Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №752/20635/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 752/20635/24 Головуючий у суді першої інстанції - Кордюкова Ж.І.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/651/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ліщишиним Ігорем Віталійовичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, Київська міська рада, про встановлення факту постійного проживання,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання, заінтересована особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві.

До смерті ОСОБА_2 вони вдвох з ОСОБА_1 проживали в квартирі АДРЕСА_1 , хоча місце реєстрації проживання ОСОБА_1 з 26.04.2005 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

На момент смерті ОСОБА_2 інших родичів першого ступеня споріднення у померлого, окрім сина, не залишилось.

Отже, ОСОБА_1 має право на спадкування за законом у першу чергу.

09.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. з заявою про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом надано відповідь, якою повідомлено заявника, що ним пропущено строк для прийняття спадщини після смерті батька.

Встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 необхідно заявнику для подання заяви про прийняття спадщини та відкриття відповідної спадкової справи.

Посилаючись на викладене, просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з батьком, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 17.01.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що неправильне визначення заявником заінтересованої особи не є підставою для відмови у задоволенні заяви. При цьому, вважає, що заявник правильно визначив суб`єктний склад учасників справи.

Зазначає, що заявив вимоги про встановлення факту його проживання із спадкодавцем протягом періоду часу, який включає день його смерті, тому спосіб захисту є належним, а суд не був позбавлений права задовольнити заяву частково.

Вказує, що наданий заявником акт фактичного проживання є належним доказом на підтвердження факту, який просив встановити заявник.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Ухвалою (протокольною) Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року до участі у справі залучено Київську міську раду як заінтересовану особу.

22 грудня 2025 року від Київської міської ради надійшли пояснення по справі, в яких вона просила суд на підставі поданих доказів ухвалити рішення згідно з вимогами чинного законодавства. Розгляд справи просила здійснювати за відсутності її представника.

В судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Ліщишин І.В., які підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА №47103143 від 03.02.2020 ОСОБА_1 з 26.04.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії акту від 10.05.2024, складеного проживаючими за адресою: АДРЕСА_4 : ОСОБА_4 - кв. 61 , ОСОБА_5 - кв. 39 , ОСОБА_6 - кв. 37 , останні підтвердили що щонайменше протягом одного року до дня смерті, а саме з 17.01.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, ОСОБА_2 фактично проживав однією сім`єю із своїм сином ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. у листі від 09.08.2024 №75/01-16 повідомила ОСОБА_1 , що він пропустив строк для прийняття спадщини після смерті його батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який передбачений ст. 1270 ЦК України, тому відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України або відповідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України запропонувала звернутися до суду для визначення додаткового строку або встановлення факту постійного проживання для подання заяви про прийняття спадщини.

Також встановлено, що ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_2 , що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Померлий ОСОБА_2 мав у власності нерухоме майно, зокрема: квартиру АДРЕСА_8 ; квартиру АДРЕСА_9 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:008:5091, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, «ГО (СТ) «Вишневий»; садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться на адресою: АДРЕСА_10 , що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволення заяви, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що належною заінтересованою стороною у цій справи повинна бути територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, тобто Київська міська рада. Крім цього, встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 17.01.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , включно, за адресою: АДРЕСА_3 , не є належним способом захисту права заявника, оскільки для набуття права на спадкування за законом на підставі ч.1 ст. 1269 ЦК України необхідне встановлення юридичного факту проживання заявника разом зі спадкодавцем на день його смерті.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі ч.1 ст. 1269 ЦК України необхідне встановлення юридичного факту проживання разом зі спадкодавцем на день його смерті.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно (частина перша статті 1277 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для заявника встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати його право на прийняття спадщини у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У справі, що переглядається, заявник просить суд встановити факт постійного проживання однією сім`єю зі своїм батьком впродовж одного року до дня смерті останнього, мотивуючи необхідність встановлення цього факту для належного оформлення прийняття спадщини. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази існування інших спадкоємців померлого ОСОБА_2 .

Зважаючи на викладене, апеляційний суд залучив до участі у справі як заінтересовану особу - територіальну громаду в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, тобто, Київську міську раду, яка у своїх поясненнях не заперечувала щодо встановлення відповідного факту та не висловлювала власних претензій щодо спадкового майна.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про правильність складу учасників судового провадження та відсутність між ними спору про право.

При цьому, колегія суддів погоджується, що для набуття права на спадкування за законом на підставі ч.1 ст. 1269 ЦК України необхідне встановлення юридичного факту проживання заявника разом зі спадкодавцем на день його смерті. Однак, зауважує, що у даній справі заявник, на власний розсуд визначивши предмет та межі своїх вимог, просив встановити факт його проживання разом із батьком протягом періоду часу, який включає день його смерті. Тому апеляційний суд доходить висновку, що встановлення факту, про яке просить заявник є належним способом захисту його прав.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 17.01.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , включно, за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами у сукупності.

Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 у зв`язку із обґрунтованістю та доведеністю його вимог.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ліцишиним Ігорем Віталійовичем задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з батьком, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 17січня 2014року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно за адресою: АДРЕСА_3 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 27 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома