Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №346/1258/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1258/25

Провадження № 2/346/181/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю

секретарів судових засідань: - Дутчак Х.В., Гжибовського А.А.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство оборони України про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час його загибелі, -

У С Т А Н О В И В:

13.03.2025р. ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до Коломийського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила встановити факт її постійного проживання з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу на день загибелі останнього – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що разом зі своєю донькою від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона проживала в м. Калуш, Івано-Франківської області. В соціальних мережах познайомилася із ОСОБА_5 і між ними зав`язалися стосунки, вони почали зустрічатися. З березня 2011 року стали проживати однією сім`єю, як чоловік і жінка в АДРЕСА_1 . Разом з ними проживала і неповнолітня донька позивачки ОСОБА_6 . Таким чином, в них була повноцінна сім`я, в якій чоловік та дружина любили та поважали один одного, проводили разом свій час, мали спільний побут та бюджет, вели разом господарство, будували плани на майбутнє, а також мали спільні права та обов`язки, притаманні подружжю. ОСОБА_5 любив та виховував дитину позивача від першого шлюбу та сприймав її як власну доньку. 07 червня 2024р. чоловік був призваний на військову службу, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби, завдань пов`язаних з захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України поблизу населеного пункту Желанне Друге, Покровського району, Донецької області, ОСОБА_5 загинув. Після його смерті постало питання про отримання одноразової грошової допомоги та інших пільг по втраті годувальника, які ОСОБА_1 отримати не має змоги, оскільки не перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . За вказаних обставин, просила задовольнити її позовні вимоги та встановити заявлений нею факт, як такий, що матиме для неї юридичне значення, а саме забезпечить їй право на отримання одноразової виплати та оформлення пенсії по втраті годувальника.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

24.02.2025р. представник Міністерства оборони України – заступник начальника Західного територіального юридичного відділу Матяшук В. подав до суду письмові пояснення в яких просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту свого постійного проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю. Зазначив, що позивачем та її представником не долучено таких доказів, як: копії наказу командира військової частини про виключення загиблого із списків військової частини (з якого повинно вбачатися хто записаний родичом та/або членом сім`ї, хто отримав з в/ч відповідні грошові виплати, тощо); особистого розпорядження ОСОБА_5 про право заявниці на призначення та отримання нею одноразової грошової допомоги (ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»); витягу з особової справи загиблого у військовій частині і щодо відомостей про членів його сім`ї та/або родичів; підтвердження спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла; доказів перебування позивачки на утриманні у загиблого. Також вказав, що покази свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу без підтвердження наявності в них спільного бюджету, ведення разом господарства та взаємних прав і обов`язків, які притаманні сім`ї.

Ухвалою від 03.04.2025р. у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство оброни України про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час його загибелі було відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.05.2025р. ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2025р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 27.05.2025р. у справі за позовом ОСОБА_1 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом учасників справи.

Ухвалою від 11.07.2025р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Обідняка І.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.07.2025р. приватний нотаріус Обідняк І.В. повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 нею не заводилася.

Ухвалою від 10.09.2025р. за повторним клопотанням представника позивача витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Антонюк Оксани Василівни належним чином засвідчену копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 10.09.2025р. підготовче провадження закрито, призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство оброни України про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час його загибелі до судового розгляду по суті.

19.09.2026р. до суду надійшли матеріали спадкової справи № 274/2024.

