Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №240/21376/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21376/24

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

02 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №17447/03-16 від 20.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 10.10.1988 року по 30.09.1999 року відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки Комунальної установи «Трудовий архів» Носівської міської ради №01- 21/111-121 від 02.05.2024 року, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 10.10.1988 року по 30.09.1999 року відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки Комунальної установи «Трудовий архів» Носівської міської ради №01-21/111-121 від 02.05.2024 року роки з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Апелянт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що саме головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є уповноваженим органом, який мав право приймати рішення про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності. Також зазначає про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13.05.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон №1058).

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 20.05.2024 за №101650005818 про відмову у призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу - 31 рік.

У рішенні вказано, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.10.1988 по 30.09.1999 згідно записів трудової книжки від 24.10.1988 НОМЕР_1 , оскільки відомості щодо встановленого та виробленого мінімуму трудової участі в колгоспі завірені не належним чином, а саме: відсутній документ, його дата і номер, та кожен рік роботи повинен бути завірений печаткою. Не взято до уваги довідку від 02.05.2024 №01-21/ІІІ-121, оскільки в даному документі по батькові " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_4 ".

Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не довели правомірності своїх дій щодо не врахування позивачу періоду роботи з 10.10.1988 по 30.09.1999 згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 24.10.1988 та період роботи в колгоспі згідно архівної довідки 02.05.2024 №01-21/ІІІ-121, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №101650005818 від 20.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, то суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення слід зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2024 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.

Статтею 1 Закону 1058-ІV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.

Спірним рішенням відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком та до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.10.1988 по 30.09.1999, оскільки згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки відомості щодо встановленого та виробленого мінімуму трудової участі в колгоспі завірені не належним чином, а саме: відсутній документ, його дата і номер, та кожен рік роботи повинен бути завірений печаткою. Також не взято до уваги уточнюючу довідку від 02.05.2024 №01-21/ІІІ-121, оскільки в даному документі по батькові " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_4 ".

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 "Про трудові книжки колгоспників" затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.

Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, в тому числі на членів риболовецьких колгоспів, з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно пунктів 1-3 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудової діяльності членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться в присутності особи, яку прийнято в члени колгоспу.

Відповідно до п. 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про трудову участь, зокрема прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Згідно п. 13 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Разом з тим, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 у період з 10.10.1988 по 30.09.1999 містяться записи щодо встановленого та виробленого позивачем мінімуму трудової участі в колгоспі.

При цьому, записи засвідчені печаткою.

Вказані відповідачем недоліки не є підставою для відмови у призначенні пенсії, оскільки відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Покладення на позивача негативних наслідків щодо невиконання певними особами своїх службових обов`язків є протиправним.

Особа не може нести тягар відповідальності за оформлення певних документів, так як вона не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб довести своє право на призначення пенсії.

Більше того, суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, який прийняв оскаржуване рішення, залишено поза увагою той факт, що в силу частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб.

Таким чином у трудовій книжці колгоспника міститься інформація про встановлений мінімум трудоднів за спірний період та кількість фактично відпрацьованих людино-днів за рік, розмір заробітної плати, що у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача.

Також безпідставними є аргументи скаржника щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі згідно архівної довідки 02.05.2024 №01-21/ІІІ-121, так як у довідці не зазначено по батькові позивача зі скороченням "Вол.", "Волод.", оскільки як вірно зауважив суд першої інстанції, така підстава не є належною для відмови у призначенні пенсії за віком та не може позбавляти права позивача на призначення пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами бухгалтерських документів, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його бухгалтерських документів.

При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17).

Суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачі не довели правомірності своїх дій щодо не врахування позивачу періоду роботи з 10.10.1988 по 30.09.1999 згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 24.10.1988 та період роботи в колгоспі згідно архівної довідки 02.05.2024 №01-21/ІІІ-121.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №101650005818 від 20.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

В той же час, суд першої інстанції дійшовши обгрунтованого рішення про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнятого за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та надавши правильну правову оцінку обставинам справи, помилково зобов`язав повторно розглянути заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Житомирській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Відтак, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Житомирській області.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року по справі № 500/1216/23.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У силу п.2 ч.1 ст.315КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно змінити рішення суду першої інстанції в його збов`язальній частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в іншій редакції:

"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2024 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.".

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.