Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №344/20777/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20777/25

Провадження № 1-кп/344/695/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомий, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, солдата, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Солдат ОСОБА_5 , 13.10.2025 приблизно о 16 год. 25 хв., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини ! 241 № 317 від 13.10.2025 про переміщення солдата ОСОБА_5 в район виконання бойових завдань в АДРЕСА_2 на автомобільному транспорті за маршрутом Тисмениця-Київ-Краматорськ, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та, в подальшому, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк (до 23:00 год. 14.10.2025) в район виконання бойових завдань в м. Краматорськ на автомобільному транспорті за маршрутом Тисмениия-Київ-Краматорськ, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_1 №317 від 13.10.2025, Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У відповідності до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил У країни військовослужбовцями.

Згідно з статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відповідно до статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Проходячи військову службу солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів, (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Встановлено, що 13.10.2025 приблизно о 16 год. 25 хв. т.в.о. командира стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , під час шикування особового складу за адресою: АДРЕСА_3 , серед якого також був присутній ОСОБА_5 доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 317 від 13.10.2025 про переміщення останнього в район виконання бойових завдань в м. Краматорськ на автомобільному транспорті за маршрутом Тисмениця-Київ-Краматорськ.

Однак, 13.10.2025 приблизно о 16 год. 25 хв. солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 317 від 13.10.2025 про переміщення солдата ОСОБА_5 в район виконання бойових завдань в АДРЕСА_2 на автомобільному транспорті за маршрутом Тисмениця-Київ-Краматорськ, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк (до 23:00 год. 14.10.2025) в район виконання завдань за призначення, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_1 №317 від 13.10.2025.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі. Пояснив суду, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ). До його відома був доведений наказ командира військової частини від 13.10.2025 року про переміщення особового складу до іншої військової частини для виконання бойових завдань, який 14.10.2025 року він відмовився виконати, на той час не зміг його виконати. Пізніше виконав такий наказ, на даний час продовжує проходити військову службу у складі вказаної військової частини. Визнає в повному обсязі всі обставини вчиненого, спосіб та час вчиненого правопорушення, а також погоджується із кваліфікацією його дій, розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та немає сумнівів у добровільності його позиції приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.4 ст.402 КК України, як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, дані, що характеризують обвинуваченого, його вік, висновок органу пробації, відповідно до якого в обвинуваченого середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб).

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 , зважаючи на обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, враховуючи дані, які характеризують особу винного, його вік, обвинувачений негативно ставиться до вчиненого, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на його утриманні перебуває двоє малолітніх осіб, враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, обвинувачений продовжує проходити військову службу у лавах ЗСУ, суд вважає за можливе призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією вказаної статті.

Вказане покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого скасовано.

Витрати на залучення експертів та речові докази в даному провадженні відсутні.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, керуючись ст.ст.368-371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України та призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст.58 КК України замість призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк один рік із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми забезпечення засудженого ОСОБА_5 .

Зарахувати в час відбуття покарання, час перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою один день - 17.10.2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний у виді застави в сумі 181 680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень, яку після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю.

Речовий доказ: оптичний диск з відеозаписами – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_7