Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №731/13/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 731/13/25 Суддя (судді) першої інстанції: Савенко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Вівдиченко Т.Р.

за участю секретаря Коренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови

В С Т А Н О В И Л А

До Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, залишаючи без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням огляду в судовому засіданні оригіналу оскаржуваної постанови та наданих позивачем пояснень, висновку експерта, відсутності будь-яких інших доводів щодо поважності пропуску строку, суд дійшов висновку про передчасність здійсненого висновку про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, викладених в ухвалі про відкриття провадження у справі від 07 січня 2025 року. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими засобами доказування існування обставин, на які вона посилається обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 04 січня 2025 року позивач звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі.

У поданій позовній заяві, обґрунтовуючи поважність та об`єктивність причин для поновлення строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, позивач зазначив, що 18.12.2024 року він звернувся до територіального сервісного центру № 7442 РСЦ ГСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) з метою здійснення обміну посвідчення водія, виданого вперше. Проте у здійсненні обміну посвідчення водія йому було відмовлено з незрозумілих для нього підстав.

Того ж дня, 18.12.2024 року, позивач звернувся за наданням правової допомоги до адвоката Дідика В.В. У подальшому представник позивача - адвокат Дідик В.В. - направив адвокатський запит до ТСЦ МВС № 7442.

24.12.2024 року від ТСЦ МВС № 7442 надійшла відповідь на вказаний адвокатський запит, у якій зазначалося, що під час здійснення перевірки в інформаційній системі ІПНП «ГАРПУН» за період з 17.11.2022 року по 17.11.2024 року було встановлено наявність трьох правопорушень.

26.12.2024 року представник позивача звернувся із відповідним запитом до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області з метою отримання копії постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6577737.

30.12.2024 року від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області надійшла відповідь, у якій зазначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6577737 у базі ІПНП «ЦУНАМІ» не обліковується, однак відповідно до обліків САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області за 2023 рік зазначена постанова була облікована та зберігається в архіві.

Таким чином, саме 30.12.2024 року позивачу стало відомо про те, що 21.02.2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 125 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді попередження.

Після ознайомлення з копією зазначеної постанови позивач встановив, що відповідно до її змісту він нібито 21.02.2023 року порушив Правила дорожнього руху України, а саме керував транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, чим порушив вимоги пункту 9.8 ПДР України.

При цьому у пункті 8 постанови серії ЕАС № 6577737 відсутній підпис про роз`яснення вимог статей 268, 289 КУпАП. У пункті 9 зазначеної постанови міститься підпис невідомої особи. Позивач у даній постанові не розписувався, а наявний у ній підпис йому не належить.

07 січня 2025 року Варвинський районний суд Чернігівської області ухвалою поновив строк звернення до адміністративного суду та відкрив провадження у справі.

Під час судового розгляду адміністративної справи позивач звернувся до Варвинського районного суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що підпис у постанові серії ЕАС № 6577737 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 їй не належить.

Ухвалою суду від 25 червня 2025 року у справі було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконаний підпис у розділі № 9 постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21 лютого 2023 року серії ЕАС № 6577737 за ст. 125 КУпАП, ОСОБА_1 чи іншою особою.

25.09.2025 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи було надано висновок експерта № 702/25-24, у якому зазначено, що підпис у розділі № 9 постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21 лютого 2023 року серії ЕАС № 6577737 за ст. 125 КУпАП, виконаний, ймовірно, ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку під час складання висновку судової експертизи експертом було допущено порушення вимог, встановлених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».

Зокрема, відповідно до пункту 4.14 зазначеної Інструкції у заключній частині висновку експерт зобов`язаний викласти чіткі та однозначні висновки за результатами проведеного дослідження у формі відповідей на поставлені перед ним питання у тій самій послідовності, яка визначена у вступній частині висновку. При цьому на кожне із поставлених питань має бути надана відповідь по суті або ж зазначені конкретні причини, з яких неможливо вирішити відповідне питання.

Натомість у спірному висновку експерт, відповідаючи на поставлене судом питання, сформулював відповідь у ймовірній формі («виконаний, ймовірно…»), фактично висловивши припущення, а не категоричний висновок. Таким чином, експерт не надав чіткої та однозначної відповіді по суті поставленого питання і водночас не зазначив об`єктивних причин неможливості його вирішення у визначеній законом формі. Це свідчить про невідповідність висновку вимогам пункту 4.14 Інструкції та про порушення встановлених правил оформлення заключної частини експертного дослідження.

Формулювання висновку у формі припущення означає відсутність категоричності та визначеності, що є обов`язковими ознаками належного експертного висновку як процесуального джерела доказів. За своєю правовою природою судова експертиза повинна містити науково обґрунтований та достатньо визначений результат дослідження, який дозволяє суду встановити або спростувати відповідні обставини справи. Натомість імовірний характер відповіді не усуває сумнівів і не дає можливості вважати встановленим відповідний факт.

Відповідно до положень процесуального законодавства, доказами у справі можуть бути лише ті дані, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому законом, а достовірним - якщо на його підставі можна встановити дійсні обставини справи. Порушення встановлених нормативних вимог до форми та змісту експертного висновку, а також імовірний характер наданої відповіді свідчать про відсутність належного ступеня достовірності такого доказу.

Крім того, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи. Якщо експертний висновок не містить чіткої та категоричної відповіді на поставлене питання, а ґрунтується лише на припущенні, він не може бути покладений в основу судового рішення як належний та достатній доказ встановлення відповідного юридичного факту.

Отже, з огляду на порушення вимог пункту 4.14 Інструкції, а також на імовірний характер сформульованого висновку, такий експертний висновок не відповідає критеріям належності та достовірності доказів і не може бути прийнятий судом як достатня та беззаперечна підстава для встановлення відповідних обставин у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року- скасувати, а справу направити до Варвинського районного суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

Т.Р. Вівдиченко

Повне судове рішення складено « 03» березня 2026 року.