Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №363/2449/22 — Київський апеляційний суд

справа № 363/2449/22

головуючий у суді І інстанції Баличева М.Б.

провадження № 22-ц/824/497/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Волошиної Наталі Андріївни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання іпотечних правовідносин припиненим, визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації іпотеки, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив:

визнати договір іпотеки від 05 вересня 2018 року за № 3326 та заборону за номером 3327, посвідчені Скульською Т.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу недійсним;

скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784023 від 05.09.2018 р.;

скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101

скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року;

визнати припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2018 року ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» передано в іпотеку будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 на користь ОСОБА_2 , про що сторони уклали договір іпотеки № 3326. У зв`язку, з переданням вказаного майна в іпотеку, була проведена державна реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок, та державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року. А також була проведена державна реєстрація іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку та державна реєстрація обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року.

Однак вказане передання майна в іпотеку та проведення державних реєстрацій іпотеки, має бути скасоване оскільки воно проведене всупереч закону - власником майна являється він, а не ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», що встановлено судовим рішенням.

30 липня 2018 року державним реєстратором Міхачовим В. А. було проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за номером 27498280 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, за номером 27498385. Дана державна реєстрація була проведена на підставі рішення цього ж державного реєстратора Міхачова В. А. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» за індексними номерами 42538274 та 42537747 від 14 серпня 2018 року, відповідно. Натомість, вказане рішення про державну реєстрацію прав за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» є скасованими судом, так як вказані будинок та земельна ділянка належать позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину 4-2307 від 09 червня 2011 року.

Відтак, судами встановлено, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» набув право власності на майно незаконно, тому записи про його право власності скасовані та він не є власником вказаного майна.

Відтак, враховуючи вищевикладене, скасування права власності ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», на підставі яких він передав майно в іпотеку, що насправді належить позивачу, вважаючи, що іпотека має бути припинена, договір іпотеки визнаний недійсним та записи про іпотеку в єдиному реєстрі мають бути скасовані. Записи про право власності за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», які були скасовані судом, були внесені в реєстр на підставі договору іпотеки від 22 серпня 2012 року за номером 3342, який було укладено позивачем.

22 серпня 2012 року, ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0040/82/21 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», відповідно до умов якого, банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 2 167 550 грн 48 коп. На забезпечення виконання умов кредитного договору, позивачем було укладено з банком іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року до кредитного договору, за яким позивачем в забезпечення виконання кредитного договору було передано в іпотеку будинок та земельну ділянку. Нажаль, позичальник не зміг належно виконувати свої зобов`язання з погашення кредиту, а тому утворилась заборгованість. З огляду на утворену заборгованість, банк, 24 квітня 2013 року, звернувся до позичальника про дострокове погашення кредиту.

У зв`язку з неможливістю погашення боргу позичальником та незадоволення вказаної вимоги банку, банк звернувся до суду за стягненням заборгованості у судовому порядку, та відповідно скористався одним із способів звернення стягнення на іпотечне майно, передбачене п. 6.3. іпотечного договору, а саме звернувся до суду з позовом до іпотекодавця про звернення стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах будинку та земельної ділянки. Після судових розглядів заявлених позовів, були прийняті наступні судові рішення:

29 травня 2014 року, Апеляційним судом Київської області (справа № 363/3196/13-ц) було прийнято рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року у сумі 2 374 153 грн 79 коп. та про звернення стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах: будинку та земельної ділянки.

На вищевказані судові рішення були видані виконавчі листи від 29 травня 2014 року. Строк пред`явлення до виконання вищевказаних виконавчих листів встановлений в 1 рік. Проте в зазначені строки, виконавчі листи про стягнення судового збору до виконання Банком пред`явлені не були. Виконавчі листи щодо стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були пред`явлені до виконавчої служби 05 травня 2015 року та 08 травня 2015 року за вказаними виконавчими листами було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Проте, 16 листопада 2015 року, це виконавче провадження було закрито у зв`язку з неможливістю його виконання, через відсутність коштів у боржника. У зв`язку з перериванням строку подання виконавчого листа, строк повторного пред`явлення виконавчого листа був продовжений до 16 листопада 2016 року.

Але банк більше до виконання вказані виконавчі листи не пред`являв. Таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів станом на 17 листопада 2016 року сплив та поновлений не був.

Відповідно у зв`язку із закінченням строку пред`явлення виконавчого листа та не пред`явлення його до виконання у встановлений строк, строк вимоги коштів до стягнення за цими рішеннями пройшов.

Звідси, станом на сьогоднішній день давність по кредитній заборгованості також пройшла. Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ІІК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги. а саме від 24 квітня 2013 року.

При цьому, строк давності виконавчого листа про стягнення заборгованості пройшов ще 17 листопада 2016 року, за добровільною згодою банку, оскільки ним самостійно не було пред`явлено даний виконавчий лист у встановлений законодавством строк до виконання. Тоді як, кредитний та іпотечний договір, укладені 22 серпня 2012 року, та кредит наданий за кредитним договором є споживчим, тому дані правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону від 01 листопада 2011 року, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, станом на сьогоднішній день, строк давності кредиту минув, тому ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» втратив право вимагати від позичальника сплати будь-яких коштів у зв`язку зі спливом строку давності споживчого кредиту. З урахуванням закінчення строку давності кредиту, відповідно до п. 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитний договір № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, укладений з ОСОБА_4 є припиненим з 17 листопада 2016 року. Враховуючи, що іпотечний договір є похідним від кредитного договору, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року, укладений в забезпечення виконання за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року є припиненим, на підставі припинення основного зобов`язання (кредитного договору).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач (як майновий поручитель) має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року у справі № 363/3196/13ц про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 2 374 153 грн 79 коп. залишається не виконаним, передача на примусове виконання судового рішення не призвело до погашення заборгованості, боржники продовжують ухиляться від виконання кредитних зобов`язань.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Волошина Н.А. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що 14 серпня 2018 року, на підставі договору іпотеки та договору про відступлення прав за договором іпотеки, було проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, тобто іпотекодержатель набув у право власності предмет іпотеки в рахунок погашення основного зобов`язання.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення факту наявності боргу у позивача перед ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та вважає, що суд першої інстанції дійшов такого висновку без дослідження матеріалів справи, адже сам факт проведення державної реєстрації права власності за іпотекодержателем припинив наявність основного зобов`язання. А тому, відмова у позовній вимозі щодо припинення договору іпотеки на цій підставі не відповідає нормам законодавства.

Крім того, звертає увагу апеляційного суду, що іпотекодержатель в особі ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» розпорядився предметом іпотеки і отримав фактичну вигоду, надавши предмет іпотеки в подальшу іпотеку за договором іпотеки від 05 вересня 2018 року.

На думку скаржника, суд першої інстанції припустився помилки щодо непогашеного основного зобов`язання і як наслідок відмові у визнанні договору іпотеки припиненим.

Наголошує, що судом першої інстанції не досліджено, що договір іпотеки був припинений ще до набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки. Також, судом першої інстанції не врахований висновок Верховного Суду за цим же питанням викладеним у постанові Верховного суду від 11 серпня 2021 року № 363/3686/18. При цьому у відповідності до п. 7 кредитодавцю забороняється: вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Враховуючи, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» втратив право стягувати борг за споживчим кредитом в примусовому порядку, як за судовим рішенням про стягнення основного зобов`язання так і за рішенням про стягнення предмета іпотеки, строк давності споживчого кредиту минув.

Факт того, що строк давності кредиту минув не тотожний факту припинення зобов`язання через його виконання. Отже, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги щодо визнання договору іпотеки припиненим.

Суд першої інстанції відмовив у визнанні договору іпотеки від 05 вересня 2018 року недійсним на підставі наявності добросовісного набувача іпотеки, однак судом першої інстанції не було досліджено добросовісність набувачів.

