Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №760/4501/23 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 10 лютого 2026 р.

Справа: №760/4501/23

Суддя: Мостова Галина Іванівна

справа № 760/4501/23

головуючий у суді І інстанції Букіна О.М.

провадження № 22-ц/824/3224/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Григораш Катерини Михайлівни на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 122 396 грн 05 коп. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 11 листопада 2018 року у місті Києві на просп. Космонавта Комарова, буд. 38/57 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача та відповідача.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року у справі № 760/29891/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

02 січня 2019 року позивач звернулася до страховика відповідача - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» із заявою про страхове відшкодування та на підставі страхового акта № 18.59.4714154-2985 від 25 січня 2019 року їй виплачено страхове відшкодування у сумі 83 900 грн.

За висновком авто-товарознавчої експертизи № 139/18 від 14 грудня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача (263 246 грн 26 коп.) перевищує його ринкову вартість (255 296 грн 05 коп.), а тому експерт визначив матеріальний збиток до відшкодування в розмірі 255 296 грн 05 коп.

ОСОБА_1 згодом відчужила автомобіль.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП у розмірі 255 296 грн 05 коп. (справа № №756/8926/19).

Рішенням від 09 березня 2021 року у справі №756/8926/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 171 396 грн 05 коп.

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що обґрунтування позовної заяви полягало у стягненні вартості відновлювального ремонту на автомобіль, сума якого перевищувала ринкову вартість автомобіля, який відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» вважається фактично знищеним, тому необхідно було підтвердити вартість автомобіля до ДТП та після ДТП та стягувати різницю між ними.

Позивач вказує, що зазначений позов подається після отримання з ГСЦ МВС інформації від 31 червня 2023 року №31/26-49аз про вартість проданого автомобіля та на підставі пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України щодо стягнення втрат, яких зазнала позивач при відчуженні автомобіля, у зв`язку з його пошкодженням внаслідок ДТП, тобто вартість втраченого майна.

Вважає, що до ДТП могла продати автомобіль відповідно до його ринкової вартості згідно висновку авто-товарознавчої експертизи № 139/18 від 14 грудня 2018 року за 255 296 грн 05 коп., натомість, у зв`язку з браком коштів на ремонт ТЗ, вимушена була продати не відремонтований автомобіль за 49 000 грн, що менше ринкової вартості на 122 396 грн 05 коп.

У зв`язку з чим, позивач вимушена звернутися до суду з цим позовом та просила позов задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на час відкриття провадження у цій справі вже існувало рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року, яке змінено постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, у справі №756/8926/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТдОВ «Страхова компанія Ю.Ес.Ай», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, ухвалене з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Григораш К.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до Солом`янського районного суду міста Києва.

Апеляційна скарга обгрунтовна тим, що поданий позов від 2019 року, що був предметом розгляду у справі №756/8926/19, заявлявся щодо відшкодування величини втрати товарної вартості та витрат за користування послугами таксі внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача.

При заявлені вимоги про відшкодування величини втрати товарної вартості у позовній заяві були зазначені наступні правові підстави такого позову за системним аналізом пункту 32.7 частини 1 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу 3 пункту 3 частини 1 статті 988, 1194 ЦК України, пунктів 1.6,, 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики визначається, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди - у вигляді втрати товарної вартості.

Зважаючи на те, що страховика звільнено від сплати такого відшкодування, то таку шкоду може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду (відповідача) згідно зі статтями 3166, 1187, 1194 ЦК України.

З цієї ж підстави вказувалось, що страховиком така шкода не відшкодовувалась, у зв`язку з чим на підставі висновку експерта було заявлено вимогу про стягнення суми величини втрати товарної вартості автомобіля в сумі 255 296 грн 05 коп., тобто без вирахування страхового відшкодування.

У свою чергу, вирішуючи справу №756/8926/19 по суті, відмовляючи у задоволенні позову, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказував, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не застосовано статтю 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також з підстав недоведеності розміру матеріальної шкоди, оскільки відомості про вартість транспортного засобу після ДТП була відсутня.

Водночас, за позовом, що є предметом розгляду у цій справі № 760/4501/23, хоча й сторони провадження є ті ж самі, однак предмет позову та підстави позову не є тотожними.

При зверненні із цим позовом у справі №760/4501/23 до позову долучено новий доказ - відповідь на адвокатський запит з інформацією від Головного сервісного центру МВС від З 1.06.2023 року № 3 1/26-49аз від 26.01.2023 року про вартість проданого автомобіля саме для доведення вартості транспортного засобу після ДТП, обрано належний спосіб захисту та відповідно були змінені позовні вимоги - а саме заявлена позовна вимога про відшкодування шкоди як різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП за вирахуванням сплаченого страхового відшкодування.

Зазначені обставини підтверджують той факт, що є зміненими як предмет, так і підстава позову, а не було здійснено зменшення ціни позову

Апелянт посилається на те, що відповідач у клопотанні наводить нерелевантну судову практику, що судом не було враховано.

Так, посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 не є належним, оскільки у даному рішенні надаються висновки суду щодо наявності одночасної зміни предмету та підстав позову в одному процесі, а не досліджується питання тотожності позовів.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Демченко Л.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Григораш К.М. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники ОСОБА_2 - адвокати Демченко Л.П., Заруднєв Є.О. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Для застосування підстави закриття провадження у справі передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти у суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У справі № 756/8926/19 ОСОБА_1 пред`явлено позов до ОСОБА_2 , третя особа: ТдОВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», про стягнення з ОСОБА_2 на її користь завдану шкоду у розмірі ринкової вартості автомобіля 255 296 грн 05 коп. та витрати на таксі у розмірі 9 103 грн 60 коп., а всього стягнути 264 399 грн 65 коп. та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 756/8926/19 скасовано рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року та ухвалено нове, якимвідмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, з підстав недоведення позивачем розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню на її користь.

У вказаній постанові суду зазначено, що з урахуванням змісту позовних вимог позивач має право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю автомобіля «Mazda 5» до та після ДТП за вирахуванням сплаченого їй страхового відшкодування. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про вартість належного позивачці автомобіля «Mazda 5» після ДТП, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відшкодування матеріальної шкоди. Окрім того, Голосіївським районним судом міста Києва не враховано та не дано оцінки тому факту, що отримуючи страхове відшкодування у розмірі 83 900 грн. (з урахуванням франшизи 2000 грн), позивачка погодилася із висновком страховика ТзДВ «Страхова компанія «Ю.Ес. Ай.» про те, що автомобіль «Mazda5» не є фізично знищеним. Суд першої інстанції не врахував наведені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, що мають значення для справи, а тому дійшов помилкового висновку про право позивача на відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

У справі № 760/4501/23 ОСОБА_1 пред`явлено позов до ОСОБА_2 , третя особа: ТдОВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 122 396 грн 05 коп., тобто різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, з вирахуванням страхової виплати, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у справі, що переглядається № 760/4501/23 та у справі № 756/8926/19 предмет позову залишився незмінний, а саме: відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відмінність полягає лише в тому, що у справі № 756/8926/19 позивачка просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 255 296 грн 05 коп. та витрати на таксі у розмірі 9 103 грн 60 коп., а всього стягнути 264 399 грн 65 коп. та судові витрати, а у справі № 760/4501/23 - 122 396 грн 05 коп., тобто різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, тобто позивач в цій справі лише зменшила розмір позовних вимог.

Але така зміна обсягу вимог та доповнення обґрунтування позову новим доказом, а саме: відповіддю на адвокатський запит Головного сервісного центру МВС Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві (флія ГСЦ МВС) (ГСЦ ГСЦ в м. Києві) від 31 січня 2023 р. № 31/26-49аз, не свідчать про зміну предмета та підстав позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТдОВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Підстава позову також не змінювалась.

Виділення позивачем частини позовних вимог у новий позов до тих самих сторін, не може вважатися поданням нового позову з новим предметом позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Григораш Катерини Михайлівни залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 02 березня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua