Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №755/12557/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю особи що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Світельської Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Світельської Ю.В. разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 24.06.2025 року о 23:30 годині, в м. Києві, по Харківському шосе, керував транспортним засобом (електроскутер) марки «АТJK», без номеру, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку, із застосуванням технічного приладу (газоаналізатора) «Alkotest Drager 6820», що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор. За результатами тесту - проба позитивна - 0,61 % проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Світельська Ю.В. подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник Світельська Ю.В. вказує, що резолютивна частина постанови Дніпровського районного суду м. Києва була проголошена у судовому засіданні 23 жовтня 2025 року. Відповідно до заяви ОСОБА_1 повний текст рішення йому було направлено на електрону адресу лише 29 жовтня 2025 року.

В апеляційні скарзі апелянт вважає постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення та відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що відповідно до приписів КУпАП під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. З наданих матеріалів та документів вбачається, що засіб, яким керував ОСОБА_1 є саме електричним, відповідно до сертифікації відповідає вимогам безпечності електричних велосипедів та відповідно до ДСТУ 2984-95 не відноситься до категорії «Засоби транспортні дорожні». Також електричний мопед відповідної марки до визначення транспортного засобу не належить та державній реєстрації не підлягає.

Окрім цього, визначення термінів транспортний засіб та механічний транспортний засіб міститься у діючих Правилах дорожнього руху. Відповідно до п.1.10 ПДР, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна.

Загальними положеннями ПДР визначено поняття водія - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Транспортними засобами, у зв`язку з керуванням якими настає відповідальність згідно диспозиції ст. 130 КУПАП, виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 4 кВт. Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Так, під час засідання ОСОБА_1 повністю заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, так як він не є суб`єктом вчинення вказаних правопорушень, оскільки електроскутер марки «АТJK», яким він володіє, не є механічним транспортним засобом і не підлягає державній реєстрації, адже має потужність двигуна менше, ніж 4 кВт. У матеріалах справи міститься технічний паспорт на електроскутер марки «АТJK», згідно якого такий має потужність двигуна 2000 Вт, максимальну швидкість до 55 км/год. Оскільки електроскутер марки «АТJK» - це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, можна дійти до висновку про те, що вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 .

Крім того зазначає, що судом не враховано, що дані протоколу містять відомості, які не відповідають фактичним обставинам справи. 3 матеріалів справи, а саме нагрудної камери, вбачається, що ОСОБА_1 не був зупинений під час руху. Відеокамери підтверджують, що він знаходився (сидів) на електроскутері в той час, як до нього підійшли працівники поліції. За змістом ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Прямого доказу, щодо причин зупинки ОСОБА_1 та факту керування ним електроскутером в матеріалах справи відсутні.

Беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суду не надано. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Заслухавши доповідь судді щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги по суті, думку ОСОБА_1 та його захисника адвоката Світельської Ю.В., які підтримали клопотання та апеляційну скаргу, їх пояснення та відповіді на запитання суду, з урахуванням думки сторони захисту частково передослідивши письмові матеріали справи та відеозапис, який стосувався обставин вчинення адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу прийнятною, разом з тим апеляційні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що оскаржуване рішення постановлено 23.10.2025 року (а.с.29). Також в матеріалах справи міститься заява адвоката Світельської Ю.В. про ознайомлення з матеріалами справи з її відміткою від 31.10.2025 року щодо її виконання (а.с. 38-42). Враховуючи дату підготовленої апеляційної скарги, об`єктивних причин, про які сторона захисту повідомила під час розгляду в суді апеляційної інстанції, зокрема щодо непередбачуваних відключень світла, з урахуванням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою реалізації права на доступ до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження і прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Насамперед, щодо виклику у судове засідання прокурора, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги, він не збирає нових доказів, а лише частково, з урахуванням думки захисника, передосліджує вже наявні у матеріалах справи докази, на які посилається суд першої інстанції, і відповідно не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення. ОСОБА_1 та його захисник Ткаленко А.В. вважали за можливе розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні і клопотань про виклик прокурора до судового засідання не заявляли.

Крім того, у аналогічних справах Київська міська прокуратура направляла ряд листів з ідентичним змістом, зокрема лист № 23-153вих-22 від 17.11.2022 року, у яких вказувала, що законодавством України прокуратуру не наділено повноваженнями щодо підтримання обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, таким чином участь прокурора у розгляді такої категорії справ законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень органів прокуратури. Вказану позицію Київська міська прокуратура просить враховувати при розгляді аналогічних справ (а. с. 85-86).

Захисник Світельська Ю.В. в судовому засіданні апеляційної інстанції заявила клопотання про зупинення провадження у справі. Обґрунтовуючи дане клопотання сторона захисту вказала, що нею оскаржується постанова поліції ЕНА №5062546, щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія. Вказана справа №755/12947/25 перебуває в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва. Враховуючи викладене, вважає не можливим розгляд даної справи до вирішення іншої справи Дніпровським районним судом міста Києва.

Апеляційний суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка розглядається як публічний спір в порядку КАСУ напряму не перекликається з ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка розглядається в порядку КУпАП, як правопорушення.

Крім того, КУпАП не передбачено право чи обов`язку суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов`язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих, належних доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, як вірно зазначив суд першої інстанції обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 372000 від 25.06.2025 (а.с. 1-2), підтверджуються також наявними у справі та передослідженими, з урахуванням думки сторони захисту під час розгляду апеляційної скарги, доказами, а саме:

- роздруківкою тесту газоаналізатора «Alkotest Drager 6820» від 25.06.2025 року, згідно якого результат позитивний - 0,61 ‰; (а.с. 4);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що у ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова, а також результат огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Alkotest drager 6820» - 0,61 ‰ проміле, з яким водій погодився (а.с.5);

- направленням на огляд транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» від 25.06.2025 року, де зазначено, що водій відмовився від огляду в закладі охорони здоров`я, що підтверджено його підписом (а.с. 6);

- рапортом інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 2 в м. Києві (з обслуговування лівого берегу) ОСОБА_2 , де зазначено про те, що 24.06.2025 в складі екіпажу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 патрулюючи Дніпровський район, отримали виклик о 23.50 годині «Порушення ПДР». Прибувши на місце події за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 8, магазин «Фора», виявили водія на транспортному засобі «ATJK» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході спілкування по телефону із заявником ОСОБА_4 , останній повідомив, що водій на електроскутері грубо порушував Правила дорожнього руху, небезпечно рухався по пішохідному переходу, схоже, що керує в стані алкогольного сп`яніння. При спілкуванні з водієм електроскутера було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що водій відмовився, та погодився пройти огляд на місці. При перевірці проба була позитивна - 0,61 ‰ (а.с. 8);

- письмовими поясненнями від 24.06.2025 року, в яких свідок ОСОБА_4 , який являється військовослужбовцем, зазначив про те, що о 23.30 годині дві особи рухались на скутері на заборонений знак, по дорозі для одностороннього руху в протилежний бік, та на пішохідному переході, сигналили пішоходам, які переходили дорогу та були змушені перебігати дорогу щоб на них не скоїли наїзд. Крім того, особи на скутері кричали, висловлювались нецензурною лексикою, в подальшому зупинились біля магазину «Фора» де до них підійшов третій, та вони продовжували кричати та висловлюватись нецензурно. Після приїзду поліції двоє осіб зникли, водій скутера від`їхати не встиг, але сів на нього та завів його (а.с. 10);

- долученим до протоколу диском з відеозаписом на якому зафіксовано обставини спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 . Записом зафіксовано, що по приїзду працівників поліції ОСОБА_1 сидів на електроскутері біля магазину «Фора», та в розмові водій повідомив, що він дійсно катався на електроскутері з товаришем, потім його товариш взяв пляшку темного пива, яке він випив, відсвяткувавши здачу диплому, однак транспортом не керував, біля магазину стояв хвилин 25. Виявивши у водія ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), працівник поліції запропонував водієві пройти огляд на стан сп`яніння, на що водій погодився пройти огляд на місці зупинки. За результатами проходження огляду на стан сп`яніння, за допомогою технічного приладу (газоаналізатора) «Alkotest drager 6820», результат виявився позитивним - 0,67 ‰. Заперечень щодо результатів тесту ОСОБА_1 не висловлював. Натомість, він висловлював заперечення щодо керування транспортним засобом після вживання пива. Крім того, на місце події підійшов чоловік в військовій формі, який представився ОСОБА_4 , який повідомив про те, що двоє на скутері їздили в забороненій зоні, по пішохідному переходу, сигналили пішоходам, ледь їх не збили. Водій був в чорному та в шоломі, пасажир в сірій кофті. Після того, вони зупинились біля магазину. Зауважив, що продати їм алкогольні напої після 23 години не могли (а.с. 11).

Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведення винуватості ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п. 2.9а. ПДР України, враховуючи наступне.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 245 КУпАП вказано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Доводи апеляційної скарги про те, що електроскутер не є транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє та вважає їх безпідставними.

Зазначені доводи також були предметом розгляду в суді першої інстанції, який вірно встановив, що згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023)передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1)легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів нагодину;2) низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Таким чином, даним нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії: легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати); та низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).

Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).

Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність встановлену ст. 130 КУпАП.

Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п. 1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).

Згідно з нормами ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст. 121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1 128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст. 130 КУпАП.

В цьому контексті також приймаються до уваги висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, апеляційний суд приходить висновку, що рухомий засіб, яким керував ОСОБА_1 , має всі ознаки транспортного засобу з електродвигуном, а тому ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Разом з тим, відеозапис, який було передосліджено судом апеляційної інстанції відображає зміст даних, що містяться в протоколі про адміністративні правопорушення, на якому зафіксовано, перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу з одягненим шоломом, який в свою чергу на вимогу працівників поліції пройшов огляд із застосуванням технічного приладу (газоаналізатора) «Alkotest Drager 6820», результат якого вказав 0,61 % проміле та щодо результатів огляду заперечень не вказав. Крім того, на відеозаписі зафіксовано і пояснення свідка, який вказав, про те, що двоє на скутері їздили в забороненій зоні, по пішохідному переходу, сигналили пішоходам, ледь їх не збили. Водій був в чорному та в шоломі, пасажир в сірій кофті. Після того, вони зупинились біля магазину.

Таким чином, з урахуванням передослідженого відеозапису, пояснень свідка та інших доказів у справі в сукупності, дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. theUnitedKingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Світельської Юлії Віталіївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року - задовольнити, поновивши строк на апеляційне оскарження і вважати апеляційну скаргу прийнятною.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Світельської Юлії Віталіївни - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов

Справа № 755/12557/25

Апеляційне провадження № 33/824/5693/2025

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Сазонова М.Г.

Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.