При цьому, апелянт наголошує, що вже 04 вересня 2018 року була наявна ухвала про арешт майна, тому станом на 05 вересня 2018 року ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», вже не могло розпоряджатись майном та надавати його в іпотеку так як воно було арештоване.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року по справі № 363/3686/18, визнано протиправним та скасовано рішення по держану реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року, рішення набрало законної сили 15 червня 2022 року після апеляційного перегляду.

ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» не мало жодних прав для передачі майна ОСОБА_1 в іпотеку ОСОБА_2 , оскільки у справі №363/3686/18 встановлено, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» набув право власності на майно не законно, його право власності було скасовано рішенням суду та він не є власником вказаного майна.

Таким чином, на думку скаржника, з наведених обставин та доказів, долучених до позовної заяви, встановлено, що спірне нерухоме майно є власністю позивача, але зареєстроване за особою, яка не має на нього права.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки на дату та час державної реєстрації 05 вересня 2018 року 16:41:22, Іпотекодержатель: ОСОБА_3 , Іпотекодавець: ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», яку було долучено у справу товариством до письмових пояснень від 10 листопада 2022 року.

Позивачем у відповідь на вказані письмові пояснення було долучено Інформацію станом на 05 вересня 2018 року 16:41:22 з якої вбачається, що Іпотекодержатель: ОСОБА_2 , Іпотекодавець: ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

При чому, товариством долучено до матеріалів справи копію договору №33266 від 05 вересня 2018 року, де іпотекодержателем є ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи представник ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» зазначав, що товариством було укладено договір іпотеки із ОСОБА_2 , а кому він у подальшому передавав майно їм не відомо і не стосується компанії, проте як вбачається із двох Інформаційних довідок іпотекодавецем є саме відповідач ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Щодо правової позиції відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідачів (а.с. 85,86 т.1, а.с. 38 т. 2 ).

Як вбачається з наданої інформації Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 87 т. 1).

Як вбачається з наданої інформації Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області місце проживання відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 48 зворот т. 2).

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Апеляційний суд направляв на зареєстровану адресу відповідачів копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів, а також судові повістки про дати призначених судових засідань.

Відповідачі кореспонденцію суду не отримали, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Помітки пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.

Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Крім того, вживаючи всіх залежних від апеляційного суду заходів задля повідомлення відповідачів, апеляційним судом розміщено оголошення на сайті судової влади про розгляд цієї справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання та на сайті судової влади), незалежно від того чи отримали відповідачі адресовану їм кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідачів дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідачів не надходило, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо апеляційної скарги. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

Від ТОВ «ФК «Інвест-Кредо»надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач та його представник - адвокат Гороховська А.О., представник ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» - Дейко Є.А., повідомлені належним чином, в судові засіданні апеляційного суду, призначені на 01 жовтня 2025 року та 17 грудня 2025 року не з`явилися. Представник позивача - адвокат Гороховська А.О. подавала клопотання від 25 вересня 2025 року та 16 грудня 2025 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з укладенням мирової угоди, представник ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» - Дейко Є.А. подав заяву від 16 грудня 2025 року про те, що не заперечує проти відкладення розгляду справи.

Позивач та його представник - адвокат Гороховська А.О., представник ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» - Дейко Є.А., повідомлені належним чином, в судове засідання апеляційного суду, призначене на 25 лютого 2026 року втретє не з`явилися.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» - Дейко Є.А. подав клопотання від 24 лютого 2026 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з втратою працездатності.

Представник позивача - адвокат Гороховська А.О. подала клопотання від 25 лютого 2026 року про відкладення розгляду справи у зв`язку участю в іншому судовому засіданні.

Розглянувши подані клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд враховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Апеляційний суд враховує, що судом з жовтня 2025 року по лютий 2026 року двічі відкладався розгляд справи у зв`язку з клопотанням учасників для укладення мирової угоди, однак мирова угода на затвердження апеляційного суду не надана, причини ненадання не вказані.

Апеляційним судом враховано, що відповідачем ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» подано відзив на апеляційну скаргу, а докази, що ОСОБА_6 є єдиним можливим представником юридичної особи та відсутня можливість звернутися за правовою допомогою до іншого представника не надано, тому причина для відкладення розгляду справи - не є поважною причиною.

Апеляційним судом враховано, що те, що представник позивача надав перевагу участі в іншій судовій справи не є поважною причиною для відкладення розгляду справи.

Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала не поважними причини для відкладення розгляду справи, а неявку учасників у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2012 року ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0040/82/21 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Відповідно до укладеного договору, банк надав позичальнику ОСОБА_4 споживчий кредит у розмірі 2 167 550 грн 48 коп.

Для забезпечення виконання кредитного договору позивачем ОСОБА_1 укладено з банком іпотечний договір від 22 серпня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 3342.

Предметом іпотечного договору є:

будинок, загального площею 278,2 кв.м., житловою площею 93,5 кв.м., що в цілому складається з: житлового будинку літера А, сарая літера Б, убиральні літера В, альтанки літера Г, огороду 1-5, вимощення І, підпірної стійки ІІ, сарая літера Е, сарая літера Є, каналізаційної споруди ІІІ, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та

земельна ділянка кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, загальною площею 0,1500 га.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року у справі № 363/3196/13-ц частково задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в рахунок погашення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року у розмірі 2 374 153 грн 79 коп., звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року у справі № 363/3196/13-ц скасовано у частині відмови в задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості та ухвалене в цій частині нове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року у розмірі 2 374 153 грн 79 коп. В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року залишено без змін.

На підставі вказаних судових рішень 22 липня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчі листи № 363/3196/13-ц, які були пред`явлені, для подальшого виконання.

Виконавчі листи щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були пред`явлені до виконавчої служби 05 травня 2015 року, на підставі чого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Виконавче провадження № НОМЕР_1 закрито 16 листопада 2015 року, у зв`язку з неможливістю його виконання, через відсутність коштів у боржника.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у справі № 363/3196/13-ц у задоволенні заяви представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа № 363/3196/13-ц до виконання відмовлено.

Судом встановлено, що на вимогу стягувача 29 липня 2014 року видано п`ять виконавчих листів, а саме: на стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_4 у сумі 2 374 153 грн 79 коп.; на стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_5 у сумі 2 374 153 грн 79 коп.; на стягнення судового збору з ОСОБА_4 у сумі 1 147 грн; на стягнення судового збору з ОСОБА_5 у сумі 1 147 грн; на стягнення судового збору з ОСОБА_1 у сумі 1 147 грн.

Оригінал виконавчого листа про звернення стягнення на нерухоме майно отримано банком 03 листопада 2016 року.

Судом встановлено, що у вказаний строк, банк вказані виконавчі листи не пред`являв, таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів станом на 17 листопада 2016 року сплив та поновлений банком не був.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2018 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у справі № 363/3196/13-ц залишено без змін.

Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», 08 червня 2018 року укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1

08 червня 2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо»укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1

ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» на підставі договору про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , набуло статусу нового кредитора.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів у цивільній справі № 363/3196/13-ц, виданих Вишгородським районним судом Київської області на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Державним реєстратором Міхачовим В.А. 30 липня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» на будинок АДРЕСА_1 , за номером 27498280 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, за номером 27498385.

Дана державна реєстрація була проведена на підставі рішення державного реєстратора Міхачова В.А. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» за індексними номерами 42538274 та 42537747 від 14 серпня 2018 року.

05 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» укладено договір позики, згідно з якого ОСОБА_2 , передав до підписання цього договору ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» належні йому на праві власності грошові кошти у сумі 1 020 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути йому грошові кошти у строк до 12 вересня 2018 року.

05 вересня 2018 року між ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. зареєстрований у реєстрі за № 3328.

За цим договором забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за договором позики, укладеним між іпотекодержателем та боржником у простій письмовій формі 05 вересня 2018 року зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього, надалі за текстом - кредитний договір, а саме: повернення позики у розмірі 1 020 000 грн у строк до 12 вересня 2018 року без сплати відсотків річних, неустойки та інших можливих витрат іпотекодержателя.

В забезпечення виконання зобов`язань боржника за договором позики іпотекодавець передає в іпотеку наступне майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку розташовану за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, площею 0,1506 га, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101.

Згідно з п. 1.2 договору вказаний предмет іпотеки є особистою власністю іпотекодавця ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та належить йому на підставі договору іпотеки, посвідченого Шевчук З.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22 серпня 2012 року за реєстровим номером 3342; договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого Скульською Т.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08 червня 2018 року за реєстровим номером 1972, договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого Скульською Т.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08 червня 2018 року за реєстровим номером 1973.

Право власності на житловий будинок та земельну ділянку зареєстровано 30 липня 2018 року, номер запису про право власності № 27498280.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна іпотека та обтяження були зареєстровані 05 вересня 2018 року згідно з договору іпотеки № 3326 від 05 вересня 2018 року, згідно з якого іпотекодавець - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», а іпотекодержатель - ОСОБА_2 .

Таким чином, договір іпотеки від 05 вересня 2018 року, який укладений між ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 , був підставою державної реєстрації іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок, підставою державної реєстрації обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року, підставою державної реєстрації іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, та підставою державної реєстрації обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області у справі №363/3686/18 від 19 вересня 2020 року:

визнано протиправним та скасовано рішення по державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 278,2 кв.м, житловою площею 93,5 кв.м за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», винесеного державним реєстратором Міхачовим В. А., номер запису про право власності 27498280.

визнано протиправним та скасовано рішення по державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», винесеного державним реєстратором Міхачовим В. А., номер запису про право власності 27498385.

скасовано державну реєстрацію права власності за № 27498280 від 30 липня 2018 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 278, 2 кв.м, житловою площею 93,5 кв.м за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», індексний номер 42538274.

скасовано державну реєстрацію права власності за № 27498385 від 30 липня 2018 року на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», індексний номер 42537747.

скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року.

скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року.

визнано припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. з 17 листопада 2016 року.

скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27486426 від 22 серпня 2012 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486473 від 22 серпня 2012 року.

скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27486077 від 22 серпня 2012 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486135 від 22 серпня 2012 року.

Постановою Київського апеляційного суду у справі №363/3686/18 від 26 січня 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у справі №363/3686/18 від 11 серпня 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про припинення іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки від 22 серпня 2012 року та позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Міхачова В.А. КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку; скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду у справі №363/3686/18 від 15 червня 2022 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку - залишено без змін.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року - скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року - відмовлено.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» у справі №363/3686/18 в частині визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку, скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку, суд апеляційної інстанції вважав, що така державна реєстрація права власності на предмет іпотеки була проведена без надання державному реєстру передбаченого законодавством пакету документів.

Державний реєстратор Міхачов В.А., який здійснював таку державну реєстрацію як реєстратор Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» з 08 лютого 2018 року (до проведення оспорюваних реєстраційних дій) був переведений з посади державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства на посаду у Дніпровській філії цього підприємства, а відтак він не мав права вчиняти таку державну реєстрацію як державний реєстратор Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу».

У справі у справі №363/3686/18 встановлено, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» була здійснена 30 липня 2018 року, тоді як рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо цього предмета іпотеки прийнято 14 серпня 2018 року, тобто через 15 днів після реєстрації права власності, що є порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин колегія апеляційного суду вважала, що суд першої інстанції у справі №363/3686/18 дійшов правильного висновку про те, що рішення державного реєстратора Міхачова В.А. КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на будинок за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та про державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», є протиправним і підлягають скасуванню.

З цих же підстав, колегія апеляційного суду вважала, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наслідком скасування вказаних вище рішень державного реєстратора є скасування самої державної реєстрації права власності за № 27498280 від 30 липня 2018 року на будинок за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», індексний номер - 42538274 та державної реєстрації права власності за № 27498385 від 30 липня 2018 року на земельну ділянку за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», індексний номер - 42537747.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» у справі №363/3686/18 про скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_7 про скасування державної реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок, скасування державної реєстрації обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року, скасування державної реєстрації іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) №27784897 від 05 вересня 2018 року, безпосередньо стосуються прав та законних інтересів іпотекодержетеля ОСОБА_2 , який не залучений до участі у справі №363/3686/18 як співвідповідач.

Щодо доводів ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про те, що іпотекодержателем спірного нерухомого майна є відповідач ОСОБА_3 , то апеляційний суд встановив таке.

Питання належного іпотекодержателя є спірного нерухомого майна вже досліджувалося апеляційним судом у справі №363/3686/18 при розгляді позовних вимог до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про скасування державної реєстрації іпотеки від 05 вересня 2018 року №27784561 на спірний будинок та скасування державної реєстрації іпотеки від 05 вересня 2018 року № 27784813 на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року та № 27784897 від 05 вересня 2018 року.

З метою з`ясування обставин того, на якій правовій підставі були зареєстровані 05 вересня 2018 року іпотека та обтяження (заборона) на будинок та земельну ділянку, Київським апеляційним судом у справі №363/3686/18 на виконання вказівки суду касаційної інстанції було витребувано у ТОВ «ФК Інвест-Кредо» належним чином завірену копію договору іпотеки №3326 від 05 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФК Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 , на забезпечення виконання договору позики від 05 вересня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_8 передав в борг ТОВ «ФК Інвест-Кредо» грошові кошти у сумі 1 020 000 грн 00 коп. на строк до 12 вересня 2018 року.

Київським апеляційним судом у справі №363/3686/18 встановлено, що договір іпотеки № 3326 від 05 вересня 2018 року був укладений між ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 , предметом іпотеки за цим договором є спірний житловий будинок та земельна ділянка, а іпотекодержателем є ОСОБА_2 .

Вказаний договір іпотеки № 3326 від 05 вересня 2018 року був підставою державної реєстрації іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок, підставою державної реєстрації обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року, підставою державної реєстрації іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, та підставою державної реєстрації обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року (постанова Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у справі №363/3686/18).

Київський апеляційний суд у справі №363/3686/18, встановивши, що наявні обставини обов`язкової процесуальної співучасті ОСОБА_2 як співвідповідача, якого не залучено до участі у цій справі, вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року, не підлягають до задоволення через неналежний суб`єктний склад.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у цій справі до належних відповідачів ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», ОСОБА_2 товариство вказувало, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна іпотека та обтяження були зареєстровані 05 вересня 2018 року згідно з договору іпотеки № 3326 від 05 вересня 2018 року, згідно з якого іпотекодавець - ТОВ «ФК Інвест-Кредо», а іпотекодержатель - ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .

Разом з тим, ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» не надало суду документів на підставі яких державний реєстратор вніс відомості про іпотекодержателя ОСОБА_3 , однак суд першої інстанції залучив як співвідповідача ОСОБА_3 , то колегія апеляційного суду вважає, що склад учасників у цій справі правильно визначено позивачем.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 05 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. та зареєстрованого за № 3326, апеляційний суд встановив таке.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 316, частина 1 статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу, набуття, зміни, встановлення чи припинення прав).

При розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення.

За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

наявність підстав для оспорення правочину;

встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №362/3878/16-ц, постанови Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі №6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16).

Укладення договору іпотеки (як і укладення будь-якого іншого правочину на шкоду власника майна) не може створювати умови (або передумови) для унеможливлення повернення майна від фактичного володільця, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 05 вересня 2018 року, ОСОБА_1 як не сторона оспорюваного договору, обґрунтовував своє порушене право тим, що:

вказані спірні житловий будинок та земельна ділянка належать йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину №4-2307 від 09 червня 2011 року, якими він особисто володіє на законних підставах, нікому та ніяким чином добровільно та особисто не відчужував,

за його позовом скасовано реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» (справа №363/3686/18),

судом у справі №363/3686/18 встановлено, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» 14 серпня 2018 року набув право власності на спірне нерухоме майно незаконно, тому не мав права розпоряджатися спірним нерухомим майном та укладати договір іпотеки від 05 вересня 2018 року, який підлягає визнанню недійсним та записи про іпотеку в єдиному реєстрі мають бути скасовані.

У цій справі судом встановлено, що на підставі оспорюваного договору іпотеки від 05 вересня 2018 року ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» як власник (право власності якого зареєстроване на підставі рішень державного реєстратора Міхачова В.А. від 14 серпня 2018 року відповідно індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на спірний житловий будинок та індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку), - передав в іпотеку ОСОБА_2 спірний житловий будинок та спірну земельну ділянку.

Разом з тим, за позовом ОСОБА_1 , - особи, що вважає себе власником спірного майна, скасовано реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», а саме: скасовано рішення державного реєстратора Міхачова В.А. КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на будинок за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та про державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» (постанова Київського апеляційного суду у справі №363/3686/18 від 15 червня 2022 року).

У постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, вказав на необхідність враховувати добросовісність/ недобросовісність іпотекодержателя для того щоб вирішити питання про набуття ним права іпотеки та/або при визнанні недійсним договору іпотеки.

У постанові Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23) зроблено висновок, що конструкція «добросовісного іпотекодержателя» (тобто того, який набув право іпотеки на підставі договору іпотеки із невласником), хоча й прямо не передбачена в приватному праві, але є проявом доброї совісті (пункт 6 статті 3 ЦК України). Якщо ЦК України допускає набуття права власності добросовісним набувачем (стаття 330 ЦК України) найбільш повного та абсолютного речового права (права власності) від неуповноваженої особи, то набуття такого права на чужу річ (обмеженого речового права) як права іпотеки, також має допускатися правопорядком. Законодавець не передбачив нікчемності правочину, у випадку відсутності у іпотекодавця права власності на предмет іпотеки. Тому такий правочин є оспорюваним. Недійсність первісних юридичних фактів чи документів не призводить до недійсності договору іпотеки, оскільки в українському праві відсутня залежна недійсність для таких випадків. Тому повинна враховуватися добросовісність/недобросовісність іпотекодержателя, для того щоб вирішити питання про набуття ним права іпотеки та/або при визнанні недійсним договору іпотеки. До обставин, які можуть свідчити, що недобросовісність іпотекодержателя відноситься, зокрема: момент вчинення правочину; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняється договір іпотеки (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб). Для добросовісного іпотекодержателя має бути характерним такий стандарт поведінки, який притаманний середньому розумному та обачному іпотекодержателю. Конструкція «добросовісного іпотекодержателя», зокрема, має виключатися в тому разі, коли майно було вкрадене у власника або в особи, якій власник передав майно у володіння. Власник, який за допомогою віндикаційного позову чи реституції повернув майно від неуповноваженого іпотекодавця «займає» місце останнього у відносинах іпотеки. Очевидно, що до власника, який задовольнив вимоги іпотекодержателя, переходить у порядку суброгації (частина третя статті 528 ЦК України) право вимагати з боржника виконання зобов`язання, яке було забезпечене іпотекою.

Судом встановлено, що вказані спірні житловий будинок та земельна ділянка належать позивачу на праві особистої власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину №4-2307 від 09 червня 2011 року.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що він особисто володіє спірним нерухомим майном, нікому та ніяким чином добровільно та особисто не відчужував.

Вказані обставини не спростовано відповідачами, які не надали належних доказів фактичного використання ними спірного нерухомого майна, несення ними тягаря його утримання.

В матеріалах справи відсутні докази, що після державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за товариством 14 серпня 2018 року, товариство почало ним користуватися, володіти та розпоряджатися, а позивач припинив володіти та користуватися цим майном.

