Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №420/36509/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36509/25

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправною діяльності суб`єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Одеської міської ради (далі – відповідач), в якому просив:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) Одеської міської ради, депутатів Одеської міської ради, постійних та тимчасових комісій Одеської міської ради, депутатських груп та фракцій Одеської міської ради з 16.10.2025;

- визнати протиправною діяльність Одеської міської ради, депутатів Одеської міської ради, постійних та тимчасових комісій Одеської міської ради, депутатських груп та фракцій Одеської міської ради з 16.10.2025;

- заборонити Одеській міській раді, депутатам Одеської міської ради, постійним та тимчасовим комісіям Одеської міської ради, депутатським групам та фракціям Одеської міської ради здійснювати представницькі повноваження місцевого самоврядування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху.

Постановляючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позов не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, а тому запропонував позивачу усунути указані в ухвалі недоліки шляхом надання до суду належним чином оформленого позову відповідно до вимог наведених статей, його копій та копій документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, належним чином засвідчених доказів у справі.

05 листопада 2025 року, на виконання ухвали, суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій, виклав заявлені позовні вимоги таким чином:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) Одеської міської ради з 16.10.2025;

- визнати протиправною діяльність Одеської міської ради з 16.10.2025;

- заборонити Одеській міській раді здійснювати представницькі повноваження (функції) місцевого самоврядування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 - закрито.

Суд першої інстанції постановляючи таку ухвалу виходив з того, що спір щодо встановлення наявності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень. Як указав суд, оскільки спір про встановлення відсутності компетенції заявлений фізичною особою, можливість його вирішення адміністративним судом положеннями КАС України не передбачена.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду про закриття провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та повернути позов до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Мотивуючи свою позицію апелянт наголошує на тому, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження і функції Одеської міської ради вилучено із сфери її компетенції і передано тимчасовому державному органу Одеській міській військовій адміністрації.

Таким чином, апелянт вважає, що ухвала суду про закриття провадження в адміністративній справі підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним визначенням судом першої інстанції предмету спору, невірним тлумаченням і застосуванням норм права

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, зобов`язаний був роз`яснити, до юрисдикції якого суду віднесений розгляд даної справи.

На переконання апелянта, оскільки суд не роз`яснив йому до юрисдикції якого суду віднесений розгляд даної справи, це призвело до порушення принципу правової визначеності та фактичного позбавлення його права доступу до правосуддя.

Одеська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу посилається на безпідставність доводів поданої скарги, зазначає, що в даному випадку позивач ініціював компетенційний спір, однак позивач, як фізична особа, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю для пред`явлення такої позовної вимоги, а тому вважає, що суд цілком обґрунтовано закрив провадження у справі. Ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а ухвалу суду – залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 4 КАС України визначає терміни, що вживаються у цьому Кодексі, зокрема, у пункт 1 та 2 частини 1 цієї статті визначає такі терміни:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пункт 7 та 9 частини 1 статті 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на законодавче визначення терміну «суб`єкт владних повноважень» його обов`язковою ознакою є здійснення владних управлінських функцій.

Особливістю публічно-правового спору є суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів враховує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів зауважує, що позивач, звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, заявив такі вимоги:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) Одеської міської ради з 16.10.2025;

- визнати протиправною діяльність Одеської міської ради з 16.10.2025;

- заборонити Одеській міській раді здійснювати представницькі повноваження (функції) місцевого самоврядування.

З цього приводу слід зазначити, що компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Спори, визначені пунктом 3 частини 1 статті 19 КАС України можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Тобто, під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень нерідко може перетинатися, внаслідок чого може виникнути компетенційний спір. Крім того, виникнення компетенційного спору може бути результатом зловживань, що виявляються у формі привласнення повноважень або перевищення власних повноважень.

Завдання суду у компетенційних спорах - з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства розв`язати законодавчі колізії, що обумовили виникнення спору, а також усунути наслідки дублювання повноважень чи зловживання ними.

Отже, з аналізу викладеного слід дійти висновку, що позивачем у компетенційних спорах має бути суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач - своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Суд першої інстанції під час розгляду справи, правильно визначив, що оскільки позов поданий фізичною особою такий спір взагалі не підлягає судовому розгляду, у зв`язку з чим на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України обґрунтовано закрив провадження у справі.

На думку колегії суддів, посилання апелянта на те, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження і функції Одеської міської ради вилучені із сфери її компетенції і передані тимчасовому державному органу Одеській міській військовій адміністрації є безпідставними, та ґрунтуються на помилковому трактуванні позивачем норм чинного законодавства та компетенції указаних суб`єктів владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що позивач, який не є суб`єктом владних повноважень, взагалі не може виступати ініціатором спору щодо компетенції цих органів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 наполягає на тому, що суд порушив його право доступу до правосуддя, оскільки закриваючи провадження у справі не роз`яснив до юрисдикції якого суду відноситься даний спір.

Оцінюючи вказаний довід, колегія суддів зважає на те, що частина 1 статті 239 КАС України визначає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Між тим, у даному випадку такої потреби немає, оскільки розгляд цього спору з урахуванням його предмету та суб`єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції в мотивувальній частині, виконуючи обов`язок покладений статтею 238 КАС України зазначив, що в даному випадку відсутні підстави для зазначення суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи, оскільки даний спір взагалі не підлягає судовому розгляду.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що аргументи апелянта про порушення його права доступу до правосуддя є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відтак, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно необхідності застосування передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України наслідків та закриття провадження у справі.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, а тому підстав для задоволення скарги колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, тому за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –– залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправною діяльності суб`єкта владних повноважень – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький