Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №210/5900/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/5900/25

Провадження № 1-кп/210/308/26

24 лютого 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

Головуючої – судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачена ОСОБА_4 , захисник обвинуваченої – адвокат ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадженні, внесеному 23 квітня 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041710000426 відносно:

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянка України, не працює, має середню освіту, не заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:

- 24.07.2025 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.126 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин (не відбуте).

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України,

та Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 та за згодою потерпілого ОСОБА_8 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 20.04.2025 року, не пізніше 05:30 год., більш точний час не встановлений, знаходячись у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , діючи з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, з метою подальшого вчинення таємного викрадення чужого майна, а саме застосунку «Ukrsib online 2.0», призначеного для дистанційного керування банківськими рахунками, права на який належать АТ «Укрсиббанк», а також державної системи віддаленої ідентифікації «BankID», що забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу, права на яку належать Національному банку України, діючи в порушення вимог та приписів Закону України «Про Захист персональних даних», Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22, маючи у розпорядженні засіб вчинення злочину, а саме мобільний термінал з підключенням до мережі Інтернет, з IMEI НОМЕР_1 , з раніше встановленим до його операційної системи застосунком «Ukrsib online 2.0», а також sim-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», якій відповідає абонентський номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що використовувався останнім, як логін доступу (фінансовий номер телефону) у застосунку «Ukrsib online 2.0» до відкритого на ім`я останнього банківського рахунку у АТ «Укрсиббанк», НОМЕР_3 , діючи без відома та згоди останнього, здійснила несанкціоноване втручання в роботу вищезгаданого застосунку як інформаційної (автоматизованої) системи, що виразилось у дистанційній ідентифікації та верифікації її особи як ОСОБА_8 , шляхом обміну ідентифікаційними даними з АТ «Укрсиббанк» у мережі Інтернет та sms-листуванням, за наслідками якого отримала безпосередній доступ до вищезгаданого банківського рахунку ОСОБА_8 та можливості здійснювати банківські операції за ним, а також можливість подальшого отримання адміністративних (державних), фінансових, комерційних та інших послуг у мережі Інтернет від його імені.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 361 КК України за ознаками «несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем».

Крім цього, ОСОБА_4 , 20.04.2025, тобто в період дії воєнного стану, в проміжок часу з 05:30 год. по 06:50 год., знаходячись у знаходячись у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , діючи з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, маючи у розпорядженні засіб вчинення злочину, а саме - мобільний термінал з IMEI НОМЕР_1 , з раніше встановленим на нього застосунком «Ukrsib online 2.0»», призначеним для дистанційного керування банківськими рахунками, права на який належать АТ «Укрсиббанк», а також державної системи віддаленої ідентифікації «BankID», що забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу, права на яку належать Національному банку України, а також sim-карту оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», якій відповідає абонентський номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що використовувався останнім, як логін доступу (фінансовий номер телефону) у застосунку «Ukrsib online 2.0» до відкритого на ім`я останнього банківського рахунку у АТ «Укрсиббанк», НОМЕР_3 , діючи без відома та згоди останнього, шляхом несанкціонованого втручання в роботу вищевказаного застосунку, що виразилось у верифікації його особи як ОСОБА_8 , реалізуючи свій подальший злочинний умисел, здійснила переказ грошових коштів у сумі 20000 гривень на картку № НОМЕР_4 та переказ грошових коштів у сумі 10000 гривень на картку № НОМЕР_5 , тим самим заволоділа грошовими коштами потерпілого на загальну суму 30000 гривень, які ОСОБА_4 в подальшому обернула на свою користь, та розпорядилася ними на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на вищевказану суму.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану».

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання.

29 серпня 2025 року у кримінальному провадженні №12025041710000426 від 23.04.2025 року між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та обвинуваченою у цьому провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 , отримавши від потерпілого ОСОБА_8 письмову згоду, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до угоди, обвинувачена ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення.

Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років; за ч. 1 ст. 361 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання позбавлення волі строком на 5 (п`ять років).

На підставі ч. 4 ст. 70 з урахуванням покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу від 24.07.2025 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання позбавлення волі строком на 5 (п`ять років).

Також, сторони узгодили на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання з випробуванням.

Відповідно до угоди, сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч. 3 ст. 424 КПК України, обвинуваченій роз`яснено і є зрозумілими.

Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів обвинуваченій роз`яснено і є зрозумілими.

В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України - прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальним порядку.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Суд доходить висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості, виходячи з наступного.

ОСОБА_4 підтримала укладення угоди, зробила це добровільно. Насильства, примусу чи погроз до неїніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою їй ніхто не надавав. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження він не зверталася. Обвинувачена повідомила, що беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді.

ОСОБА_4 зазначила, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. І він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. При цьому наполягає на укладенні угоди. Вона повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду.

Прокурор угоду підтримав, оскільки вона відповідає вимогам закону.

Потерпілий надав письмову згоду на укладання угоди та заяву про розгляд справи без його участі. А також подав цивільний позов.

Судом додатково досліджено: матеріали, що обгрунтовують цивільний позов, постанову про визнання речовим доказом, ухвалу про накладення арешту, характеризуючий матеріал відносно обвинуваченої.

Відповідно до вимог статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з вимогами частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України з урахуванням положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.361 КК України з урахуванням положень ст. 12 КК України відноситься до проступків, тому за цією ознакою підпадають під дію ч. 4 ст. 469 КПК України.

Потерпіла сторона надала прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Умови угоди не суперечать вимогам закону, дії ОСОБА_4 за частиною 1 статті 361 та частиною 4 статті 185 КК України кваліфіковано правильно, за ними можливе укладення угоди.

Судом встановлено, що угоду укладено у провадженні щодо тяжкого та не тяжкого злочину. Санкція частини четвертої статті 185 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі від п`яти до восьми років. Санкція частини першої статті 361 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства, який полягає у швидкому здійсненні правосуддя, призначенні особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінальних правопорушень. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Добровільність укладення угоди не викликає жодних сумнівів. Виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим.

Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_4 яка, будучи допитаною в суді підтвердила фактичні обставини вчиненого нею кримінального правопорушення. Зазначила, що перебувала в скрутному матеріальному становищі, її син загинув в ДТП, кримінальне провадження до теперішнього часу не розглянуто, компенсації не отримала від винуватця. Хотіла встановити пам"ятник. Тому скористалася необачністю потерпілого і перевела з його картки грошові кошти, під час перебування в гостях у потерпілого. Шкодує про вчинене, просить суворо не карати, цивільний позов визнає.

На підставі викладеного, всебічно дослідивши матеріали справи у сукупності з показами обвинуваченого, суд визнає ОСОБА_4 винуватою за:

- ч. 1 ст. 361 КК України за ознаками: «несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем» та

- ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану».

Щодо покарання.

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення.

Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років; за ч. 1 ст. 361 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання позбавлення волі строком на 5 (п`ять років).

На підставі ч. 4 ст. 70 з урахуванням покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу від 24.07.2025 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання позбавлення волі строком на 5 (п`ять років).

Також, сторони узгодили на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання з випробуванням.

За змістом частини 1 статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Суд вважає, що за правилами частини 1 статті 70 КК України ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч.1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та визначити основне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Вбачається, що кримінальне правопорушення (злочин) за ч.1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України, за який суд визнає ОСОБА_4 винуватою у цьому провадженні, остання вчинила до постановлення вироку Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.07.2025 року.

Суд враховує правовий висновок ОП ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, провадження №51-8867кмо18, згідно якого при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Тому суд вбачає за доцільне, на підставі частини 4 статті 70 КК України, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання , призначеного за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.07.2025 року, більш суворим, призначеного на підставі угоди про визнання винуватості за цим вироком.

Суд враховує, що покарання за вироком від 24.07.2025 року не відбуте з об"єктивних причин, оскільки ОСОБА_4 уотримувалась під вартою в межах іншого кримінального провадження.

Остаточне покарання визначено в угоді з урахуванням статті 75, 76 КК України.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання, в тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Щодо питання покладення обов`язків із числа регламентованих статтею 76 КК України, слід зазначити, що частиною другою статті 75 КК України передбачена можливість суду приймати рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди, а також узгодження звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому випадку суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тобто, тривалість іспитового строку та перелік обов`язків суд визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, та встановлені обставини, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені п. п.1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень статей 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з частиною п`ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Визначаючись щодо покарання, яке на думку суду слід призначити обвинуваченому, суд враховує наступне.

Обвинувачена у судовому засіданні щиро розкаялася у вчиненому, що є обставиною, яка пом`якшує покарання. Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання – судом не встановлено.

Судом встановлено, що обвинувачена вину визнала повністю та беззаперечно, щиро розкаялася, характеризується посередньо, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв"язки.

Суд погоджується з узгодженою мірою покарання, яке є ближчим до мінімальних меж санкції, та відповідає особі обвинуваченої.

Мотиви ухвалення інших рішень

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочинами, суд виходить з наступного.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (стаття 1177 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В силу частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Згідно з частиною 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судовим розглядом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень потерпілий ОСОБА_8 поніс збитки у розмірі 30000 грн., що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Обвинувачена розмір цивільного позову визнала у повному обсязі.

Таким чином, цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 30000 грн.

Долю речових доказів суд визначає з урахуванням ст. 100 КПК України.

Витрати на проведення експертизи відсутні.

На підставі статті 174 КПК України, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу на банківську картку АТ "Державний ощадний банк України" на ім"я ОСОБА_10 підлягає скасуванню.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження – не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст.373, 469, 472, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 серпня 2025 року у кримінальному провадженні №12025041710000426 від 23 квітня 2025року, укладену між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та обвинуваченою у цьому провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 , за письмовою згоди потерпілого ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , узгоджену угодою про визнання винуватості міру покарання:

- за частиною 1 статті 361 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

- за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , покарання позбавлення волі строком на 5 (п`ять років).

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання, призначене за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24.07.2025 року у виді100 (ста) годин громадських робіт поглинути більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком та остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять років).

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від відбуття призначеного за цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, встановивиши іспитовий термін тривалістю в 1 (один) рік.

Відповідно до п. п.1, п. 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - 30000 грн. (тридцять тисяч гривень).

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09.07.2025 у справі № 210/4819/25, пр. № 1-кс/210/1088/25, на тимчасово вилучене майно - банківську картку АТ "Державний ощадний банк України" № НОМЕР_6 , власником якої є ОСОБА_10 , яка була поміщена до поліетиленового спец.пакету НПУ WAR1104245 - скасувати після набрання вироку законної сили.

Речові докази: банківську картку АТ "Державний ощадний банк України" № НОМЕР_6 , власником якої є ОСОБА_10 , яка запакована до поліетиленового спец.пакету НПУ WAR1104245 - повернути власнику після набрання вироку законної сили.

Матеріали кримінального провадження №12025041710000426 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/5900/25, провадження №1-кп/210/308/26.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу до Дніпровського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Вирок складено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя: ОСОБА_1