Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №560/16928/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/16928/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

03 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки про грошове забезпечення №ХС-53393 від 05.10.2024 року виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язав Головне Управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 , відповідно до довідки №ХС-53393 від 05.10.2024 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №560/5886/25, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (із врахуванням раніше виплачених сум) з 01.02.2023, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 (від 05.10.2024 №XC53393), виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання цього рішення Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 у розмірі 100% суми грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.10.2024 №XC53393 про розмір грошового забезпечення (20254,00 грн) станом на 01.01.2023, з урахуванням перерахованих та виплачених сум пенсії.

В результаті проведеного перерахунку нарахований розмір пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни 1 групи та державної соціальної допомоги на догляд) склав: з 01.02.2023 – 29573,50 грн, з 01.03.2024 – 30804,00 грн, з 01.03.2025 – 32679,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року позивачем не оскаржується, а предметом даного адміністративного позову є виключно протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром. З наданих матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеного перерахунку пенсії відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 560/5886/25, розмір пенсії позивача склав 29 426,65 грн, проте фактично до виплати визначено 27 551,65 грн із застосуванням обмеження максимальним розміром, установленим статтею 43 Закону України № 2262-XII.

Отже, як вказав суд першої інстанції, позивач не заперечує факт проведення перерахунку та не оскаржує застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1 від 03.01.2025 року, натомість вважає протиправним саме обмеження розміру своєї пенсії граничним максимальним рівнем.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на час здійснених відповідачем перерахунків пенсії і на даний час не передбачає положень про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Також, суд звернув увагу відповідача на те, що перерахунок пенсії повинен проводитись з урахуванням усіх належних позивачу за законом складових пенсійного забезпечення у повному обсязі, право на які ним набуте раніше, та без проведення необґрунтованих обмежень.

Відтак, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону №3668-VI, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправними дій та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.02.2023 перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до п. 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI викладено частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 р. № 911-VIII частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

У подальшому відповідно до підп.3 п.1 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" від 12.04.2016 р. №1080-VIII статтю 43 Закону № 2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв`язку з чим частина п`ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 р. №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з п.2 резолютивної частини рішення №7-рп/2016 положення ч.7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Таким чином, положення ч.7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.

Згідно Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017 р., у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-XII слова і цифри "у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р." замінено словами і цифрами "по 31.12.2017 р.".

Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року, норми частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ не відновлені, хоча внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2019 року та у подальшому стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року по справі №522/16881/17, від 09 лютого 2021 року по справі №1640/2500/18, від 17 травня 2021 року по справі № 343/870/17.

Крім цього, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі – Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Згідно зі змістом статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте застосування відповідачем положень ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" по відношенню до військовослужбовців в умовах визнання неконституційними змін, що запроваджені п. 8 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього ж Закону, фактично суперечить висновкам, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, згідно з якими обмеження пенсії максимальним розміром особам, які отримують пенсію за Законом №2262, не відповідає ст. 17 Конституції України.

Вказаним рішенням Конституційного Суду України осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виключено з категорії пенсіонерів, до яких можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 640/2500/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 24 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17, від 27 січня 2022 року по справі №240/7087/20 та від 18 травня 2022 року по справі №380/12337/20.

При цьому слід зазначити, що у 2019-2025 роках будь-яких змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не вносилося.

Також, Конституційний Суд України у Рішенні №7-р(II)/2022 від 12 жовтня 2022 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Зазначений шестимісячний строк сплив 12 квітня 2023 року.

Таким чином, Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п`ятої статті 17 Основного Закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання останнього здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01 лютого 2023 року відповідно до довідки №ХС-53393 від 05.10.2024 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.

Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строків звернення до суду, то колегія суддів зазначає, що за змістом частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв`язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження будь-яким строком.

Зазначена норма є спеціальною щодо загальних процесуальних правил, установлених статтями 122 та 123 КАС України, та спрямована на забезпечення ефективного захисту права особи на належне пенсійне забезпечення у випадках, коли держава або її органи не виконали покладений на них обов`язок щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням розміру прожиткового мінімуму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у зразковій справі № 380/19324/23 зроблено висновок про те, що перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або органів, уповноважених видавати довідки про розмір грошового забезпечення, здійснюється без обмеження строком, а застосування процесуальних строків звернення до суду у таких спорах є неприйнятним.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність у цій справі підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 лютого 2026 року у справі N 560/17663/24, від 10 лютого 2026 року у справі №560/16024/24, який підлягає врахуванню в межах спірних правовідносин.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.