Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №420/24442/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24442/25

Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,

В С Т А Н О В И Л А :

21 липня 2026 року Одеський державний університет внутрішніх справ (далі – позивач, ОДУВС) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив стягнути із ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 30 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.08.2019 року між ГУНП в Одеській області, ОДУВС та відповідачем укладено контракт №К-139/19 «Про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ». Згідно з проведеним відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОДУВС розрахунком фактичних витрат, пов`язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 , на його утримання витрачено загалом 32 582,01 грн. Однак, наказом ГУНП в Одеській області від 08.07.2024 року №1060 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Таким чином, відповідач не відпрацював трьох років після закінчення навчання в ОДУВС.

12.08.2024 року з відповідачем укладено договір розстрочення заборгованості згідно з контрактом про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ, відповідно до якого погашення заборгованості буде здійснюватися ОСОБА_1 з 30.08.2024 року по 30.08.2025 року рівними частинами по 2 500 грн щомісячно до 30 числа кожного місяця.

Відповідно до наданої відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОДУВС інформації, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на травень 2025 складає 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) та остання оплата здійснена 25.08.2024 року в сумі 2 582, 01 грн.

ОДУВС складено та направлено на адресу, зазначену в матеріалах особової справи, повідомлення про відшкодування витрат за навчання №1/1704-2025 із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню, із пропозицією здійснити відшкодування у добровільному порядку, однак відповідачем заборгованість не сплачена.

Відповідно до відзиву ОСОБА_1 останній заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. В даному аспекті відповідач визнає, що між ним та позивачем укладено договір розстрочення заборгованості, відповідно до умов якого остання оплата здійснена 25.08.2024 року в сумі 2 582, 01 грн. Наступна дата розрахунку, встановлена сторонами договору - до 30.09.20204 року, тому, не отримавши у встановлені строки кошти, ОДУВС з 01.10.2024 року набув право на звернення до суду з даним позовом, яке відповідно до ч.5 ст.122 КАС України становить один місяць.

Також відповідач вказує на невідповідності заявленої до відшкодування суми до об`єму та якості наданих послуг під час проходження навчання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року позов Одеського державного університету внутрішніх справ задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт, в контексті відсутності в матеріалах справи доказів отримання ним розрахунків за надані послуги під час проходження навчання в ОДУВС, наголошує на недоведені обсягу і фінансової вартості послуг та факту їх добровільного прийняття курсантом. Вказує на безпідставності стягнення з нього коштів за харчування та комунальні послуги у загальній сумі 3156,14 грн, оскільки перебував на самостійному домашньому утриманні, а у період з березня по вересень 2020 року навчання проходило в дистанційному режимі через введені карантинні обмеження. Крім того, у період навчання позивачем нараховувалось грошове забезпечення у розмірі 9274,18 грн, яке не підлягає відшкодуванню, оскільки є оплатою за фактично виконану роботу (службу). Також зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду та безпідставне його поновлення судом першої інстанції.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОДУВС доводи ОСОБА_1 не визнає, тому просить відмовити апелянту у задоволені його скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджені наступні обставини.

30.08.2019 року між ГУНП в Одеській області, ОДУВС та ОСОБА_1 укладено контракт №К-139/19 «Про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ», предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача освітнього ступеня бакалавр за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».

Згідно з п.2.3.1 контракту ОСОБА_1 зобов`язується виконати в повному обсязі освітню-професійну програму підготовки для здобуття освітнього ступеня бакалавр.

За приписами п.2.3.5 контракту, у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу або скорочення штатів, ОСОБА_1 зобов`язується відшкодувати Міністерству внутрішніх справ, в особі виконавця, витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».

11.11.2019 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ (виконавець) з однієї сторони, ГУНП в Одеській області (замовник) з другої сторони, та ОСОБА_1 з третьої сторони, укладено додатковий договір до контракту №К-139/19, яким внесені зміни до контракту №К-139/19.

Відповідно до п.2.1.5 договору, позивач (виконавець) зобов`язався перевести ОСОБА_1 після 2-х років навчання на денній формі на заочну форму та направити в розпорядження замовника для призначення на посаду молодшого складу поліції та подальшого проходження служби.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач з 25.08.2021 року відряджений для подальшого проходження служби в ГУНП в Одеській області.

Наказом ГУНП в Одеській області від 08.07.2024 року № 1060 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

На виконання приписів п.5 Порядку №261, 29.07.2024 року представником позивача складено та направлено на адресу, зазначену в матеріалах особової справи відповідача, повідомлення про відшкодування витрат за навчання №4/341 із зазначенням суми у розмірі 32582,01 грн, яка підлягає відшкодуванню, із пропозицією здійснити відшкодування у добровільному порядку. Зазначене повідомлення отримано відповідачем, про що відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву.

12 серпня 2024 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_2 укладено договір розстрочення заборгованості згідно з контрактом про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ строком на 12 (дванадцять) місяців. На день укладення цього договору заборгованість ОСОБА_1 складає 32 582,01 грн.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 мав сплатити до 30.08.2024 року 2582,01 грн, а з 30.08.2024 року по 30.08.2025 року сплачувати рівними частинами по 2500 грн щомісячно, до 30 числа кожного місяця.

Відповідно до п.13 договору, у разі прострочки щомісячної оплати більше, ніж на 2 (два) місяці підряд, ОДУВС направляє ОСОБА_1 претензію із зазначенням розміру заборгованості та набуває права в місячний строк звернутися до суду в разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 30 днів з моменту отримання претензії або, якщо претензія, направлена за адресою, вказаною у цьому договорі, повернеться без вручення.

Відповідно до довідки від 17.07.2025 року №5/125, останній платіж за договором розстрочення здійснений ОСОБА_1 25.08.2024 року в сумі 2582, 01 грн. У період з 26.08.2025 до 17.07.2025 на розрахунковий рахунок ОДУВС від ОСОБА_1 платежі по договору не надходили.

31 травня 2025 представником позивача складено та 04.06.2025 направлено на адресу відповідача повідомлення про відшкодування витрат за навчання №1/1704-2025, в якому зазначено ОСОБА_1 про необхідність погасити заборгованість у розмірі 30000 грн протягом 30-ти днів з моменту отримання цього повідомлення шляхом перерахування грошових коштів за вказаними у повідомленні реквізитами. Відправлене повідомлення отримано відповідачем 13.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми витрат в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановленого обов`язку відповідача відшкодувати вартість навчання, що прямо передбачено контрактом №К-139/19 від 30.08.2019 року, Законом України «Про Національну поліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року №261. Також судом встановлено дотримання позивачем строку звернення до суду.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580 - VIII (далі - Закон №580-VI) визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно пункту 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008р. №62, початком проходження служби в органах внутрішніх справ вважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України особа проходить публічну службу в поліції.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.74 Закону №580-VI підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Курсанти вищих навчальних закладів МВС України проходять підготовку на підставі договору про підготовку фахівця, затвердженого наказом МВС України від 14.05.2007р. №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України».

Відповідно до умов договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Договір), відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання та протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати) встановлений Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017р. №261 (далі - Порядок №261).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №261 дострокове розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів є підставою для відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України (пункт 2 Порядку №261).

Згідно пункту 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку №261).

Відповідно до пункту 5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року.

У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач з 25.08.2021 року відряджений для подальшого проходження служби в ГУНП в Одеській області.

Наказом ГУНП в Одеській області від 08.07.2024 року № 1060 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Таким чином, відповідач не відпрацював три роки після закінчення навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ, що ним не заперечується.

З аналізу вищевикладених положень слідує, що при достроковому розірванні контракту у ОСОБА_1 виник обов`язок відшкодувати ОДУВС витрати, пов`язані з його утриманням у закладі освіти, про що відповідачу було відомо при підписанні контракту.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання приписів п. 5, 6 Порядку №261 для забезпечення відповідачу можливості відшкодувати витрати у добровільному порядку, 12 серпня 2024 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_2 укладено договір розстрочення заборгованості згідно з контрактом про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ, проте відповідачем здійснено лише першу оплату.

Відповідно до ч.5 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Аналогічні норми містяться у пункті 8 Порядку №261.

Відповідно до розрахунку від 24.07.2024 року №53 фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Одеському державному університеті внутрішніх справ за період навчання з 15.08.2019 року по 24.08.2021 року, розмір фактичних витрат склав 32582,01 грн, серед яких: грошове забезпечення – 9274,18 грн; предмети, матеріали, обладнання та інвентар – 6110,53 грн; продукти харчування – 11959,78 грн; оплата теплопостачання – 2438,36 грн; оплата водопостачання та водовідведення – 1246,26 грн; оплата електроенергії – 1552,90 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що під час проходження навчання його не ознайомлювали зі об`ємом наданих послуг, оскільки таке не передбачено умовами контракту. При цьому, в матеріалах справи містяться детальні розрахунки по кожній окремій статті витрат, що підтверджує факт їх надання.

Досліджуючи доводи відповідача стосовно безпідставності стягнення з нього коштів за харчування та комунальні послуги у загальній сумі 3156,14 грн, оскільки він перебував на самостійному домашньому утриманні, а у період з березня по вересень 2020 року навчання проходило в дистанційному режимі через введені карантинні обмеження, колегія суддів вказує, що характер умов контракту передбачає за ОДУВС обов`язок надати відповідні послуги. Доводи відповідача не заперечують факт надання йому послуг, що є достатньою підставою для стягнення з нього відшкодування.

Щодо правомірності стягнення грошового забезпечення як складової витрат на навчання, колегія суддів зауважує на пункті 3 Порядку №261, яким прямо визначено, що грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, який звільнений з органів поліції, не відпрацювавши три роки після закінчення навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ, зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, тому позовні вимоги Одеського державного університету внутрішніх справ є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до посилань апелянта на звернення Одеським державним університетом внутрішніх справ з даним позовом до суду з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, то колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018р. у справі №804/285/16 зазначила, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби.

Отже, до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19).

Разом із тим, Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.

Тобто, саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах №560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), №420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

Як вже зазначалось, позивач та відповідач уклали договір розстрочення заборгованості згідно з контрактом про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ.

Аналізуючи умови звернення до суду, які визначені п.13 договору розстрочення заборгованості, колегія суддів зауважує на необхідності направлені претензії у разі прострочення щомісячної оплати більше, ніж на два місяці підряд. В цьому випадку позивач може звернутися до суду з позовом в місячний строк з наступного дня після дати, отримання претензії або, якщо претензія, направлена за адресою відповідача, вказаною у договорі про відшкодування витрат з розстроченням платежу, повернеться позивачу без вручення.

Так, позивачем відповідно до п.13 договору 31.05.2025 року складено та 04.06.2025 року направлено на адресу ОСОБА_1 , зазначену в матеріалах особової справи, повідомлення про відшкодування витрат за навчання №1/1704-2025 із зазначенням суми у розмірі 30000,00 грн, яка підлягає відшкодуванню, із пропозицією здійснити відшкодування у добровільному порядку протягом 30-ти днів з моменту отримання цього повідомлення, а 13.06.2025 таке повідомлення вручено адресату, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, місячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався 14.07.2025 року, тобто з моменту закінчення 30-денного терміну на погашення заборгованості відповідачем. Зважаючи, що позовну заяву подано університетом через систему «Електронний суд» 21.07.2025 року, позивач дотримався строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 01 серпня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко