Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №211/14402/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/14402/25

Провадження № 2/211/2317/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 березня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Медведєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 у розмірі 49 200,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено Договір №3515948 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн. строком на 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90% в день. 26.08.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено Договір факторингу №26082021, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021. 23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №23/05/2, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 утворилась заборгованість у розмірі 49 200,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 34 200 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заявлений загальний розмір заборгованості вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 18.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.12.2025 відповідачем скеровано до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про стягнення з нього заборгованості за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 у розмірі 49 200,00 грн., з підстав недоведеності отримання коштів (безгрошовості договору), відсутності доказів укладення договору та необґрунтованості розрахунку заборгованості. У задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить відмовити у повному обсязі.

24.12.2025 представником позивача Сердійчук Я.Я. скеровано до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, яка отримана судом 25.12.2025 та в якій представник відхиляє заперечення відповідач та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Одночасно з відповіддю на відзив представником позивача скеровано клопотання про витребування доказів.

30.12.2025 відповідачем скеровано до суду через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, яке отримано судом 07.01.2026 та в якому відповідач повторив тезиси, викладені у відзиві на позов, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно із запереченням на відповідь на відзив відповідачем скеровано заперечення клопотання про витребування доказів, в якому останній просить відмовити в його задоволенні.

08.01.2026 представником позивача Сердійчук Я.Я. скеровано до суду додаткові через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, які остання просить врахувати при розгляді справи.

09.01.2026 відповідачем скеровано до суду через систему «Електронний суд» заперечення на додаткові пояснення.

Ухвалою від 26.01.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано докази від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТ БАНК».

10.02.2026 до суду надійшли витребувані докази.

У судове засідання сторони у справі не з`явились.

Відповідно до прохальної частини позову представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. на позовних вимогах наполягала та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до прохальної частини відзиву на позов просив розглянути справу за його відсутності, підтримав викладені у відзиві заперечення.

Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що 17.01.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3515948 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн. строком на 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90% в день. Вказаний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) номер пароля А198711 (а.с. 10 - копія графіку, а.с. 15 - копія паспорту, а.с. 40 - копія договору).

Підписавши вказаний кредитний договір та супутні до нього документи, відповідач погодився з умовами цього договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у матеріалах справи доказів укладання кредитного договору, вважаючи їх необґрунтованими, та зауважує йому, що у кредитному договорі зазначено номер мобільного телефону, яким наразі користується відповідач та який вказаний ним у відзиві на позов.

Крім того, ОСОБА_1 заперечує факт отримання кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн., посилаючись на відсутність доказів у справі.

Проте дане заперечення спростовується матеріалами справи та витребуваними судом доказами. Так факт перерахування кредитних коштів відповідачу за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 у сумі 15 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с. 17-19), копією листа ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с. 20, 21), інформацією, витребуваною від АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої відповідач є клієнтом банку, на його ім`я було емітовано картку № НОМЕР_2 , а номер мобільного телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону ОСОБА_1 (а.с. 100), та Випискою за договором № б/н за період з 17.01.2021 по 22.01.2021, витребуваною від АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що 17.01.2021 на карту відповідача було зараховано 15 000,00 грн. (а.с. 101).

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1, ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи наведене, кредитні договори між відповідачем та кредитною установою укладені сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 утворилась заборгованість у розмірі 49 200,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34 200,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 22-24 - копія картки обліку договору).

26.08.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №26082021, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 (а.с. 29-31 - копія договору з додатком). Відповідно до витягу Реєстру боржників від 26.08.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», у розмірі 49 200,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34 200,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 32).

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №23/05/24, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 (а.с. 35-39 - копія договору з додатками). Відповідно до Реєстру заборгованостей №1 від 23.05.2024 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», у розмірі 49 200,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34 200,00 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 42-44, 45).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

У відзиві на позов відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, посилається на те, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості процентів, вважає, що відсотки мали бути нараховані лише за 30 днів, за час користування кредитом, у розмірі 4 275,00 грн. Тому загальний розмір заборгованості мав становити 19 275,00 грн. Суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Як вбачається з пункту 1.4. Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору, строк кредиту може бути подовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до Графіку платежів, датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є 16.02.2021 (а.с. 10).

Розділом 4 Договору визначено умови пролонгації строку кредиту.

Згідно п. 4.1. Договору строк кредиту може бути продовжено:

-за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначених в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або

-в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.

Відповідно до пп. 4.3.1. Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

З наданих позивачем доказів також вбачається, що первісний кредитор, оскільки позичальник не сплатив кредит і проценти за його користування та не скористався опцією пролонгації строку кредиту, здійснив нарахування процентів за користування кредитним коштами відповідно до умов Договору в межах строку кредитування у період з 17.01.2021 по 17.05.2021 (включно).

З огляду на викладене вище, суд відхиляє заперечення сторони відповідача з приводу не вірного нарахування процентів (поза межами строку кредитування), та вважає, що вони нараховані первісним кредитором в межах строку кредитування та мають бути стягнуті в розмірі, заявленому позивачем.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, судом вставлено, що відповідач належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів, процентів не виконала, в результаті виникла заборгованість за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021, право вимоги за яким на підставі Договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягненні з відповідача на користь позивача загальної суми заборгованості в розмірі 49 200,00 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представником позивача заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат, а відповідачем заявлено вимогу про відмову в задоволенні витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо вимоги про стягнення правової (правничої) допомоги.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази та заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн. Виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги, що відповідач вважає витрати на правничу допомогу завищеними та неспівмірними з огляду на категорію справи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, зменшивши їх до 3 000,00 грн. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, відсутність фактичних судових засідань за участю осіб, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності. Суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 422,40 грн. (а.с. 1), сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521) суму заборгованості за Договором №3515948 про надання споживчого кредиту від 17.01.2021 у розмірі 49 200 (сорок дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34 200 (тридцять чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок; та в рахунок відшкодування судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 березня 2026 року.

Суддя Д.М. Ніколенко