Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №640/14588/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14588/21 Суддя (судді) першої інстанції: Чернова Жанна Миколаївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування пунктів припису,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Абінбев Ефес Україна» звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати пункти 10, 21, 22, 24, 25, 32, 33, 35, 36, 41, 48, 49, 67, 68, 69 припису Управління Держпраці у Миколаївській області про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки №14 від 25.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що припис в частині порушень, відображених у його пунктах 10, 21, 22, 24, 25, 32, 33, 35, 36, 41, 48, 49, 67, 68, 69 є таким, що не відповідає вимогам законодавства, ґрунтується на неповних та необ`єктивних висновках відповідача, за відсутності належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог законодавства України, а тому є протиправним в цій частині та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Абінбев Ефес Україна» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача, неповно з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, порушив норми матеріального та процесуального права та внаслідок цього прийняв незаконне рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пункти 10, 21, 22, 24, 25, 32, 33, 35, 36, 41, 48, 49, 67, 68, 69 припису Управління Держпраці у Миколаївській області про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки №14 від 25.01.2021 є незаконними та протиправними та такими, що суперечать обставинам справи, діючому законодавству України, Конституції України, та як наслідок підлягають скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 та від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до суду 08.09.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Абінбев Ефес Україна» зареєстровано як юридична особа 19.12.2005. Основний вид діяльності 11.05 Виробництво пива, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Миколаївській області від 15.12.2020 № 429 та згідно з направленням на проведення позапланової перевірки від 11.01.2021 № 410 у період з 12.01.2021 по 25.01.2021 посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці у Миколаївському відділенні Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320.

За результатами перевірки Управлінням Держпраці у Миколаївській області складено акт №14 від 25.01.2021 та припис про усунення виявлених порушень №14 від 25.01.2021.

Позивач не погодився з деякими пунктами акту, у зв`язку з чим 28.01.2021 надано зауваження та заперечення (№4/41 від 28.01.2021) на акт. У вказаних зауваженнях та запереченнях позивачем вказано, що він не згодний з пунктами 10, 21, 22, 24, 25, 32, 33, 35, 36, 41, 48, 49, 67, 68, 69 акту, оскільки, на думку позивача, вони є такими, що виконані в ході перевірки, або такими, що не відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці.

Позивач вважає припис в частині порушень, відображених у його пунктах 10, 21, 22, 24, 25, 32, 33, 35, 36, 41, 48, 49, 67, 68, 69 таким, що не відповідає вимогам законодавства, ґрунтується на неповних та необ`єктивних висновках відповідача, за відсутності належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог законодавства України, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № №877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 Закону №877-V, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Частиною одинадцятою статті 4 Закону №877-V передбачено, що плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Так, за результатами перевірки та у зв`язку з виявленням порушень вимог законодавства, посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області складено акт перевірки суб`єкта господарювання від 25 січня 2021 року № 14.

За результатами перевірки виявлено 73 порушення, які зафіксовані у акті перевірки та які зобов`язано усунути приписом про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки № 14 від 25 січня 2021 року.

Оскільки апелянт вважає припис в частині порушень, відображених у його пунктах 10, 21, 22, 24, 25, 32, 33, 35, 36, 41, 48, 49, 67, 68, 69 таким, що не відповідає вимогам законодавства, ґрунтується на неповних та необ`єктивних висновках відповідача, за відсутності належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог законодавства України, колегія суддів вважає надати оцінку доводам апелянта щодо кожного окремого припису та висновкам суду першої інстанції.

Так, у пункті 10 припису зазначено, що підприємством не отримано дозвільні документи уповноваженого органу виконавчої влади з питань охорони праці та промислової безпеки на виконання робіт підвищеної небезпеки при експлуатації посудин, що працюють під тиском Пивоварного виробництва підприємства, а саме: Роботи в замкнутому просторі (ємностях). Виконання робіт підвищеної небезпеки при експлуатації посуден, що працюють під тиском Пивоварного виробництва підприємства, а саме: Роботи в замкнутому просторі (ємностях) забороняється, що є порушенням пункту 5 додатку 6 ПКМУ від 26.10.2011 № 1107 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 03.03.2020), пункту 1.6, VII.1.1. НПАОП 0.00- 1.81-18; п.11. 40 НПАОП 15.9-1. 28-17.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що суд першої інстанції допускає неправильне тлумачення закону, та не бере до уваги приписи пункту 5 додатку 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1107 (у редакції від 03.03.2020), що передбачають отримання суб`єктом господарювання не дозвіл, а подання декларації відповідності, яка в силу приписів законодавства не є дозвільним документом.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 додатку 6 ПКМУ від 26.10.2011 № 1107 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 03.03.2020) до переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці відносяться, зокрема, роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах).

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов`язок роботодавця одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки).

Порядком видачі дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 року № 207 (в редакції чинної на момент перевірки) пунктом 9 передбачено, що для одержання дозволу роботодавець, виробник або постачальник подає особисто, через уповноважену ним особу або надсилає поштою до територіального органу Держпраці чи адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці, заяву за формою згідно з додатком 4.

Постановою КМУ від 23.10.2011 №1107 внесені зміни до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, якою установлено, що на період дії воєнного стану види робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пунктах 4, 7-9, 11-21, 23-27, 29 і 30 групи А додатку 2 до порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого цією постановою, виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці згідно з постановою КМУ №357 від 24.03.2020.

Виходячи із зазначеного, після внесених КМУ змін, частина робіт переведена на декларативний принцип, але правова сутність не змінюється: «документ (дозвіл або декларація, залежно від категорії робіт) є передумовою правомірного виконання таких робіт».

Перевіркою встановлено, що на пивоварному виробництві позивач експлуатував посудини під тиском і виконував роботи в замкнутому просторі (ємностях). Припис заборонив виконання цих робіт до оформлення належних документів саме з посиланням на п. 5 додатку 6 до №1107.

Таким чином п. 10 припису є законним та обґрунтованим, так як він вказує на відсутність декларації як передумови правомірного виконання робіт підвищеної небезпеки в замкненому просторі (ємностях).

Доводи апелянта зводяться до формалістичного заперечення термінології та не спростовують ні факту відсутності належної декларації, ні встановленої законом заборони виконувати відповідні роботи без неї.

Щодо посилання апелянта на рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі №160/8829/20 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №160/8829/20, слід зазначити, що дані судові рішення, відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, їх висновки не є обов`язковими для врахування.

Пунктом 21 припису встановлено порушення п. 118 НПАОН 0.00-1.45-69, відповідно до якого всі роботи з розбирання, очищення і ремонту обладнання та вентиляційних систем, що працюють в контакті з СДЯВ, не виконуються по спеціальному «Наряду на виконання робіт особливої небезпеки».

Пунктом 22 припису зазначено, що обидві витяжки вентиляційні установки не включаються за 15 хв. до входу в видатковий склад. Про це на вхідних не вивішуються попереджувальний плакат. Вентиляційні установки не мають сигналізацію: світову - під час роботи і звукову - на випадок непередбаченого припинення роботи (відключення електроструму, обрив ременя і ін.), що є порушенням пункту 19 НПАОП 0.00-1.45-69).

Пунктом 24 припису зазначено, що не були представлені паспорти на те, що аварійний і витяжний вентилятори машинного (апаратного) і конденсаторного відділень виконані і іскробезпечному виконанні, а їх електродвигуни вибухозахищені з будь яким рівнем вибухозахисту. Припливні вентилятори - в звичайному, а їх електродвигуни - в закритому виконанні при розміщенні їх в венткамерах та встановлення на повітропроводах в них зворотних клапанів, що є порушенням пункту 4.7 НПАОП 29.23-1.04-90.

В апеляційній скарзі апелянт щодо вищевказаних пунктів приписів зазначає, що оскільки акт законодавства СРСР - НПАОП 0.00-1.45-69 «ПРАВИЛА БЕЗОПАСНОСТИ ПРИ ХРАНЕНИИ, ПЕРЕВОЗКЕ И ПРИМЕНЕНИИ СИЛЬНОДЕЙСТВУЮЩИХ ЯДОВИТЫХ ВЕЩЕСТВ» викладений лише іноземною (недержавною) мовою і офіційно не оприлюднений в Україні державною (українською) мовою, він суперечить статті 10 Конституції України та статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі - Закон №2704-VIII), а відтак не може застосовуватись на території України, а його застосування відповідачем порушує частину шосту статті 13 Закону №2704-VIII, оскільки при винесенні оскаржуваного припису відповідач взяв до розгляду документ, складений не державною мовою.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (зі змінами) Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які є суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», цього Положення та інших актів законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 16 Положення у разі внесення змін, доповнень або визнання таким, що втратив чинність, акта законодавства, відповідно до якого прийнято нормативно-правовий акт, орган, що видав цей нормативно-правовий акт, зобов`язаний внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність. Зміни і доповнення, внесені до нормативно-правового акта, а також рішення про втрату нормативно-правовим актом чинності, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Наказом Державної служби України з питань праці від 22.12.2020 № 165 внесені зміни до Правил безпеки при зберіганні, перевезенні та застосуванні сильнодіючих отруйних речовин, які діяли на час перевірки.

Таким чином, вищевказаний наказ Держпраці затвердив Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці.

Стаття 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлює обов`язок оприлюднювати нормативно-правові акти державною мовою, але не передбачає автоматичної втрати чинності актів, прийнятих до набрання чинності цим Законом.

Апелянт не надав доказів формального скасування або відсутності реєстрації відповідних актів у порядку, передбаченому законодавством, а тому доводи апелянта в цій частині позовних вимог є необґрунтованими.

Пунктом 25 припису встановлені порушення п. 117 НПАОП 0.00-1.45-69, відповідно до яких чищення вентиляційних систем має виконуватись в строки, що установлені інструкціями з експлуатації. Відмітка про чищення заноситься в журнал ремонту та експлуатації системи (на підприємстві виконується очистка вентиляційних систем без дозвільних документів) чим порушено п. 5.2.7 ДСТУ Б А 3.2 - 12.2009 та Правил з безпечної експлуатації систем вентиляції у хімічних виробництвах, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 05 жовтня 2009 року № 164, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2009 року за № 988/17004.

Пунктом 32 припису встановлені порушення Р.Н. п.п.2.2:2.7 НПАОП 0.00-1.62.12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (Порядок № 442) стаття 5, стаття 13 Закону України № 2694- XII від 14.10.1992, а саме не в повному обсязі (не на всіх робочих місцях) забезпечено виконання інструментальних гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу (за умови використання техніки різних марок, партій, електро- та ГБО і як наслідок зміни умов праці на конкретному робочому місці) для подальшого їх внесення до розрахунків з проведення атестації робочих місць за умовами праці Дільниці Служби старшого менеджера з логістики.

Пунктом 33 Порядку встановлені порушення пункту 12. Д.7 до Порядку № 1107 від 26 жовтня 2011р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 207), а саме не одержано Дозвільні документи експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (придбані технологічні транспортні засоби Jungheirich)/. Додатком 7 Порядку № 1107 від 26 жовтня 2011р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 р. № 207), визначений чіткій Перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Пунктом 35 припису встановлені порушення п.10, Р.V НПАОП 0.00-1.83-18 та стаття 13 Закону України № 2694-XII від 14.10.1992, а саме відсутні відомості про присвоєння групи допуску з електробезпеки для відповідальних працівників Служби логістики відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 36 припису встановлено порушення Р.1, п.1.12; Р.7, п.п.7.11.1.14; 7.11.1.1 НПАОП 0.00-1.15-07, не забезпечено своєчасне проведення оглядів, вибраковки технологічної оснастки які використовуються для розподілення навантаження між палетами готової продукції.

Пунктом 41 припису встановлено порушення п.13.10; 13.3; 13.12; 13.16; 13.21; 13.22 Р.Х. пар.13 НПАОП 0.00-1.62-12, не передбачено відповідно до встановлених будівельних норм при зарядних пристроїв, відповідним виконанням електрообладнання у вибухобезпечному виконанні, та попереджувальними знаками безпеки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували усунення або відсутність встановлених порушень: не надано журналів очищення вентиляції, протоколів вимірювань факторів виробничого середовища, наказів про присвоєння груп з електробезпеки, протоколів інструктажів, посвідчень працівників, технічних паспортів або сертифікатів вибухозахищеного обладнання, а також документів, що підтверджують дотримання правил під час заправки балонів.

Крім того, в позовній заяві позивач щодо вищевказаних приписів наводить доводи про те, що НПАОП 0.00-1.45-69 не підлягають застосуванню в Україні, оскільки викладені іноземною (російською) мовою, декларація про провадження господарської діяльності не є документом із посиланням на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі №160/8829/20 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №160/8829/20, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції вище.

Щодо доводів апелянта про те, що припис не може бути декларативним, колегія суддів зазначає, що якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, то таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення, а прийняте не за формою рішення варто розцінювати як рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Пунктом 48 припису встановлено порушення статті 21 Закону України № 2694, п.3.1. Р.ІІІ. НПАОП 0.00-1.76-15 «Правил безпеки системи газопостачання», у позивача відсутня декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на експлуатацію систем газопостачання природного газу суб`єкта господарювання, за адресом м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320, відповідно до п.4 додатку 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 р., а саме: катодна установка електрохімічного захисту та служить активним захистом від корозії підземної ділянки газопроводу високого тиску Ру1.2МПа. Додатком 7 до Порядку № 1107 від 26 жовтня 2011р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 р. № 207), визначений чіткій Перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що система газопостачання позивача призначена виключно для отримання природного газу від оператора газорозподільної системи для його подальшого використання у власних виробничих цілях, а тому не є «системою газопостачання природного та зрідженого газу суб`єктам господарювання та до населених пунктів», а отже вимога відповідача, зазначена у п. 48 припису, щодо необхідності декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на експлуатацію катодної установки електрохімічного захисту (як технологічне устаткування системи газопостачання природного газу) є такою, що не може застосовуватися до позивача.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що формулювання п. 4 Додатка 7 Порядку №1107 охоплює технологічне устаткування та його елементи саме систем газопостачання природного/скрапленого газу суб`єктам господарювання, тобто споживачам-підприємствам, до яких беззаперечно належить і сам апелянт.

В даному випадку суд погоджується із висновками відповідача про те, що доводи апелянта, за яким під дію норми підпадає лише магістральне чи «суб`єктам господарювання та до населених пунктів» постачання, суперечать ризик-орієнтованій природі регулювання: небезпека високого тиску та корозійних процесів існує незалежно від того, чи передається газ третім особам.

До того ж наявність договору постачання газу та акта розмежування балансової належності з оператором газорозподільних мереж лише підтверджує, що за межею розмежування саме позивач є експлуатантом відповідного устаткування і зобов`язаний мати належний документ допуску до експлуатації, а саме декларацію.

Так, виходячи із припису, матеріально-правова передумова для законної експлуатації відповідного устаткування, подана та зареєстрована декларація відповідності у позивача відсутня. Виконання робіт/експлуатації без неї заборонено статтею 21 Закону України «Про охорону праці».

Пунктом 49 припису встановлено порушення статті 21 Закону України № 2694, п.3.1. Р.ІІІ. НПАОП 0.00-1.76-15 «Правил безпеки системи газопостачання», у суб`єкта господарювання, відсутня декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на експлуатацію газовикористовуючого обладнання потужністю понад 0,1 МВт, за адресом м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320 відповідно до п.4 додатку 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011р., а саме газовикористовуюче обладнання: Котел Ovb/a - 2 шт.; Економайзер Ovb/a - 2 шт.; Котел UT-L 24.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на експлуатацію зазначеного в пункті 49 припису обладнання (устаткування) підвищеної небезпеки у позивача наявний дозвіл №3807.13.32 від 25.10.2013, який є чинним згідно з п. 2. Постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 № 207. На його думку, у зв`язку з цим, з боку позивача відсутнє порушення п.3.1. Р.ІІI. НПАОП0.00-1.76-15 «Правил безпеки систем газопостачання» та відсутній обов`язок реєструвати на вказане використовуюче обладнання декларацію, оскільки на його експлуатацію у позивача наявний дозвіл.

Колегія суддів погоджується із висновками відповідача про те, що вищевказаний дозвіл №3807.13.32 від 25.10.2013 виданий на експлуатацію іншої категорії обладнання (системи газопостачання) (т.1, а.с.81-84), а не котлів як окремих об`єктів підвищеної небезпеки.

Окрім того, вказаний дозвіл діяв з 25.10.2023 до 24.10.2018. Водночас Перехідні положення постанови № 207 не відновлюють дію прострочених дозволів і не звільняють суб`єктів господарювання від обов`язку отримати новий дозвіл або подати декларацію (залежно від категорії робіт чи устаткування).

Таким чином, на час перевірки з 12.01.2020 по 25.01.2020 у позивача був відсутній чинний дозвіл на експлуатацію газовикористовуючого обладнання. Використання котлів без такого дозволу є прямим порушенням статті 21 Закону України «Про охорону праці» та Порядку № 1107, що становить загрозу безпеці виробництва.

Пунктом 67 припису встановлено порушення статті 13 Закону України № 2694, п.1.43. Р.VI. НПАОП 0.00-1.76-15 «Правил безпеки системи газопостачання», порушуються вимоги п. 6.3.1. «Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту», а саме: заправка СВГ (скраплений вуглеводний газ) паливних балонів автонавантажувачів не здійснюється на АГЗС. АГЗП.

Пунктом 68 припису встановлено порушення статті 13 Закону України № 2694, п.1.43. Р.VI. НПАОП 0.00-1.76-15 «Правил безпеки системи газопостачання», так як порушуються вимоги п.6.3.1. та п.6.3.3. «Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпустку та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально побутового споживання та автомобільного транспорту», а саме: наповнення паливних балонів автонавантажувачів не здійснюється у присутності водія. Власником не перевіряється придатність для наповнення СВГ, паливного балона автонавантажувача.

Пунктом 69 припису встановлено порушення статті 13 Закону України № 2694, п.1.43. Р.VI. НПАОП 0.00-1.76-15 «Правил безпеки системи газопостачання», так як на автонавантажувачах використовуються балони не призначені для використання на автотранспортних засобах, що заборонено відповідно до п.6.3.11. та п.6.3.3. «Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпустку та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту».

Перевіркою встановлено, що на території підприємства здійснювались операції з обігу та наповнення балонів без належного виконання обов`язкових вимог - відсутність підтвердження придатності балонів, відсутність участі відповідальних осіб під час проведення операцій та неналежне їх документування. Такі дії прямо суперечать положенням зазначених НПАОП, які є чинними та обов`язковими до виконання.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що автонавантажувачі не є автомобільним транспортом, а тому на них не можуть розповсюджуватися вимоги як всієї Інструкції, так і зокрема її п.6.3.1. та п.6.3.3.

Суд зазначає, що НПАОП 0.00-1.76-15 регулює не лише великі АГЗС чи комерційні газонаповнювальні станції, а й питання безпечного поводження з балонами, проміжного зберігання, операцій наповнення/пересування та організації робіт із СВГ у різних виробничих умовах (п.1 Роз. VI). Застосування норми залежить від фактичного виконання операцій, а не лише від формальної внутрішньої назви об`єкта.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надано доказів, які б спростовувалися висновки контролюючого органу щодо допущення ним порушень законодавства, зазначених в пунктах 10, 21, 22, 24, 25, 32, 33, 35, 36, 41, 48, 49, 67, 68, 69 оскаржуваного припису.

Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №640/14588/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова