, відповідно, зменшити за її рахунок розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, з 5244,90 грн. до 1852,00 грн.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 290 грн. 70 коп.

Окрім того, ТОВ «Кошельок» понесено витрати в сумі 10000,00 грн. на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.02.2025 року, що підтверджується додатком до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.02.2025 та копію додатка до нього від 10.07.2025, відповідно до якого вартість послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги становить 10000,00 грн.

Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися, тобто, надання правничої допомоги АБ «Герман Гурський та партнери» у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Кошельок» до 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13,76, 81, 82, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок».

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2349100958-550119 від 17.12.2021 року у розмірі 1852(одна тисяча гривень вісімсот п`ятдесят дві) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 290 (двісті дев`яносто) гривні 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місце знаходження: 08135, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, ЄДРПОУ 40842831;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.С. Блага