В судовому засіданні 10.10.2025р. позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що в березні 2011 року вона, разом зі своєю малолітньою донькою переїхала до м. Коломиї та стала проживати з ОСОБА_5 в його квартирі по АДРЕСА_1 , як чоловік та дружина. Разом вони робили ремонт у квартирі, їздили допомагати з господарством до матері чоловіка – ОСОБА_3 , спільно відпочивали. ОСОБА_5 брав участь у вихованні її доньки ОСОБА_7 , яка є інвалідом з дитинства. Чоловік виховував її з однорічного віку, любив та піклувався про неї. Донька називала його своїм батьком. Вони відвідували свята в Печеніжинській школі-інтернат, в якій навчається дитина. Ні позивач, ні ОСОБА_5 в період спільного проживання між собою в іншому шлюбі не перебували, проживали як чоловік та дружина, мали спільний побут та бюджет, несли витрати на придбання побутової техніки та інших речей домашнього вжитку. Позивач не працювала, була домогосподаркою та займалася донькою, яка хворіє на аутизм. ОСОБА_8 працював на будівництві, торгував кавунами і так повністю забезпечував їхню сім`ю. В червні 2024р. чоловіка мобілізували, а вже у вересні того ж року він загинув. Похованням ОСОБА_5 займався командир військової частини, а поминальний обід організовувала його мати ОСОБА_3 .. Зазначила, що вона доглядає за могилою чоловіка. Вважає, що має право на отримання грошової допомоги, як дружина загиблого і з цим питанням вона зверталася до військової частини, але їй було відмовлено, оскільки вона не є законною дружиною. Вказує, що відповідачі ОСОБА_3 є матір`ю покійного чоловіка, а ОСОБА_4 – сином від попередніх стосунків, які заперечують її право на отримання грошової виплати, а тому між ними існує спір, який необхідно вирішити в судовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала та не заперечувала проти його задоволення. Зазначила, що ОСОБА_9 був її сином. Він з позивачкою та її донькою, які на той час був один рік, почали проживати разом і спільно прожили близько 15 років, як чоловік та дружина. ОСОБА_10 добре, не сварилися, приїжджали в гості до відповідача, а вона їздила до них. ОСОБА_11 приходила до сина в лікарню. ОСОБА_8 раніше був одружений, але приблизно в 2006 році розвівся. Після загибелі сина, ОСОБА_3 подавала заяву на отримання грошової виплати. Таку ж заяву подавала і ОСОБА_1 , але їй було відмовлено, оскільки вона не перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 . Вказала, що вважає ОСОБА_11 своєю невісткою і не заперечує, щоб був встановлений факт її спільного проживання з ОСОБА_5 , аби позивач також змогла отримати грошову допомогу.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з`являвся, причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 149, 154, 230).

В частині 3 ст. 131 ЦПК України вказано, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Представник третьої особи в судове засідання також не з`явився, в поданих до суду письмових поясненнях ОСОБА_12 просив проводити розгляд справи за його відсутності та при її вирішенні врахувати позицію Міністерство оборони України, викладену в даних поясненнях.

Заслухавши пояснення позивача, її представника та відповідача ОСОБА_3 , допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ярославль, РРФСР народився ОСОБА_5 . Його батька в свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 зазначені ОСОБА_3 (українка) та ОСОБА_13 (росіянин) (а.с. 12-13).

21.11.1999р. ОСОБА_5 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 10-11).

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 підтверджується, що батько ОСОБА_5 – ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Ценява, Коломийського району, Івано-Франківської області (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2008р. ОСОБА_5 після смерті батька успадковано 1/3 частку приватизованої двокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Інші спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_14 відмовилися від своїх часток на користь ОСОБА_5 . Право власності на вказану частку нерухомості зареєстровано в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № запису 4421 в книзі Д15, що підтверджується відповідним витягом (а.с. 24, 25).

В довідці №1568 від 11.04.2023р. зазначено, що ОСОБА_5 є співвласником 2/3 частин квартири АДРЕСА_2 . Співвласником ще 1/3 частки даного майна є його брат ОСОБА_14 . (а.с. 23).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , 20.02.2007р. був розірваний шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , актовий запис № 40 (а.с. 17).

Яке слідує з довідки, виданої командиром в/ч НОМЕР_6 в 2024р., ОСОБА_5 перебував на військовій службі у вказаній військовій частині.

В змісті сповіщення сім`ї від 08.09.2024р. зазначено, що солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 стрілець-санітар 3 мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти в/ч НОМЕР_1 , призваний 07.06.2024р. на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби, завдань пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, поблизу населеного пункту Желанне Друге, Покровського району, Донецької області загинув. Подія пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 26).

08.09.2024р. командиром пошукової групи ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » був складений акт прийому-передачі тіл загиблих оборонців України № НОМЕР_7 , зокрема і ОСОБА_5 (а.с. 21)

09.09.2024р. судово-медичним експертом ОСОБА_16 було видано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 №4095м/2457д, який загинув у зоні військових дій (а.с. 19).

Згідно довідки від 09.09.2024р. причиною смерті ОСОБА_5 стала вибухова травма внаслідок військових дій. (а.с. 22).

09 вересня 2024 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції був складений актовий запис № 3260 про смерть ОСОБА_5 та видано свідоцтво серії НОМЕР_8 , а також Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (а.с. 18, 28).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

З матеріалів спадкової справи №274/2024, копії яких були надані приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Антонюк О.В. на виконання ухвали суду про витребування доказів вбачається наступне.

Так, 21.11.2024р. з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5 звернулася його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 206)

Того ж дня, заяву про відмову від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_3 подав син спадкодавця – ОСОБА_4 (а.с. 209) Родинні відносини між ОСОБА_4 та покійним ОСОБА_5 , як сином та батьком підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 (а.с. 31).

Матеріали спадкової справи не містять відомостей про видачу спадкоємцю свідоцтв про право на спадщину.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, як такий, що матиме для неї юридичне значення, оскільки дасть змогу отримати одноразову грошову допомогу.

Згідно положень статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Скасовуючи ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 03.04.2025р. Івано-Франківський апеляційний суду в своїй постанові від 13.05.2025р. вказав, що звертаючись до суду позивачка зазначила про наявність спору між сторонами і вказані обставини підлягали встановленню в судовому засіданні, а тому суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про відсутність спору між сторонами стосовно встановлення факту спільного проживання позивачки з загиблим ОСОБА_5 .

В ході розгляду даної справи було встановлено, що між ОСОБА_1 та сином покійного ОСОБА_5 від першого шлюбу – ОСОБА_4 існує спір щодо права позивача на отримання ОГД, а тому факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження та підлягає розгляду у порядку позовного провадження, що відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 01.05.2024р. по справі № 758/3298/23.

З приводу обґрунтованості та доведеності позовних вимог, суд виходить з наступних фактичних обставин справи.

Відповідно до листа начальнику управління ЦНАП Коломийської міської ради від 20.11.2024р., ОСОБА_5 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті був зареєстрований ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 215)

Згідно даних паспорту громадянина України серії НОМЕР_10 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 та Витягів з реєстру Гвіздецької територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 6-9).

Проте, з акту про проживання особи без реєстрації від 29.10.2024р. вбачається, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_3 , фактично проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_6 без реєстрації в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5 з березня 2011 року (а.с. 33).

Довідкою від 30.10.2024р. № 1530/6 підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соцполітики Коломийської міської ради та отримує Державну соціальну допомогу, призначену дітям з інвалідністю та малозабезпеченим сім`ям (а.с. 27).

В довідці, виданій директором Печеніжинської спеціальної школи від 29.10.2024р. № 175 зазначено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається в Печеніжинській спеціальній школі й у навчальні дні знаходиться на не повному державному утриманні, а під час вихідних, святкових і канікулярних днів знаходиться на повному утриманні матері ОСОБА_1 , яка щодня у навчальні дні привозить зранку дитину в школу та забирає після уроків додому. Іноді дитину до школи привозив і зі школи забирав вітчим дівчинки ОСОБА_5 (а.с. 34).

Випискою по карті ОСОБА_1 № НОМЕР_12 за період з 01.06.2024 по 30.09.2024 підтверджується неодноразове надходження на рахунок позивача грошових коштів від ОСОБА_17 (а.с. 41).

Позивачем були надані товарні чеки про придбання ОСОБА_5 в липні 2022 р. холодильника «ВЕКО» та в серпні 2022 року мультиварки, а також квитанції про оплату нею комунальних послуг: газопостачання, електроенергію, інтернет, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 35-40).

Також, до матеріалів справи долучені світлини на яких містяться зображення ОСОБА_5 та доньки позивача – ОСОБА_7 в 2011 році, їхня гра в шашки в 2022р., проведення спільного часу сім`ї разом на відпочинках та на новорічному святі в 2011-2015рр., перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в гостях у матері ОСОБА_8 та допомога по господарству, спільне фото позивачки та ОСОБА_3 та спільне перебування на могилі чоловіка, а також вигляд кухні в квартирі після проведеного в ній ремонту (а.с. 49-56).

Крім цього, в якості електронних доказів були долучені скріншоти переписок між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зміст яких свідчить про спілкування, яке притаманне подружжю. (а.с.43-48)

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 пояснив, що раніше працював з ОСОБА_5 та знайомий з позивачкою, яка в 2011 році разом зі своєю донькою переїхала з м. Калуш в м.Коломия та стала проживати з ОСОБА_8 , як чоловік та жінка. Свідок допомагав їм з переїздом, сприймав їх як сімейну пару. Вони досить часто спілкувалися, оскільки на той час спільно працювали (торгували овочами, квітами), також підтримували дружні відносини і в позаробочий час. У ОСОБА_8 та ОСОБА_11 був спільний побут та бюджет, чоловік утримував дитину та дружину, яка через хворобу доньки, не працювала. Разом вони робили в квартирі ремонт, купляли побутову техніку та меблі до свого помешкання, доньці придбали ліжечко. Він допомагав привозити будівельні матеріали. Мати ОСОБА_8 допомагала їм, передавала з села продукти харчування. Зараз ОСОБА_1 продовжує проживати в квартирі ОСОБА_8 . Похованням ОСОБА_19 займалися його знайомі військові побратими та родичі. На похороні була ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .. Сина ОСОБА_8 – ОСОБА_20 на похороні не було, оскільки він перебуває за кордоном.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що сім`ю ОСОБА_11 та ОСОБА_8 знає більше десяти років. ОСОБА_19 почав проживати з позивачкою з весни 2011 року і мешкав з нею до своєї загибелі в АДРЕСА_1 . ОСОБА_21 спільно працювала з ОСОБА_19 в торгівлі, а тому часто спілкувалася з ним в робочий та позаробочий час. Знає, що ОСОБА_8 жив з ОСОБА_11 , як чоловік та дружина, разом виховували доньку ОСОБА_22 , яку ОСОБА_8 дуже любив та ростив, як власну дитину. Також зазначила, що в ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був спільний бюджет, вони разом купували побутові речі, продукти харчування. ОСОБА_8 працював в торгівлі та на будові, в житті їх всі сприймали як повноцінну сім`ю.

Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення ст. 74 СК України. Встановлення такого факту передбачено в судовому порядку (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №686/15993/21, від 09.11.2022 у справі №753/10315/19, від 16.11.2022 у справі №199/3941/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких слідує, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Отже, за вимогою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу предметом доказування є наявність обставин ведення сторонами спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

З досліджених у судовому засіданні доказів та показів свідків суд установив, що позивачка ОСОБА_1 перебувала тривалий час у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 , з яким вони спільно проживали в АДРЕСА_1 з березня 2011 року, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права й обов`язки, піклувались один про одного, виховували доньку ОСОБА_22 , вели спільне господарство. Зазначене свідчить про те, що між ними як жінкою та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, та є підтвердженням факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Про вказані обставини також свідчать покази відповідача ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні не заперечувала та фактично підтвердила, що ОСОБА_1 вона сприймає, як свою невістку з якою її син ОСОБА_5 прожив однією сім`єю близько 15 років.

Доводи представника Міністерства оборони України про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог суд вважає необґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи було здобуто та досліджено докази, які суд вважає достовірними та достатніми для підтвердження факту постійного проживання позивачки із ОСОБА_5 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, з березня 2011 року до смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов підлягає повному задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 разом із ОСОБА_5 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з березня 2011 року по день загибелі ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.

Суддя: Третьякова І. В.