Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №953/10557/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10557/25

н/п 2-а/953/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді - Зуба Г.А.,

за участю секретаря – Кулікової Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Саєнка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

06.10.2025 до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 № 949/2П від 29.09.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500, 00 грн. та провадження у справі закрити.

На обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. 29.09.2025 його автомобіль було зупинений працівниками ТЦК. Після пред`явлення ним військово-облікових документів, працівники ТЦК під примусом повезли його для проходження ВЛК. Спочатку він почав проходити огляд, пояснюючи лікарям що має певні захворювання та виключений з військового обліку, однак не відмовляючись при цьому від проходження такого огляду комісією. Однак, його відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_1 де під психологічним тиском він був вимушений підписати пояснення про відмову від проходження ВЛК, а після чого було складено акт про відмову, протокол № 949/2 від 29.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постанову від 29.09.2025 № 949/2П про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500, 00 грн., копії яких йому видати відмовили, посилаючись на відсутність керівника ТЦК та СП. Позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки на момент складання постанови він не був військово зобов`язаною особою, жодних повідомлень чи повісток про необхідність з`явитись до ТЦК та СП не отримував.

06.10.2025 до суду надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зубу Г.А.

07.10.2025 судом зроблено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування позивача, відповідь на який надано до суду 07.10.2025.

Ухвалою судді від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження, та витребувано у відповідача матеріали, що стали підставою для притягнення позивача до відповідальності.

На адресу суду надійшло клопотання від представника позивача – адвоката Саєнка В.С. про заміну неналежного відповідача на належного по вказаній справі, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 26.11.2025 замінено неналежного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 на належного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 по вказаній справі.

18.12.2025 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача – адвоката Саєнка В.С. про залучення в якості співвідповідача по справі ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 є лише структурним підрозділом останнього.

Ухвалою суду від 16.01.2026 залучено до участі у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення в якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву по справі.

Позивач та його представник – адвокат Саєнко В.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили задовольнити.

Представники ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явились, повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявку не повідомили.

Статтею 268 КАС України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до змісту постанови, 29.09.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (Нова Водолага) під час перевірки наданих документів громадянина ОСОБА_1 , виявлено відсутність інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військово зобов`язаних та резервістів щодо відомостей про проходження медичного огляну останнім. У зв?язку із вищевикладеним громадянину ОСОБА_1 було запропоновано пройти ВЛК з метою встановлення ступеню придатності до військової служби, однак останній від цього відмовився, чим порушив вимоги п.п. 69-71 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», абз. 4 ч. 1 т. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Через наведені обставини, уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 та СПІ було складено акт відмови від проходження військово-лікарської комісії від 29.09.2025 року відносно останнього. Дії громадянина ОСОБА_1 містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1500 НМДГ, що становить 25500 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Положеннями ч.3 ст. 210-1 КУпАП (на час складання оскаржуваної постанови) передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із абзацу 11 статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі по тексту - Порядок №560).

Відповідно до пунктів 68, 69 Порядку №560 у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Порядок №560 визначає процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних зміну військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (пункт 1).

Відповідно до пункту 74 Порядку №560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

На даний час порядок проходження медичного огляду встановлений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402.

Згідно із пунктами 3.1, 3.2 вказаного Положення, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до окладу ВЛК ТЦК та СП. Пунктом 3.8 даного Положення визначено, що Постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях в мирний час, дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Обов`язковість проходження медичного огляду особами, в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби закріплений у частині першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов`язаних для визначення їх придатності до військової служби.

Так само і військовозобов`язані громадяни, у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені виключні обмеження щодо направлення на медичний огляд лише стосовно наступної категорії осіб: які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки - до прийняття у відношенні них рішення відповідною комісією (п. 63 Постанови); які прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних) - вони викликаються на медичний огляд повісткою (п. 69 Порядку).

Позивачем суду не надано доказів віднесення його до вказаної вище категорії осіб, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як встановлено судом, дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. А тому, дії позивача кваліфіковані відповідачем правильно.

Згідно із підпунктом 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Отже, вручення (надсилання) повістки є тільки одним із способів виклику громадян до ІНФОРМАЦІЯ_3 з певною метою, в тому числі, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Чинний закон не пов`язує виконання обов`язку щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби із обов`язковим попереднім врученням повістки.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими аргументи сторони позивача про незаконність його затримання і доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони об`єктивно не спростовують зазначені в постанові обставини, а саме те, що позивач на момент складання оскаржуваної постанови не пройшов військово-лікарську комісію, що також підтверджується наданою до суду копією військово-облікового документу позивача, в якому відсутні результатами медичного огляду.

При цьому, згідно довідки із застосунку «Резер+», дата уточнення даних є 07.12.2006, довідку сформовано 01.10.2025, а постанову складено 29.09.2025.

Суд звертає увагу, що абз. 12 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Таким чином, посилання сторони позивача про те, що він не отримував повістку, а тому не знав про необхідність прибуття до ТЦК та СП та проходження ВЛК, не свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Факт відмови позивача від проходження медичного огляду зафіксовано заявою самого позивача від 29.09.2025, актом відмови від проходження ВЛК від 29.09.2025.

Посилання позивача на те, що при складані протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем здійснювався тиск, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних вище обставин, в тому числі і звернення зі скаргами до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 , обласного ТЦК, правоохоронних органів чи прокуратури.

Суд зазначає, що дійсні обставини справи про адміністративне правопорушення з`ясовані належним чином, зокрема встановлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Зібрані та подані до суду докази є належними та допустимими доказами в адміністративній справі, які в повному обсязі доводять обставину порушення позивачем вимог мобілізаційного законодавства.

Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Будь-яких протиріч між викладеними у постанові № 949/2П від 29.09.2025 фактів та дійсними обставинами справи судом не встановлено, а можливі недоліки розгляду співробітником ТЦК та СП справи про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання прийнятої ним постанови протиправною, за умови підтвердження факту порушення позивачем законодавства щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації та вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, факт адміністративного порушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП наявний та доведений, та підтверджений стороною позивача в судовому засіданні про відмову проходження військового огляду.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а позовна заява без задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення.

Постанову № 949/2П за справою про адміністративне правопорушення від 29.09.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2026.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