Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №120/3581/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3581/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

03 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 09.11.2024 позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , подав рапорт про його звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".

Відповідач отримав зазначений поштовий лист із рапортом 27.12.2024, що підтверджується роздруківкою з веб-сайту АТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення.

20.01.2025 військова частина НОМЕР_1 підготувала лист, у якому повідомила позивача про відкладення розгляду його рапорту до моменту повернення останнього до місця служби.

Згідно з інформацією з відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта", цей лист був вручений адресатові 29.03.2025.

З наданих відповідачем пояснень убачається, що на дату подання рапорту позивач фактично перебував поза розташуванням частини та самовільно залишив місце проходження служби. Саме цим відповідач обґрунтовує неможливість розгляду рапорту у встановленому законом порядку.

Водночас позивач зазначає про те, що він не отримав відповіді на свій рапорт по суті, а тому звернувся до суду з цим позовом про оскарження бездіяльності відповідача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває донині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон - № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах регулює Статут внутрішньої служби Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).

Відповідно до п. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (п. 14 Статуту).

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з поданням позивачем рапорту від 09.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу", який, як вважає позивач, відповідачем неправомірно не розглянуто.

Згідно з п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказ Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, направлення на лікування, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Відповідно до п. 3.11.6 Інструкції документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Отже, рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.

Наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 № 531 затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок № 531), який набрав чинності 08.08.2024.

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пунктом 2 розділу І Порядку № 531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме:

- найменування посади, військове звання, ім`я та прізвище командира, який погоджує рапорт;

- рішення щодо непогодження рапорту із зазначенням правової підстави та обґрунтування, дата прийняття рішення та підпис.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку № 531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорт - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком № 531 строків.

З матеріалів справи встановлено, що 09.11.2024 позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , підготував письмовий рапорт на ім`я свого безпосерденього командира, у якому висловив прохання звільнити його з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".

Втім, фактично такий рапорт був надісланий позивачем поштовими засобами зв`язку лише 16.12.2024 з відділення АТ "Укрпошта" у с. Кацмазів Жмеринського району Вінницької області та отриманий адресатом за своєю юридичною адресою у м. Первомайську Миколаївської області 27.12.2024.

У відповідь на отриманий рапорт від ОСОБА_1 , 20.01.2025 військова частина НОМЕР_1 підготувала лист, у якому повідомила позивача про відкладення розгляду його рапорту до моменту повернення останнього до місця служби. Цей лист був вручений адресатові 29.03.2025, що підтверджується наданою суду з інформацією з відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта".

Отже, під час розгляду справи не встановлено бездіяльності відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 09.11.2024, адже у відповідь на такий рапорт відповідач повідомив позивача про умови та строки розгляду поданого рапорту.

Водночас суд зважає на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину, тоді як Порядком № 531 не передбачено направлення відповіді на рапорт військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину.

Відповідно до рапорту підполковника ОСОБА_2 (від 13.12.2024 вх. № 4919), командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець який займає посаду номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 був відсутній на шикуванні підрозділу 13.12.2024.

За наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 № 358 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 " було проведено службове розслідування щодо уточнення причин та умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини без поважних причин позивачем, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також з метою встановлення ступеня його вини, чиї дії або бездіяльність, можливо, стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 № 167 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 матеріали службового розслідування направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань в місті Миколаєві, для перевірки наявності в діях зазначеної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.

Досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні триває.

Водночас, звертаючись до суду з цим позовом, обставини самовільного залишення ним військової частини приховав та ніяк не пояснив, чому рапорт про звільнення з військової служби він надсилав безпосередньому командиру поштою з місця свого проживання у Жмеринському районі Вінницької області, хоча військова частина НОМЕР_1 територіально знаходиться у АДРЕСА_1 .

Крім того, на рапорті стоїть дата його підписання позивачем 09.11.2024, тоді як фактично рапорт з додатками був надісланий лише 16.12.2024.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що позивач направив рапорт про звільнення не з місця проходження військової служби в статусі "військовослужбовця", а з місця свого проживання, перебуваючи в статусі особи, що самовільно залишила військову частину.

За таких обставин поданий рапорт не може вважатися таким, що поданий у передбаченому законодавством порядку, а отже, і не породжує для відповідача обов`язку щодо розгляду по суті у строки та спосіб, визначені Порядком № 531 та Інструкцією з діловодства. Військова частина, своєю чергою, належним чином відреагувала на отримане поштове відправлення, повідомивши позивача про відкладення розгляду питання до його повернення на місце служби.

Враховуючи встановлені факти та зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ознаки протиправної бездіяльності у діях відповідача відсутні, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.