Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №620/6205/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6205/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0132847-2410-2526-UA74040290000072674 від 05.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником та використовує у господарській діяльності нежитлову будівлю площею 1013.8 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що вказана будівля відповідно до підпункту «є» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України не підлягає оподаткуванню, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким нараховано податок на нерухоме майно за 2024 рік, вважає протиправним.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в спірних правовідносинах у власності позивача перебуває саме гараж, а гаражі хоча і є об`єктом нежитлової нерухомості (підпункт «г» 14.1.129-1. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України), про те не відносяться до групи «будівлі промисловості».

Апелянт стверджує, що позивач не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта -власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025 та від 23.10.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрований 23.05.2002 як фізична особа-підприємець, одним із видів економічної діяльності за КВЕД 16.10 є лісопильне та стругальне виробництво.

Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори від 20.12.2004 та зареєстрованого в реєстрі № 2802; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2025 про реєстрацію права власності за позивачем об`єкта нерухомого майна - «гараж» загальною площею 1013.8 кв.м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі інформації з реєстру платників податку на нерухоме майно та розрахунку вказаного податку за 2024 рік, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0132847-2410-2526-UA74040290000072674 від 05.05.2025, яким позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 35 989,90 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «є» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В силу вимог пп.14.1.129-1 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Таким чином, будівлі промисловості та склади, які використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, за умови, що основна діяльність суб`єкта господарювання класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, не є об`єктами справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У постанові від 22.04.2021 у справі №0640/4296/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи податкову пільгу у підпункті «є» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику.

Таким чином, законодавець визначає три критерії застосування підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України:

1) об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

2) використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

3) не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами підпункту «є» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

Тобто, з урахуванням Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, нежитлові будівлі майстерні, що використовується для лісопильного та стругального виробництва, відноситься до будівель лісопильного та стругального виробництва КВЕД 16.10.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво».

Рішенням Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області про надання дозволу на розміщення об`єкту підприємницької діяльності від 17.12.2009 надано дозвіл на розміщення об`єкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19).

У довідці виконавчого комітету Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області №163 від 21.05.2025 вказано, що у власності ОСОБА_1 , як фізичної особи, знаходиться: відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.12.2004 №6074270 нежитлова будівля, площею 1013,8 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 . Будівля використовується за функціональним/цільовим призначенням для промислового виготовлення продукції, зокрема виробів з деревини та будівельних матеріалів. Все деревообробне обладнання на якому здійснюється виробництво деревообробної продукції, розміщене та експлуатується у цьому нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та відповідно до Витягу з Реєстру єдиного податку від 19.05.2025 №31635 проводить вид господарської діяльності - 16.10 лісопильне та стругальне виробництво (а.с.18).

Крім того, в оренді позивача також перебуває земельна ділянка кадастровий номер 7423881000:02:003:0044 площею 0,3 для ведення сільськогосподарського призначення, яка передана на праві оренди Носівською міською радою на підставі договору, строк закінчення 01.02.2033, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявного в матеріалах справи.

Таким чином, незалежно від назви об`єкта нерухомості, нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить до будівлі промисловості, використовується за функціональним призначенням у господарській діяльності позивача за КВЕД є 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», внаслідок чого наявні підстав для застосування до позивача пільги, передбаченої підпунктом «є» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Отже, позивачем надано суду достатні докази на підтвердження використання об`єкта оподаткування за призначенням у господарській діяльності позивача та віднесення об`єкту за кодом 125 Державного класифікатора будівель .

Щодо доводів апелянта про те, що гараж, який перебуває у власності позивача, до будівель промисловості не відноситься, колегія суддів зазначає, що в чинному законодавстві відсутнє чітке визначення "промислового підприємства", з огляду на що, встановленню підлягають обставини використання будівлі гаража за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Наявними у матеріалах справи документами підтверджується використання позивачем належної йому на праві власності нежитлової будівлі, які відносяться до будівель промисловості, за функціональним призначенням.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивача розповсюджуються положення, визначені підпунктом «є» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно, є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі №620/6205/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Т. Р. Вівдиченко

О.В.Карпушова