Отже, спірне нерухоме майно не вибувало з володіння позивача ОСОБА_1 на підставі рішень державного реєстратора, які були скасовані рішенням суду у справі №363/3686/18 та залишилося у володінні та користуванні позивача.

Судом також встановлено, що строк пред`явлення до виконання виконавчих листів, що видані на виконання судових рішень у справі № 363/3196/13-ц, в тому числі і про звернення стягнення на спірне нерухоме майно, що належать ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів, - сплив та у задоволенні заяви представника банку про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання - відмовлено (ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у справі № 363/3196/13-ц).

Можливість доступу фізичної особи-позикодавця до відкритих державних реєстрів, факт неодноразової зміни власника протягом короткого періоду часу свідчать про те, що до спірних правовідносин концепція «добросовісного іпотекодержателя» незастосовна.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 05 вересня 2018 року, суд першої інстанції, з висновком якого не погоджується суд апеляційної інстанції, не встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а також не врахував обставини, встановлені у справах № 363/3196/13-ц та №363/3686/18, помилково виходив з того, що права позивача оспорюваними договором іпотеки не порушуються.

З огляду на встановлене, позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки слід задовольнити та визнати недійсним договір іпотеки від 05 вересня 2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. та зареєстрований в реєстрі за № 3326.

Оскільки, нотаріус у випадках, встановлених законодавством, накладає заборону відчуження нерухомого майна, і посвідчувальний напис вчиняється на документі, що є підставою для її накладення (у цій справі - це договір іпотеки від 05 вересня 2018 року), то у разі визнання судом договору іпотеки недійсним - окремого визнання недійсною заборони не вимагається, а тому позовні вимоги про визнання недійсним заборони за номером 3327, вчиненої на договорі іпотеки від 05 вересня 2018 року, не підлягають задоволенню (Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження (заборони) на спірні будинок та земельну ділянку, то апеляційний суд встановив таке.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Реєстру регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV.

Відповідно до частини 3 статті 26 вказаного Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Звертаючись з позовом про скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження (заборони) на спірні будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року, позивач пов`язує позовні вимоги в цій частині з недійсністю договору іпотеки від 05 вересня 2018 року.

Разом з тим, в силу положень абзацу 1 частини 3 статті 26 вказаного Закону відомості про право іпотеки відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Реєстру відомостей про припинення права іпотеки відповідача на підставі судового рішення (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

З огляду на встановлене, позовні вимоги про скасування державної реєстрації іпотеки від 05 вересня 2018 року №27784561 на спірний будинок та скасування державної реєстрації іпотеки від 05 вересня 2018 року № 27784813 на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року та № 27784897 від 05 вересня 2018 року, - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору від 22 серпня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3342, то апеляційний суд враховує таке.

Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 363/3686/18 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору від 22 серпня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3342, оскільки не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, позивач повторно заявив позовні вимоги про визнання припиненим іпотечного договору від 22 серпня 2012 року, що було залишено поза увагою суду першої інстанції.

З огляду положення п. 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в цій частині, а провадження у справі в частині позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору від 22 серпня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3342 - підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволення позовних вимог, а тому рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Оскільки, апеляційна скарга задоволена частково, оскаржуване рішення скасоване та позовні вимоги задоволено частково (1 вимога з 3), то слід стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частках судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992 грн 40 коп. (2 481 грн*0,4%) та апеляційної скарги у розмірі 1 488 грн 60 коп. (992 грн 40 коп.*150%).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волошиної Наталі Андріївни задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання іпотечних правовідносин припиненим, визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації іпотеки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір іпотеки від 05 вересня 2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Тетяною Анатоліївною та зареєстрований в реєстрі за № 3326.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору від 22 серпня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоєю Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 3342.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 330 грн 80 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 496 грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 330 грн 80 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 496 грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 330 грн 80 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 496 грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 27 лютого 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська