Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №756/5429/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/5429/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6065/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Луценка О.М.,-

встановив:

У квітні 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду із названим позовом.

ТОВ «Свеа Фінанс» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року у розмірі 32 700 грн 00 коп. та за договором № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року у розмірі 20 450 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 травня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024, за яким товариство надало позичальнику кредит в розмірі 10 000 грн 00 коп.

06 травня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 07396-05/2024, за яким товариство надало позичальнику кредит в розмірі 5 000 грн 00 коп.

29 серпня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року та за договором № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року.

ТОВ «Свеа Фінанс» зазначало, що відповідачем порушені умови договорів про надання фінансового кредиту, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року названий позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року у розмірі 32 700 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року у розмірі 20 450 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить заочне рішення суду від 08 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язання щодо сплати заборгованості за укладеними договорами про надання фінансового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції визнано обґрунтованим вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024 у розмірі 32 700 грн 00 коп. (заборгованість за тілом кредитом у розмірі 10 000 грн 00 коп.; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 17 700 грн 00 коп., неустойка у розмірі 5 000 грн 00 коп.) та за договором про надання фінансового кредиту № 07396-05/2024 у розмірі 20 450 грн 00 коп. (заборгованість за тілом кредитом у розмірі 5 000 грн 00 коп.; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 8 700 грн 00 коп., неустойка у розмірі 6 750 грн 00 коп.).

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції.

Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Свеа Фінанс» зазначало, що 04 травня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024, за яким товариство надало позичальнику кредит в розмірі 10 000 грн 00 коп. Строк кредитування 120 днів, базова процентна ставка - 1, 5 % на день.

ТОВ «Стар Файненс Груп» перерахувало грошові кошти у розмірі 10 000 грн 00 коп. на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 04 травня 2024 року о 22 год 30 хв.

06 травня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 07396-05/2024, за яким товариство надало позичальнику кредит в розмірі 5 000 грн 00 коп. Строк кредитування 120 днів, базова процентна ставка - 1, 5 % на день.

ТОВ «Стар Файненс Груп» перерахувало грошові кошти у розмірі 10 000 грн 00 коп. на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 06 травня 2024 року о 22 год 15 хв.

29 серпня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року та за договором № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року.

Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ ТОВ «Свеа Фінанс» зазначило, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами укладених договорів про надання фінансового кредиту,внаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач просив із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року у розмірі 32 700 грн 00 коп. та за договором № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року у розмірі 20 450 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиціїукласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Встановлено, що заявка-анкета клаєнта на отримання фінансового кредиту від 04 травня 2024 року, договір про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року, додаток № 1 до договору, паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення, заявка-анкета клаєнта на отримання фінансового кредиту від 06 травня 2024 року, договір про надання фінансового кредиту № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року, додаток № 1 до договору, паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, вказано номер телефону та електронну пошту ОСОБА_1 .

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договори про надання фінансового кредиту між первісним кредитором та відповідачем не були б укладені.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відтак, підписання відповідачем договорів про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року та № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року підтверджено належними та допустимими доказами.

Зміст договорів та паспортів споживчого кредиту свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в договорі вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем.

Так, ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Первісний кредитор ТОВ «Стар Файненс Груп» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Надані позивачем інформаційні довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , визначену відповідачем в договорі про надання фінансового кредиту, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладені договори та розрахуноки заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 10 000 грн 00 коп. та 5 000 грн 00 коп.

Договір про надання фінансового кредиту на суму 10 000 грн 00 коп. укладено 04 травня 2024 року о 22 год 27 хв., а грошові кошти перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 04 травня 2024 року о 22 год 30 хв.

Договір про надання фінансового кредиту на суму 5 000 грн 00 коп. укладено 06 травня 2024 року о 22 год 10 хв., а грошові кошти перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 06 травня 2024 року о 22 год 15 хв.

Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказані інформаційні довідки є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування на банківський рахунок № НОМЕР_1 - 10 000 грн 00 коп. та 5 000 грн 00 коп.

Так, застосований кредитором підхід при складанні розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитом не суперечить нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Розрахунок, наданий позивачем, відповідачем не спростований.

Відтак, колегія суддів вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 10 000 грн 00 коп. та 5 000 грн 00 коп., проте останнім не виконано взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договорами про надання фінансового кредиту, кошти не повернуто.

Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Свеа Фінанс» зазначало, що до позивача від ТОВ «Стар Файненс Груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року та № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року згідно умов укладеного договору факторингу від 29 серпня 2024 року.

ТОВ «Свеа Фінанс» надано копію договору факторингу № 01.02-26/24 від 29 серпня 2024 року та копії витягів з реєстру боржників від 29 серпня 2024 року.

Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 у справі № 334/6972/17).

Враховуючи вищевикладене, долучені до матеріалів справи копії витягів із реєстру боржників від 29 серпня 2024 року та копія договору факторингу підтверджує факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договорами про отримання фінансового кредиту, оскільки містить відомості про відступлення ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до ОСОБА_1 за договорами № 07396-05/2024 та № 05231-05/2024.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що долучені позивачем витяги з реєстру договору факторингу не доводять факту переходу права вимоги до відповідача, оскільки вони в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

Так, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Свеа Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024 у розмірі 32 700 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредитом у розмірі 10 000 грн 00 коп.; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 17 700 грн 00 коп., неустойка у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 07396-05/2024 у розмірі 20 450 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредитом у розмірі 5 000 грн 00 коп.; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 8 700 грн 00 коп., неустойка у розмірі 6 750 грн 00 коп.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану, за прострочення зобов`язання, яке виникло з договору про надання фінансового кредиту, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки у загальному розмірі 11 750 грн 00 коп.

Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.

Дослідивши матеріали справи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає доведеним наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором № 05231-05/2024 від 04 травня 2024 року у розмірі 27 700 грн 00 коп. та за договором № 07396-05/2024 від 06 травня 2024 року у розмірі 13 700 грн 00 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування первісним кредитором грошових коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи копіями листів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 (зазначену ОСОБА_1 у договорах про отримання фінансового кредиту).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 08 жовтня 2025 року в частині стягнення з відповідача заборгованості та судового зборупідлягає зміні, шляхом зменшення розміру заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024 з 32 700 грн 00 коп. до 27 700 грн 00 коп., за договором про надання фінансового кредиту № 07396-05/2024 з 20 450 грн 00 коп. до 13 700 грн 00 коп., та розміру судового збору з 2 422 грн 40 коп. до 1 889 грн 47 коп.

Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та судового зборузмінити, зменшивши розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 05231-05/2024 з 32 700 грн 00 коп. до 27 700 грн 00 коп., за договором про надання фінансового кредиту № 07396-05/2024 з 20 450 грн 00 коп. до 13 700 грн 00 коп., та розмір судового збору з 2 422 грн 40 коп. до 1 889 грн 47 коп.

В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст складено 02 березня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко