Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №196/22/26 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/22/26

№ провадження 3/196/36/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 с-ще Царичанка

Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Костюков Д.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює водієм в ТОВ "Сінтайл", який проживає за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 871278 від 25.12.2025 зазначено, що 25 грудня 2025 року близько 16.00 год. ОСОБА_2 за місцем проживання в АДРЕСА_1 , порушив п.п.14 п.1 ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а саме вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, образливими словами на адресу своєї співмешканки ОСОБА_3 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вину в інкриміновану йому правопорушенні не визнав та пояснив, що він винаймає квартиру, у якій мешкає разом зі своїми дітьми. Також до них приїхала та стала проживати його співмешканка ОСОБА_3 , яка також є матір`ю його дітей. Остання зловживає алкогольними напоями та постійно влаштовує сварки, після чого викликає поліцію. 25 грудня 2025 року він знаходився вдома, готував їсти та разом з донькою ставив ялинку. ОСОБА_3 зранку вживала алкогольні напої та спала у дитячій кімнаті. Десь о 16 год. вона зайшла на кухню та він попросив її допомогти, на що вона відреагувала агресивно, почала кричати на образами та висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою. При цьому був їх син, а донька була у іншій кімнаті, однак все це також чула. Він мовчав та ніяк не реагував на поведінку співмешканки, від чого вона почала поводитися ще агресивніше, схопила віник та замахнулася на нього. Після цього він взяв її, відвів у кімнату та зачинив двері. Він разом з дітьми продовжили займатися своїми справами, а через деякий час приїхали працівники поліції, яким він написав заяву про протиправні дії співмешканки та все розповів.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що у зазначені в протоколі день та час він разом з сестрою та батьком були вдома на кухні, а мати ОСОБА_3 спала в кімнаті, так як зранку вживала алкогольні напої. Мати постійно знаходиться в нетверезому стані та поводиться зі всіма агресивно. Коли мати проснулася, то зайшла на кухню та почала кричати на батька та ображати його, в тому чилі і нецензурною лайкою. Він заступився за батька, за що мати почала висловлюватися і на його адресу образливими словами. Батько на висловлювання матері не реагував, він взагалі не висловлюється нецензурною лайкою у його та сестри присутності. Потім мати стала поводити себе агресивніше та почала кидатися на батька, після чого батько вивів матір в іншу кімнату і повернувся в кухню. Через деякий час він почув, що матері хтось подзвонив, вона вийшла на вулицю та повернулася вже разом з поліцейськими.

Потерпіла ОСОБА_3 на виклики суду в судове засідання не з`явилася.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, суддя доходить до такого висновку.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у статті 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд розглядає справу у межах обставин, викладених у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення та на основі тих доказів, які стосуються обставин вчинення адміністративного правопорушення, які покладено в основу складання зазначеного вище протоколу.

На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.173-2 КУпАП до протоколу долучені: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_2 щодо вчинення 25.12.2025 ОСОБА_3 протиправних дій стосовно нього; письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Стаття 173-2 ч.1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному чи фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Як вбачається з постанови Царичанского районного суду Дніпропетровської області від 04.02.2026, яка перебуває у доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 25 грудня 2025 року близько 16.00 год. ОСОБА_3 за місцем проживання вАДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого співмешканця ОСОБА_2 , а саме: висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою та образливими словами, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психічному здоров`ю, чим порушила п.п.14 п.1 ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", тобто вчинила правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Таким чином, враховуючи пояснення ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , вищевказаний факт притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, всудовому засіданні встановлено, що саме потерпіла ОСОБА_3 першочергово спричинила протиправні дії щодо ОСОБА_2 , що виключає можливість завдання їй психологічної шкоди внаслідок дій останнього у відповідь на її протиправне посягання, а такожсвідчить про відсутність у ОСОБА_2 умислу на вчинення домашнього насильства.

Таким чином, будь-яких фактичних даних, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, яке посягає на психічне здоров`я потерпілої, судом не встановлено, а наявні обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про відсутність прямого умислу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на таке порушення.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність у судовому засіданні вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись п.1 ст. 247, 280, 283-284, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков