Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №338/1301/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1301/25

03 березня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани, обвинувальний акт у кримінальному провадженню, відомості про яке внесені 02 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025096120000069, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

01 вересня 2025 року об 11 годині, неподалік будинку АДРЕСА_1 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на ґрунті тривалих неприязних відносин з приводу попередніх непорозумінь, виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 вирішив спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_7 один удар рукою в область лівого плеча, від якого остання впала на землю, де ОСОБА_4 наніс потерпілій ще декілька ударів ногами в область грудної клітки та живота.

Унаслідок умисних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_7 завдано сильного фізичного болю та спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках грудної клітки, правої молочної залози, живота справа, правого плечового суглоба, обох плечей, які відноситься до легких тілесних ушкоджень.

По справі потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь моральної шкоди у розмірі 70 000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав повністю за обставин, викладених в обвинувальному акті, які підтвердив у повному обсязі, погодившись із правовою кваліфікацією своїх дій.

Суду дав показання, що потерпіла є дружиною його рідного брата та проживає по сусідству з ним. Між їх сім`ями тривалий час існують неприязні відносини та конфлікти, однак конкретних причин такого конфлікту він пояснити не може. 01 вересня 2025 року близько 11 год. 00 хв. він працював на тракторі на території свого домоволодіння. У цей час він побачив, що потерпіла перебуваючи біля його будинку під час конфлікту з його дружиною наносить останній тілесні ушкодження. З метою припинення конфлікту він підбіг до них, не стримався та наніс потерпілій декілька ударів руками, від яких вона впала на землю. Зазначив, що не пам`ятає, щоб наносив потерпілій удари ногами, однак не заперечує того факту, що всі тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої, були спричинені саме його діями.

У вчиненому щиро розкаюється, висловив потерпілій вибачення, просив суд суворо його не карати.

Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди у розмірі 70 000 грн визнав частково - у сумі 5 000 грн, оскільки вважає, що потерпіла своїми діями спровокувала конфлікт, а характер та ступінь спричинених тілесних ушкоджень, на його переконання, не обґрунтовують заявлений розмір відшкодування, тому вважає справедливим та достатнім відшкодування моральної шкоди саме у зазначеній ним сумі.

Суд переконався, що показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого ним діяння, добровільності та істинності його позиції.

Інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження.

Крім того, судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому не має сумніву в добровільності їх позиції, роз`яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, з огляду на викладене, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та обмежив обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, дослідженням висновку судово-медичного експерта в частині обгрунтування заявленого цивільного позову, речових доказів та даних що характеризують особу обвинуваченого, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, класифікується, як кримінальний проступок, обвинувачений раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, пенсіонер, страждає на ряд хронічних захворювань про що надав відповідні медичні документи, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває.

Суд, призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в межах передбачених санкцією статті, за якою кваліфіковано його діяння.

При вирішенні цивільного позову суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При вирішенні позовних вимог потерпілої про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, суд вважає, що заявлений потерпілою цивільний позов у розмірі 70 000 грн підлягає частковому задоволенню.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами внесеними постановою N 5 від 25.05.2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, зокрема у разі завдання їй фізичного болю та душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями іншої особи, відшкодовується за наявності вини особи, яка її завдала.

Факт спричинення потерпілій тілесних ушкоджень умисними діями обвинуваченого встановлений судом та підтверджений зібраними і дослідженими у судовому засіданні доказами, а також визнаний самим обвинуваченим. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілій було завдано фізичного болю та моральних страждань, що об`єктивно пов`язані із посяганням на її здоров`я та гідність.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, ступінь вини обвинуваченого, інші обставини, що мають істотне значення, а також засади розумності, виваженості та справедливості.

Суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення віднесене законом до кримінальних проступків, тілесні ушкодження за своїм характером не спричинили тривалого розладу здоров`я чи стійкої втрати працездатності, конфлікт виник на ґрунті тривалих неприязних відносин між сторонами, а подія мала раптовий характер. Обвинувачений вину визнав, у вчиненому розкаявся, просив вибачення у потерпілої, що свідчить про його ставлення до вчиненого.

Водночас суд враховує, що потерпіла зазнала фізичного болю та моральних переживань, пов`язаних із протиправними діями обвинуваченого, що само по собі є підставою для компенсації моральної шкоди.

Із висновку судово-медичного експерта №395 від 12 вересня 2025 року вбачається, що у потерпілої були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках грудної клітки, правої молочної залози, живота справа, правого плечового суглоба, обох плечей, які відноситься до легких тілесних ушкоджень. Разом з цим, потерпіла амбулаторно чи стаціонарно не лікувалась (такі відомості відсутні).

Отже, суд вважає доведеним факт заподіяння ОСОБА_8 моральної шкоди внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого та заподіянням такої шкоди потерпілій.

Разом з цим, оцінивши сукупність наведених обставин, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд доходить висновку, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 70 000 грн є завищеним та не відповідає характеру і наслідкам заподіяного правопорушення, а тому підлягає частковому задоволенню. З огляду на встановлені обставини справи, ступінь тяжкості правопорушення та характер спричинених потерпілій страждань, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, що є достатнім та співмірним наслідкам вчиненого і водночас забезпечує справедливу компенсацію потерпілій завданих їй моральних страждань.

У кримінальному провадженні не застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду спричинену кримінальним правопорушенням у розмірі 5 000 ( п`яти тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог потерпілої ОСОБА_7 - відмовити.

Речові докази по справі: DVD диск з відеозаписом знятим на камеру мобільного телефону потерпілої ОСОБА_7 - зберігати у матеріалах кримінального провадження №12025096120000069 .

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя