Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №753/17619/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/17619/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6389/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Лужецької О.Р.,-

встановив:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 38 772 грн 92 коп., 3 % річних в розмірі 11 589 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 920 грн 51 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

02 грудня 2025 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду. Заявник просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн 00 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у задоволенні названої заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити додаткове рішення суду про задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, зокрема договору про надання юридичних послуг.

Представником позивача не надано доказів направлення заяви про ухвалення додаткового рішення суду іншим учасникам справи.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 38 772 грн 92 коп., 3 % річних в розмірі 11 589 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 920 грн 51 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

02 грудня 2025 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду. Заявник просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн 00 коп.

До заяви представником позивача долучено копію звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 01 грудня 2025 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1/12 від 01 грудня 2025 року.

Зап. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення суду, представником позивача не долучено доказів направлення заяви та доданих до неї доказів понесення витрат на правничу допомогу відповідачу.

За ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи ненаправлення поданої заяви представником позивача ОСОБА_2 , судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги долучену копію звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 01 грудня 2025 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1/12 від 01 грудня 2025 року.

Так, склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, порушення заявником свого процесуального обов`язку та ненаправлення іншій стороні копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.

У випадку недотримання заявником вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншій стороні, а також у разі ненадання суду доказів підтвердження факту такого надсилання, суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви, адже відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відшкодуванні витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення з цього питання.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогусуду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Колегією суддів встановлено, що у звіті про виконання доручення за договором про надання правової допомоги міститься посилання на умови укладеного договору, а саме: в частині визначення гонорару адвоката. До матеріалів справи такого договору про надання правничої допомоги не долучено.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги долучену копію звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 01 грудня 2025 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1/12 від 01 грудня 2025 року у зв'язку із їх ненаправленням іншій стороні, колегія суддів погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду.

Суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити порядок обчислення гонорару та обгрунтованість його розміру.

Доводи апеляційної скарги про те, що представником заявника надано достатньо доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки вони в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 17 грудня 2025 року постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко