Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №620/364/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/364/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, №253850003162 від 30.12.2025 року, щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 19.12.1986 року по 13.07.1994 рік в Шахті “імені В.І. Леніна”, м. Макіївка Донецької області, на посаді гірника з ремонту гірничих виробок, підземного, з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, як такого, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вчинити певні дії, а саме: зарахувати цей період до пільгового стажу позивача;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчинити певні дії, а саме повторно розглянути заяву позивача від 23.12.2025 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч. 1 ст.26 цього Закону - на 1 рік за кожний повний рік його роботи, як працівник, який був зайнятий повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні суду у цій справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, як працівнику який був зайнятий повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», втім рішенням відповідача 2 у задоволенні його заяви було відмовлено, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу роботи.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказану ухвалу суду відповідач 1 отримав 13.01.2026, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався. При цьому, суд зазначає, що відповідачем 1 за допомогою системи «Електронний суд» подано відзив на позов 03.02.2026 без клопотання про поновлення процесуального строку на його прийняття, як наслідок поданий понад строк відзив не може бути прийнятий судом до уваги.

Вказану ухвалу суду відповідач 2 отримав 13.01.2026, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.

Відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.12.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за списком № 1 згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.22-23), яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.12.2025 № 253850003162 (а.с.24-25).

Так, у вказаному рішенні зазначено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 23.12.2025 року до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: паспорт, код, трудову книжку, військовий квиток, уточнюючі довідки про роботу в колгоспі, лист з Міністерства енергетики України, листи з Державного архіву Донецької області, профсоюзний квиток.

Довідка про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній не надавалася.

Аналіз наданих документів гр. ОСОБА_1 показує, що загальний стаж роботи складає 26 років 10 місяців 26 днів, пільговий стаж на підземних і відкритих гірничих роботах (Постанова № 202) (25) - відсутній, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку згідно частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

До загального стажу враховано всі періоди згідно наданих документів та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Управлінням прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 25 років - роботи підземні, професії за постановою 202.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми види пенсійного забезпечення визначаються включно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058 визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами 1 та 15-23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 ст.26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Абзацом 2 ч.3 ст.114 Закону №1058, передбачено, що за наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами 1 та 15-23 пункту 1 частини 2 цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом 1 ст.26 цього Закону, зменшується на один рік.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, частиною першої та другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном (пункт 20 Порядку № 637).

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Так, в період роботи позивача зі шкідливими і важкими умовами праці діяли: Список №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР, №1173 від 22.08.1956 року; Список №1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10; Список №1, затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 року, №162.

Як слідує з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 19.12.1986 наявні наступні записи: 19.12.1986 року - прийнятий учнем гірника з ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті; 23.04.1987 року - переведений гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті; 03.02.1988 року - переведений гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті; 13.07.1994 року - звільнений за ст.38 КЗпП України власним бажанням.

Вказані записи в трудовій книжці позивача є точними та розбірливими, не містять виправлень або підтирань; містять посилання на відповідні накази та засвідчені штампом та печаткою посадової особи підприємства, на якому останній здійснював в той час свою трудову діяльність.

Таким чином, записами трудової книжки позивача підтверджується наявність необхідних 7 років 6 місяців пільгового стажу за період з 19.12.1986 по 13.07.1994 як працівника, який був зайнятий повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ.

Тобто, станом на 23.12.2025 (день звернення з заявою про призначення пенсії) позивач мав: повних 59 років; понад 26 років страхового стажу; 7 років 6 місяців 25 днів пільгового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожний повний відпрацьований рік роботи з шкідливими та важкими умовами праці.

Також суд враховує, що листом від 17.11.2021 №01-31/866 Державний архів Донецької області Донецької обласної державної адміністрації повідомив позивача, що документи з кадрових питань (особового складу) (накази, картки особових рахунків, відомості нарахування заробітної плати, особові справи), атестацію робочих місць підприємств до Держархіву області на зберігання не надходять. Документи зберігаються безпосередньо на підприємстві, або його правонаступника 75 років. Направити запит позивача для розгляду та надання відповіді до Відокремленого підрозділу «Шахта імені В.І. Леніна» Державного підприємства «Макіїввугілля», код ЄДРПОУ ВП: 39156728, Донецька область, м. Макіївка, вул. Янки Купали, буд.12А неможливо, у зв`язку з тим, що воно знаходиться/знаходилось у м. Макіївка на тимчасово окупованій території України.

Листом від 03.04.2025 №01-25/228 Державний архів Донецької області Донецької обласної державної адміністрації повідомив позивача, що документи з кадрових питань (особового складу) (накази, картки особових рахунків, відомості нарахування заробітної плати, особові справи, з атестації робочих місць) підприємств, установ, організацій до держархіву області на зберігання не надходять. Документи зберігаються безпосередньо на підприємстві, або у її правонаступника 75 років. За даними з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відокремлений підрозділ «Шахта імені В.І. Леніна» Державного підприємства «Макіїввугілля», ідентифікаційний код 39156728, юридична адреса: 86111, Україна, Донецька область, м. Макіївка, вул. Янки Купали, буд.12А. Направити запит позивача для подальшого розгляду за належністю до зазначеного підприємства натепер неможливо, тому що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, вся територія Донецького району включно з м. Макіївка з 07.04.2014 є тимчасово окупованою територією України.

Також листом від 08.04.2025 Міністерство енергетики України повідомило позивача, що розглянуло звернення позивача від 07.04.2025 щодо необхідності отримання довідки про пільговий стаж, за період його робота з 19.12.1986 по 13.07.1994 на шахті «імені В. І. Леніна» радянського виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Советскуголь» № 1 м. Макіївка та повідомило наступне. Міненерго не має на збереженні архівних документів з особового складу підприємств, установ та організацій, які належать або коли-небудь належали до сфери його управління, або до сфери управління центральних органів виконавчої влади, правонаступником яких є Міненерго. Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного: соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державного архіву Донецької області, архівний відділ Макіївської міської ради залишився на тимчасово окупованій території Донецької області. Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій Україна від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, Донецький район Донецької області, на території якого розташоване м. Макіївка, з 07.04.2014 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. На сьогодні вищезазначені обставини унеможливлюють отримання будь-якої інформації щодо місцезнаходження архівних документів зазначеної шахти.

При цьому, суд зазначає наступне.

Так, згідно положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ.

У даному випадку, позивач не має можливості будь-яким іншим чином, окрім оригіналу трудової книжки підтвердити свою зайнятість у спірний період на зазначених роботах.

В свою чергу, суд враховує, що позивач як працівник, не відповідає за збереження первинних документів, відповідно й не повинен мати негативні юридичні наслідки у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення.

Згідно п.3 Порядку №383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 року, №442 та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р., №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19,02.2020 року у справі №520/15025/16-а, дійшла висновку про те, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списками №1 та №2, але з вини власника підприємств не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списками №1 та №2 відповідно до пунктів «а», «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у т.ч. щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема органи Держпраці.

Отже, відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, в даному випадку відсутність інформації на підтвердження проведення чи не проведення атестації робочого місця за спірний період роботи позивача, не може бути підставою для відмови у призначенні йому пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Також суд зазначає, що відповідно до п.4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року, №22-1 (далі - Порядок №22-2), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Пунктом 2.28. Порядку №22-1 передбачено те, що інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-IV, органи ПФУ мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018 вказав, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.12.2025 №253850003162 про відмову позивачу в призначенні пенсії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 19.12.1986 по 13.07.1994 в Шахті “імені В.І. Леніна”, м. Макіївка Донецької області, на посаді гірника з ремонту гірничих виробок, підземного, з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та повторно розглянути заяву позивача від 23.12.2025 про призначення пенсії.

Щодо позовних вимог до відповідача 1, то останні задоволенню не підлягають, оскільки рішення, яке має правові наслідки для позивача прийнято відповідачем 2.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.12.2025 №253850003162 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.12.1986 по 13.07.1994 в Шахті “імені В.І. Леніна”, м. Макіївка Донецької області, на посаді гірника з ремонту гірничих виробок, підземного, з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2025 про призначення пенсії.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927).

Повне судове рішення складено 03.03.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО