Постанова від 06 травня 2025 р. у справі №363/5559/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 363/5559/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3758/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Ящуку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко Вікторії Володимирівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 вересня 2024 року (суддя Рудюк О.Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-Холл» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

у жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га, а також просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 158грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 22 липня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1752, він придбав земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га. У 2017 році йому стало відомо, що 2 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хащіною Н.В. оформлено та посвідчено довіреність від його імені на ОСОБА_3 , якою останньому надано право бути його представником в усіх установах, підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності, з усіх без винятку питань, які пов`язані з продажем земельної ділянки, з наданням права вести переговори від його імені стосовно оформлення та укладання будь-яких правочинів у зв`язку з продажем земельної ділянки, площею 39,6521 га, з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642, та земельної ділянки, площею 3,7889 га, з кадастровим номером: 3221855300:09:076:0172. 2 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. оформлено та посвідчено довіреність у порядку передоручення від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , якою останньому надано право бути представником ОСОБА_3 у всіх установах, підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності,

будь-якої підпорядкованості з усіх без винятку питань, які пов`язані з продажем, або передачею в іпотеку ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» в рахунок виконання зобов`язання позивача або третіх осіб згаданих земельних ділянок.

Позивач стверджував, що зазначені довіреності він ніколи не підписував, повноваження представникам не надавав. В подальшому йому стало відомо, що на підставі вищезазначених підроблених довіреностей, вчинених від його імені, був укладений договір іпотеки від 25 червня 2014 року, згідно умов якого ПАТ «КБ «Актив-Банк» та він, в особі ОСОБА_4 , з метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань переліку осіб, передав в іпотеку банку належні йому земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку, площею 39,6521 га, за кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642, що знаходиться на території Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області.

Позивач посилався на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 363/2232/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 25 червня 2014 року, укладений між ним та ПАТ «КБ «Актив-Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пинзеник О.М., зареєстрований в реєстрі за № 673, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, записи про державну реєстрацію іпотек № 6137224 від 25 червня 2014 року, № 6137358 від 25 червня 2014 року та скасувано записи про державну реєстрацію обтяжень № 6137075 від 25 червня 2014 року та № 6137297 від 25 червня 2014 року.

Позивач зазначав, що 8 жовтня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що 2 липня 2020 року належну йому земельну ділянку з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642 було оформлено на праві приватної власності за ТОВ «Транзит-Холл» на підставі договору дарування № 474 від 2 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 3 липня 2023 року у справі № 363/4254/20, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, витребувано з чужого незаконного володіння у ТОВ «Транзит-Холл» на його користь земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га. Зазначеним рішенням було встановлено, що 21 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг», що діяло в якості правонаступника ПАТ «КБ «Актив-Банк», та ТОВ «Мадера Груп» був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 2 липня 2020 року між ТОВ «Мадера Груп» та ТОВ «Транзит-Холл» був укладений договір безоплатної передачі (дарування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642, загальною площею 39,6521 га, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. Також, цим судовим рішенням було встановлено, що земельна ділянка вибула з його володіння всупереч його волі, оскільки була відчужена ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг», як новим іпотекодержателем за договором іпотеки, який був визнаний недійсним рішенням суду в справі № 363/2232/17. В подальшому ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг» продало зазначену земельну ділянку ТОВ «Мадера Груп», а ТОВ «Транзит-Холл», як останній володілець земельної ділянки, отримав її від ТОВ «Мадера Груп» за безвідплатним договором.

Також позивач посилався на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 363/2232/17, в порядку забезпечення позову було накладено

арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642. Обтяження зазначеної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за № 38573317, індексний номер рішення 54801166. Враховуючи викладене, він був переконаний, що протягом розгляду справи № 363/4254/20 земельну ділянку не буде вкотре відчужено на користь третіх осіб. Однак, 29 вересня 2023 року з інформаційної довідки йому стало відомо, що 13 лютого 2023 року приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г.М., на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) № 54 від 13 лютого 2023 року зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66388648 від 13 лютого 2023 року). Із вказаної довідки також вбачається, що обтяження (арешт) земельної ділянки, накладений на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 363/4254/20, було припинено 29 грудня 2022 року державним реєстратором Стариченко К.І. на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 910/21335/21.

Позивач зазначав, що відповідно до постанови Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року по справі № 910/21335/21 за заявою ТОВ «ФК «Сварог Фінанс» до ТОВ «Транзит-Холл» про банкрутство вирішено визнати ТОВ «Транзит-Холл» банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ «Транзит-Холл» арбітражного керуючого Булаха О.І. Разом з цим, зазначеною постановою суду не знімався і не міг бути знятий арешт, накладений у цивільній справі № 363/2232/17. Таким чином, посадовими особами ТОВ «Транзит-Холл» було незаконно знято арешт зі спірної земельної ділянки, в результаті чого земельну ділянку було придбано ОСОБА_1 з прилюдних торгів.

Позивач посилався на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 6 вересня 2023 року у справі № 910/21335/21 визнано недійсним електронний аукціон з продажу майна банкрота ТОВ «Транзит-Холл», земельної ділянки 39,6521 га, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, проведений 30 січня 2023 року ТОВ «Центральна Універсальна Товарна Біржа», лот № 9102133521-01. Визнано недійсним Протокол проведення електронного аукціону № BRE001-UA-20230110-11304 від 30 січня 2023 року по лоту № 9102133521-01. Зобов`язано ТОВ «Центральна Універсальна Товарна Біржа» повернути на рахунок ОСОБА_1 суму сплаченого гарантійного внеску у розмірі 93 366,66грн без ПДВ по лоту № 9102133521-01. Зобов`язано арбітражного керуючого ТОВ «Транзит-Холл» Булаха О.І. повернути на рахунок ОСОБА_1 суму сплаченого гарантійного внеску у розмірі 167 647,25грн по лоту № 9102133521-01. Ухвалюючи таке судове рішення, суд виходив з того, що електронні торги з продажу лоту № 9102133521-01 були проведені з грубим порушенням норм статей 203, 215 ЦК України, ст. 73 Кодексу з процедури банкрутства, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме оформлення права власності за переможцем торгів шляхом державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначав, що судовим рішенням було встановлено ту обставину, що електронні торги, на підставі яких було оформлено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, є недійсними, такими, що відбулись за відсутності на це підстав. Однак, враховуючи, що земельна ділянка на праві власності вже не оформлена за ТОВ «Транзит-Холл», а оформлена за ОСОБА_1 , рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 липня 2023 року у справі № 363/4254/20, яким витребувано земельну ділянку з чужого незаконного володіння у ТОВ «Транзит-Холл», не може бути виконано, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна

ділянка вже не зареєстрована за ТОВ «Транзит-Холл», тому він вимушений втретє звертатись до суду з позовом про захист своїх прав.

У заяві про зміну підстав позову позивач зазначав, що ним на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 6 вересня 2023 року по справі № 910/21335/21 було зроблено помилковий висновок про добросовісність відповідача, оскільки ознайомившись зі змістом цього рішення у знеособленому вигляді у Єдиному державному реєстрі судових рішень, він вважав, що відповідач самостійно та добросовісно оскаржував результати торгів. Однак, з відзиву на позовну заяву йому стало відомо, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, електронні торги не оскаржував, при чому ці торги відбулись не 30 січня 2023 року, як він вважав, а 28 жовтня 2020 року, в той час як право власності відповідач зареєстрував лише 13 лютого 2023 року.

Позивач зазначав, що обтяження спірної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за № 38573317, індексний номер рішення 54801166, тому твердження відповідача про відсутність у Державному реєстрі речових прав відомостей про обтяження спірної земельної ділянки на момент її придбання ним є неправдивим.

Позивач вважав, що даний факт свідчить про те, що відповідач знав або міг знати про наявність прав інших осіб на спірну земельну ділянку, тому вбачається недобросовісність відповідача при придбанні спірного майна.

Позивач посилався на те, що акт про проведені електронні торги сам по собі не свідчить про набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, яка є нерухомим майном, при цьому відповідач з невідомих причин не здійснював реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку протягом більш як двох років, які минули з дати проведення торгів.

Позивач стверджував, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку не могла бути здійснена саме через наявність зареєстрованого обтяження земельної ділянки на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року. Тому, лише після протиправного припинення даного обтяження 29 грудня 2022 року державним реєстратором Стариченко К.І. на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року по справі № 910/21335/21, відповідач зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку.

Позивач вважав, що з точки зору розумного спостерігача, такі обставини свідчать про недобросовісність відповідача.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 3 вересня 2024 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 158грн.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко В.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник відповідача зазначає, що останній придбав спірну земельну ділянку 28 жовтня 2020 року на електронних торгах, організованих ДП «Сетам» на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 34/49 від 30 жовтня 2012 року та ухвали Господарського суду міста Києва № 34/49 від 27 липня 2016 року. Відповідно до протоколу про проведені електронні торги № 08673, відповідача визнано переможцем. Зазначені електронні торги були проведені з дотриманням вимог Закону України «Про

виконавче провадження», відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року. Крім цього, наказ Господарського суду міста Києва № 34/49 від 30 жовтня 2012 року, ухвала Господарського суду міста Києва від 27 липня 2016 року та протокол про проведені електронні торги № 508673, виданий ДП «Сетам», є чинними.

Представник відповідача стверджує, що відповідач ні в яких прилюдних торгах в 2022-2023 роках участі не брав, земельних ділянок не придбавав, більше того, ніколи не звертався з позовами до ТОВ «Транзит-Холл» про визнання недійсним будь-якого аукціону та повернення нібито сплаченого гарантійного внеску.

Представник відповідача зазначає, що відповідач набув спірну земельну ділянку оплатно, придбавши її на торгах ДП «Сетам», яке мало право її відчужувати на підставі вказаних вище наказу та ухвали Господарського суду міста Києва. На момент придбання відповідачем спірної земельної ділянки, право власності на неї у Державному реєстрі речових прав було зареєстровано за ТОВ «Транзит-Холл», а запис про наявність судового спору щодо неї був відсутній.

Представник відповідача вважає, що відповідач, придбаваючи спірну земельну ділянку, мав усі підстави вважати, що жодних перешкод для реалізації спірного майна з прилюдних торгів немає, і це є безпечним способом придбання. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що причиною того, що відповідач тривалий час не реєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку була тривала хвороба останнього, а потім зайнятість у виконанні запитів керівництва Збройних Сил України щодо допомоги з постачання автівок для фронту.

Представник відповідача, посилаючись на судову практику Верховного Суду, стверджує, що позивач не має права на витребування спірного майна у відповідача, як добросовісного набувача, оскільки останній набув спірну земельну ділянку у порядку, встановленому законом для виконання судового рішення, яке є чинним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Герасимов П.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що доводи представника відповідача про відсутність на момент придбання відповідачем спірної земельної ділянки у реєстрі речових прав запису про наявність обтяжень щодо неї, спростовується наявною у матеріалах справи довідкою № 348553927 від 29 вересня 2023 року, згідно якої станом на 28 жовтня 2020 року обтяження на спірну земельну ділянку вже було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому, реєстрація відповідачем права власності на спірну земельну ділянку було здійснено 13 лютого 2023 року, через півтора місяці з моменту протиправного скасування державним реєстратором Стариченко К.І. наявного на ній обтяження, що свідчить про обізнаність відповідача про факт існування такого обтяження та його недобросовісність при набутті права власності на спірну земельну ділянку.

Також, представник позивача стверджує, що спірна земельна ділянка не могла бути відчужена на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року у справі № 34/49, оскільки спірна земельна ділянка не була предметом спору у даній справі та навіть не могла бути, оскільки договір іпотеки, оформлений на підставі підробленої довіреності від імені позивача, який в подальшому було визнано недійсним, був укладений лише 25 червня 2014 року.

Треті особи: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г.М., ТОВ «Транзит-Холл», будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.49-51, 52, 66-67, 68-69 т.2) двічі у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, тому на підставі положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення відповідача

ОСОБА_1 та його представника - адвоката Сидоренко В.В., які апеляційну скаргу підтримали, представника ОСОБА_2 - адвоката Герасимова П.О., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. 22 липня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за номером 1752, ОСОБА_2 придбав земельну ділянку, площею 39,6521 га, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, що знаходиться на території Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (с.с.11-12 т.1).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 363/2232/17 визнано недійсною довіреність від 2 червня 2014 року від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хащіною Н.В., запис у реєстрі нотаріальних дій № 532; визнано недійсною довіреність від 24 червня 2014 року в порядку передоручення від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., запис у реєстрі нотаріальних дій №1757; визнано недійсним з моменту укладання договір іпотеки від 25 червня 2014 року, укладений між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пинзеник О.М., запис у реєстрі нотаріальних дій № 673; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, записи про державну реєстрацію іпотек № 6137224 від 25 червня 2014 року, № 6137358 від 25 червня 2014 року та скасовано записи про державну реєстрацію обтяжень № 6137075 від 25 червня 2014 року та № 6137297 від 25 червня 2014 року.

Однак, 2 липня 2020 року між ТОВ «Мадера Груп» (дарувальник) та ТОВ «Транзит-Холл» (обдаровуваний) був укладений договір безоплатної передачі (дарування) земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І., зареєстрований в реєстрі за номером 474, відповідно до умов якого дарувальник безплатно передав (подарував) належну йому на праві приватної власності, а обдаровуваний прийняв у дар земельну ділянку, площею 39,6521 га, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, що розташована на території Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (с.с.28-31 т.1).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року по справі № 363/2232/17 в порядку забезпечення позову було накладено арешт на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га, та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:076:0172, площею 3,7889 га (с.с.38-39 т.1).

Обтяження земельної ділянки, на підставі вказаної ухвали суду, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за № 38573317, індексний номер рішення 54801166 (с.с.44 т.1).

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 3 липня 2023 року у справі № 363/4254/20 витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Транзит-Холл» на користь ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого

селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, загальна площа - 39,6521 га (с.с.32-37 т.1).

Згідно наданих відповідачем документів, 28 жовтня 2020 року Державним підприємством «Сетам», були проведені електронні торги, на яких було виставлено лот № 445478, а саме земельну ділянку, площею 39,6521 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада. Згідно акту про проведені електронні торги від 13 листопада 2020 року, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В., вказані електронні торги були проведені з метою реалізації арештованого майна, яке належить ТОВ «Транзит-Холл», у виконавчому провадженні № 62418736 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 34/49 від 30 жовтня 2012 року, боржник - ТОВ «Транзит-Холл», стаягувач - ТОВ «Юридична компанія «МТД Груп» (с.с.90-91 т.1).

13 лютого 2023 року приватним нотаріусом Теплюк Г.М. на підставі акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем Говоровим П.В. 13 листопада 2020 року, видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, загальна площа - 39,6521 га, що раніше належала ТОВ «Транзит-Холл» (с.с.89 т.1).

Відомості про право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку внесені до Державного реєстру речових прав приватним нотаріусом Теплюк Г.М. 13 лютого 2023 року (с.с.88 т.1).

Відповідно до постанови Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року по справі № 910/21335/21 за заявою ТОВ «ФК «Сварог Фінанс» до ТОВ «Транзит-Холл» про банкрутство вирішено визнати ТОВ «Транзит-Холл» банкрутом, розпочати ліквідаційну процедуру, призначити ліквідатором ТОВ «Транзит-Холл» арбітражного керуючого Булаха О.І. (с.с.47-51 т.1).

Крім цього, в матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від 6 вересня 2023 року у справі № 910/3045/23, яким визнано недійсним електронний аукціон з продажу майна банкрута ТОВ «Транзит-Холл» земельної ділянки 39,6521 га, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, проведений 30 січня 2023 року ТОВ «Центральна Універсальна Товарна Біржа», лот № 9102133521-01 (с.с.92-100 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обтяження земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Михайленком С.А., тобто на час проведення ДП «Сетам» електронних торгів 28 жовтня 2020 року обтяження на земельну ділянку вже було зареєстровано.

Також суд зазначив, що ОСОБА_1 протягом трьох років не реєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку.

Крім цього, суд послався на те, що з наданих доказів встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_2 всупереч його волі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо

таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частина 2 статті 388 ЦК України, у редакції на час придбання спірного майна відповідачем, передбачала, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, згідно з якими «власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна».

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та багатьох інших.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі № 911/3034/15.) Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є

володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 363/2232/17 встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з власності позивача поза його волею, оскільки була відчужена ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг» як новим іпотекодержателем за договором іпотеки, який був визнаний недійсним рішенням суду і матеріали справи не містять доказів, що позивач мав намір відчужити спірну земельну ділянку, яку придбав на підставі договору купівлі-продажу.

Також матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Транзит-Холл» набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі безоплатного договору, який був укладений вже після ухвалення судом вищезазначеного рішення 2 липня 2020 року.

Право ОСОБА_2 витребувати спірну земельну ділянку у ТОВ «Транзит-Холл» підтверджено заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 3 липня 2023 року у справі № 363/4254/20.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачем надані належні та достатні докази у підтвердження того, що спірна земельна ділянка вибула з його володіння поза його волею.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку в результаті електронних торгів, організованих ДП «Сетам» 28 жовтня 2020 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 зазначено, «якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане нерухоме майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оспоренні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини

першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54)).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.»

З матеріалів справи вбачається, що електронні торги 28 жовтня 2020 року були проведені у зв`язку із виконанням приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. наказу № 34/49, виданого Господарським судом міста Києва 30 жовтня 2012 року, про стягнення з ТОВ «Транзит-Холл» на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», який ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 липня 2016 року був замінений на ТОВ «Юридична компанія «МТД Груп», заборгованості по кредиту.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 вересня 2023 року право власностіТОВ «Транзит-Холл» на спірну земельну ділянку було зареєстровано 2 липня 2020 року приватним нотаріусом Решетніковою С.І. на підставі договору дарування від 2 липня 2020 року.

Разом з цим, 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Михайленком С.А. на спірну земельну ділянку зареєстровано обтяження на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. (частина перша статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частина 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Отже, продаж майна на торгах є його примусовою реалізацією.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Однак, приватний виконавець Говоров П.В. вимог вказаної норми Закону не дотримався, факт наявності арешту, накладеного на спірну земельну ділянку ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, не перевірив і проведення електронних торгів не скасував.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність вказаного арешту під час участі в електронних торгах, оскільки вважав, що той факт, що такі торги організовані державним підприємством, свідчить про їх законність, при цьому самостійно інформацію про придбану ділянку він не шукав, відомості про наявність на ній обтяжень не перевіряв, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вже зазначалося вище, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача» ( постанова від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 38 постанови від 23 жовтня 2019 року в справі 922/3537/17 вказала, що «добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень».

За обставинами даної справи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 28 жовтня 2020 року було зареєстровано обтяження стосовно спірної земельної ділянки, а відтак, ОСОБА_1 , приймаючи участь в електронних торгах 28 жовтня 2020 року, проявивши розумну обачність, не міг не знати про наявність судових спорів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221855300:09:075:0642 та наявність на ній діючого арешту, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду.

Також колегія суддів враховує, що після придбання спірної земельної ділянки на електронних торгах ОСОБА_1 протягом більш як двох років не реєстрував право власності на земельну ділянку, поки накладений на земельну ділянку арешт не було припинено 29 грудня 2022 року державним реєстратором Стариченко К.І. При цьому, в якості підстави скасування арешту зазначено постанову Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у господарській справі № 910/21335/21 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзит-Холл", хоча арешт накладався ухвалою Київського апеляційного суду в межах цивільної справи № 363/2232/17.

Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини, контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19).

Таким чином, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, мав змогу з`ясувати юридичну долю спірного майна, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування у відповідача спірної земельної ділянки на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги, що на момент придбання відповідачем спірної земельної ділянки 28 жовтня 2020 року в Державному реєстрі речових прав був відсутній запис про судовий спір щодо цієї земельної ділянки, спростовуються вищезазначеними документами та не підтвердженні відповідачем наданням документів, які б спростували докази, надані позивачем в цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі, що відповідач протягом тривалого часу не реєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку у зв`язку із тривалою хворобою та зайнятістю у виконанні запитів керівництва Збройний Сил України щодо допомоги із постачанням автівок для фронту, належними доказами не підтвердженні.

Доводи апеляційної скарги, що судом не врахована стала практика Верховного Суду про те, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених в порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, викладених вище, а також звертає увагу, що електронні торги були проведенні з порушенням порядку, так як на продаж було передано майно, на яке було накладено арешт ухвалою суду, про що відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про втручання у право відповідача на мирне володіння майном, колегія суддів зазначає про наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому

реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання в право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Однак для того, щоб захід втручання у право мирного володіння майном узгоджувався з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мало встановити лише те, що набуття майна не відповідало певним вимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, яка випливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті, а також, чи є втручання у право мирного володіння майном за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.

Колегія суддів вважає, що за обставин вибуття майна із власності законного володільця поза його волею, за відсутності його волевиявлення, витребування цього майна у набувача на користь законного володільця є належним і виправданим способом захисту права останнього.

Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. У випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та

відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 760/10998/18).

Колегія суддів вважає, що витребування від ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивача та інтересами відповідача, який не позбавлений права на відшкодування завданих йому збитків з особи, яка допустила проведення електронних торгів стосовно майна, на яке у законний спосіб було накладено обтяження на час його реалізації.

Разом з цим, позивач ОСОБА_2 позбавлений можливості в іншій спосіб захистити свої порушені права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко Вікторії Володимирівни залишити без задоволення, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 вересня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 2 березня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук