Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №174/1722/25 — Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/1722/25

н/п 1-кп/174/16/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025046150000073 від 02.12.2025 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м.Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянки України, розлученої, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в силу приписів ст.89 КК України раніше не судима,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

20.11.2025, близько 20.30 год., ОСОБА_5 , знаходячись поблизу міського парку, навпроти будинку № 49 по вулиці Центральна в м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, де також знаходилась знайома останньої ОСОБА_6 , в ході діалогу з якою у ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

У той же день, тобто 20.11.2025, близько 20.35 год., ОСОБА_5 , продовжуючи знаходитись поблизу міського парку, навпроти будинку № 49 по вулиці Центральна в м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, стоячи навпроти та знаходячись у безпосередній близькості відносно останньої, у той час як вона сиділа на лавці, відкритою долонею лівої руки дала ляпаса в область верхньої губи. Далі, продовжуючи знаходитись в тому ж положенні, схопила ОСОБА_6 обома руками за волосся в області потилиці та повалила останню на асфальтне покриття, внаслідок чого ОСОБА_6 впала та вдарилась колінами.

Після чого, ОСОБА_5 , не зупиняючись на досягнутому, розуміючи протиправний характер своїх дій, не бажаючи відмовлятись від своїх злочинних намірів, з метою доведення свого єдиного злочинного умислу до кінця, перебуваючи стоячи навпроти та знаходячись у безпосередній близькості, у той час як ОСОБА_6 знаходилась у положенні лежачи на животі, нахилилась над нею, правою рукою схопила за волосся в області потилиці та тримаючи за волосся здійснила удар головою об асфальт, внаслідок чого ОСОБА_6 вдарилась лівою скронею об асфальт, тим самим завдала останній фізичного болю. Після чого ОСОБА_5 самостійно припинила свої протиправні дії.

Таким чином, ОСОБА_5 , умисно заподіяла ОСОБА_6 , тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірі в ділянках обох колінних суглобів, на шкірі тильної поверхні лівої кисті, садна на шкірі верхньої губи, які згідно п.п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Сторонами надана до суду угода про визнання винуватості, укладена 23.12.2025 між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваною ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_4 , згідно якої, ОСОБА_5 , беззастережно та у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , обставин, які пом`якшують її покарання серед яких - щире каяття, відсутність обставин, які б обтяжували покарання та покарання, яке повинна понести за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання згідно вимог ст.ст.394, 424, 473, 474, 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 , пояснила, що права, надані їй законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнана; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; покарання, зазначене в угоді, з нею узгоджено і може виконати взяті на себе зобов`язання, свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю. У вчиненому щиро розкаюється. З кваліфікацією дій згодна. Угоду уклала добровільно, будь-якого насильства, примусу та погроз до неї не застосовувалося, укладення угоди не є наслідком будь-яких обіцянок чи інших обставин, ніж ті, що зазначені в угоді. Просить затвердити укладену між нею та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити їй узгоджену міру покарання, яку вона в змозі виконати.

Захисник ОСОБА_4 , надану угоду підтримав, пояснив, що угода укладена обвинуваченою добровільно, відповідає її інтересам та нормам закону, тому просить затвердити угоду та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання.

Прокурор ОСОБА_3 , підтримав надану угоду, зазначив, що угода відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, тому просив її затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явилась, надала заяву, згідно з якою просить підготовче судове засідання проводити без її участі та не заперечує проти затвердження судом угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 (а.с.35).

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди обвинуваченою ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування до неї насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, виходячи з меж судового розгляду, які визначаються змістом угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що факт вчинення кримінального правопорушення - проступку ОСОБА_5 , знайшов своє підтвердження в суді, а її дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винною нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення та не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005), а також враховує тяжкість вчиненого обвинуваченою ОСОБА_5 кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання, особу обвинуваченої.

Так, ОСОБА_5 вчинила кримінальний проступок.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд, у відповідності до ч.1 ст.66 КК України, відносить її щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачена ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину, розлучена, до лікаря психіатра, ЛОРа, офтальмолога за медичною допомогою не зверталася, в силу приписів ст.89 КК України раніше не судима (а.с.52-67).

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченою, тому угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, а обвинуваченій слід призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

У відповідності до ст.100 КПК України, речові докази по справі: оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 09.12.2025 за участю потерпілої ОСОБА_6 , оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 09.12.2025 за участю свідка ОСОБА_7 , оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 09.12.2025 за участю свідка ОСОБА_8 , оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 22.12.2025 за участю підозрюваної ОСОБА_5 - зберігати в матеріалах справи (а.с.45, 47, 49, 51).

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 376, 468, 469, 472,473, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 23.12.2025 укладену між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй узгоджене сторонами у покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Речові докази по справі: оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 09.12.2025 за участю потерпілої ОСОБА_6 , оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 09.12.2025 за участю свідка ОСОБА_7 , оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 09.12.2025 за участю свідка ОСОБА_8 , оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, на якому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 22.12.2025 за участю підозрюваної ОСОБА_5 – зберігати в матеріалах справи.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в порядку ст.394 КПК України, оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий – суддя підпис ОСОБА_1