Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №185/1930/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1930/26

Провадження № 3/185/994/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербина О.О., у дистанційному режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні, під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану у Україні, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Павлоградського РВП ГУНП України в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

На думку органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 579804 від 31 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 , останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП за наступних обставин.

Водій ОСОБА_1 , 03 січня 2026 року о 15.40 год. на 1024 км автодороги М-30, блокпост ”Межиріч”, керуючи автомобілем “АВТОСПЕЦПРОМ” д.н.з. НОМЕР_1 при виникненні небезпеки для руху яку водій був спроможній виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до повної його зупинки, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в наслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а пішохід тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 ПДР України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав та пояснив, що 03 січня 2026 року о 15.40 год. на 1024 км автодороги М-30, блокпост ”Межиріч”, він керуючи швидкою допомогою їхав на виклик з увімкненим проблисковим маячком. В цей час з маршрутки вийшов пасажир прямо йому під колеса. Пішохода він зачепив дзеркалом, в результаті транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а пішохід тілесні ушкодження.

Додав, що ДТП сталось з вини пішохода який фактично кинувся під колеса швидкої допомоги, через неуважність.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши та співвставивши все між собою та в сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Так, зі змісту ст. 124 КУпАП слідує, що відповідальність за вчинення зазначеного адміністративного правопорушення настає лише у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Так, згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В контексті вимог, зазначених у ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити усі відомості з детальним викладенням обставин, що стосуються правопорушення, з метою повного відображення фактів учиненого порушення.

За змістом протоколу ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за те, що керуючи автомобілем “АВТОСПЕЦПРОМ” д.н.з. НОМЕР_1 в порушення п. 12.3 ПДР України, при виникненні небезпеки для руху яку водій був спроможній виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до повної його зупинки, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в наслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а пішохід тілесні ушкодження.

Відповідно до п. 12.3. ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддя виходить з наступного.

Об`єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення полягає в певних діях (бездіяльності) водія, якими порушується відповідний пункт ПДР України, що перебуває в причинному зв`язку з подією ДТП. Це випливає зі змісту диспозиції ст. 124 КУпАП, яка по своїй суті є відсилочною до Правил дорожнього руху України.

Для визначення перебування цього порушення в причинному зв`язку з подією ДТП в наведеній дорожній обстановці необхідні вихідні дані, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, в тому числі в частині технічної спроможності пояснень осіб щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, без чого неможливо зробити висновок про винуватість особи у вчиненому правопорушенні.

Тобто жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ДТП сталося з вини саме водія ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Ретельно дослідивши докази в справі, зокрема пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення ОСОБА_2 , схему та протокол, рапорт посадової особи, суддя приходить до висновку, що вони не доводять в діях водія ОСОБА_1 порушень ПДР України, що перебувають в причинному зв`язку з подією ДТП, а суддя у відповідності до чинних норм законодавства не здобуває докази в справі про адміністративні правопорушення, цей обов`язок покладено на орган, який склав протокол, з огляду на необхідність дотримання принципу безсторонності та змагальності процесу.

Відповідно до п. 3.1. ПДР України водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Разом з тим, з пояснень ОСОБА_2 та пояснень ОСОБА_1 наданих після ДТП вбачається, що

водій ОСОБА_1 виконуючи невідкладне службове завдання, керував оперативним транспортним засобом з увімкненням проблискового маячка синього кольору.

Таким чином відсутні докази винуватості водія ОСОБА_1 у порушенні ним Правил дорожнього руху, а тому відсутні правові підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з принципу диспозитивності і незалежності суду, та задля забезпечення принципу змагальності сторони обвинувачення зі стороною захисту на суддю не може бути покладений тягар виклику свідків, витребування доказів тощо, щоб усунути недостатність або погану якість зібраних доказів, тобто суд не може брати на себе функції обвинувачення, оскільки це є несумісним із завданням здійснення правосуддя на основі суворого додержання законності.

Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, п.1 ч.1 ст.247, ст. 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, провадженням закрити за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ О.О. ЩЕРБИНА