Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №640/16377/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/16377/19 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №3161559-1305-2615 від 26.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення відповідача про нарахування податкового зобов`язання по земельному податку, оскільки заперечує факт набуття ним права власності та/або право користування на земельні ділянки у встановленому законом порядку, та вказує на відсутність у Державному земельному кадастрі записів про зареєстровані за ним на праві власності та/або користуванні земельні ділянки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року та від 13 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 з 25.10.2016 є власником нерухомого майна, а саме, нежитлового підвального приміщення загальною площею 134.10 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДФС у м. Києві 26.04.2019 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення №3161559-1305-2615, яким нараховано податкові зобов`язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб у сумі 18922,43гривень.

Не погодившись із нарахуванням земельного податку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд вказав про ненадання відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов`язання, визначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Наведені висновки судова колегія погоджує з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС, фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку, як платник плати за землю з фізичних осіб за земельну ділянку під нежитловим приміщенням, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею земельної ділянки - 0,010250 га.

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 був нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік на суму 18 922,43 грн та сформоване ППР форми «Ф», від 26.04.2019 № 3161559-1305-2615.

У позовній заяві позивач стверджує про належність на праві приватної власності нежитлового приміщення, що становить перший поверх багатоквартирного будинку з п`яти поверхів.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пп. 3 п. 58.1 статті 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Судова колегія враховує, що доказів розрахунку земельного податку за спірним податковим повідомленням - рішенням у відповідності до вищевказаних вимог податкового законодавства, зокрема, визначення пропорційності належної позивачу частки земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, відповідачем не надано.

Так, власники будівель, споруд (їх частини), що розташовані на земельній ділянці, сплачують податок за земельні ділянки на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, натомість, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідний розрахунок наведено відповідачем лише у відзиві на позовну заяву, у якому останній вказав, що сума земельного податку за 2019 рік, за земельну ділянку позивача, площею 102,50 кв.м становить 2163,35 х 102,5 х 1,5 х 3 х 1,249 х 1,433 х 1,06, де: - 102,50 кв. м - площа земельної ділянки; - 2163,35 - грошова оцінка за 1 кв. м; - 3 - функціональний коефіцієнт; - 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт; - 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 №6 -28-0 22-215/2-15; - 1,433 - коефіцієнт індексації грошової, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"; - 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року №22-28-0.22-443/2-17 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"); - 3 % - відсоток ставки земельного податку, відповідно до п. 5 додатку 3 "Положення про плату за землю в місті Києві" до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629.

Нормативна грошова оцінка за 1 кв. м, яка бралась відповідачем для розрахунку земельного податку за 2019 рік, становить 2163,35 грн, що розраховано відповідачем на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення" від 26 липня 2007 року №43/1877.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень.

Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави (Постанова КАС від 17.04.2024 у справі 638/3335/17).

Таким чином, наведені у відзиві на позовну заяву розрахунки сум земельного податку не спростовують його відсутність у спірному рішенні податкового органу.

Крім того, такі розрахунки, при умові їх врахування, є невірними, оскільки не містять визначення пропорційності належної позивачу частки земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості та нормативно-грошової оцінки. Фактичні обставини справи свідчать також про те, що при визначені площі земельної ділянки, за яку визначено грошове зобов`язання, відповідачем в розрахунку зазначено 102,50 кв.м, що не відповідає площі приміщень, яке на праві власності належать позивачеві (134,10 кв.м.) та не наведено розрахунок обрахунку даної площі у відсотковому співвідношенні, що в свою чергу свідчить про неправомірність визначення площі земельної ділянки, яка є базою для нарахування земельного податку.

У постанові від 15 липня 2021 року у справі № 580/2729/19 Верховний Суд виходив з того, що констатуючи часткову правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди, незважаючи на наявність в матеріалах справи детального розрахунку застосування штрафних санкцій на підставі такого податкового повідомлення-рішення за кожною зі спірних податкових накладних, дійшли висновку про необхідність його скасування в повному обсязі, не врахувавши при цьому, що суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині так само як і не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань (штрафних санкцій) суму, яка збільшена (нарахована) правомірно за умови наявності відповідного розрахунку в матеріалах справи. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись наведеними приписами, враховуючи відсутність у матеріалах справи належного розрахунку сум земельного податку, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2019 №3161559-1305-2615 є протиправним та підлягає скасуванню в цілому.

Побічно, судова колегія також враховує наступне.

Відповідно до приписів п.286.5 статті 286 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 цього Кодексу;

розміру ставки земельного податку;

нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У постанові від 29 червня 2023 року (справа № 520/342/21), ухваленій у подібних до цієї справи правовідносинах, Верховний Суд виснував, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку.

Суд також зазначив, що у випадку нереалізації платником податків права на проведення звірки даних відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому нерухомого майна до об`єкта оподаткування взагалі, або ж на розмір ставки податку.

Подібний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 09 серпня 2022 року (справа №819/1339/16).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, після отримання спірного податкового повідомлення-рішення позивач не звертався до податкового органу із заявою в порядку абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України.

Проте, колегія суддів вважає можливим таке звернення лише при наявності розрахунку суми земельного податку з відповідними його складовими, який як встановлено вище, відповідачем не складено та позивачу не надіслано.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі № 640/16377/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина