Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №520/27925/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 р. № 520/27925/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" (код ЄДРПОУ 01332106, вул. Роганська, буд. 160, м. Харків, 61172) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61165), третьої особи - Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, майдан Конституції, буд.7, м. Харків, 61003) про визнання дій протиправними та скасування витягу,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 11.06.2020 №3380/176-20 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 63101382200:11:025:0001;

- скасувати витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.06.2020 №3380/176-20 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 63101382200:11:025:0001.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що між Харківською міською радою (Орендодавець) і ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство №16363» (Орендар) (в подальшому організаційно правову форму підприємства змінено на Товариство з додатковою відповідальністю) укладено договір оренди землі від 15.04.2005.

Згідно Договору, Орендодавець на підставі рішення XXV сесії Харківської міської ради надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення – землі транспорту, яка знаходиться м.Харків, вул. Роганська, 160. Строк дії договору – до 01.10.2054.

В подальшому, до договору вносились зміни, згідно додаткових угод від 07.08.2014 і від 25.08.2025. Зокрема, згідно додаткової угоди від 07.08.2014 в договорі вказано кадастровий номер земельної ділянки 63101382200:11:025:0001; уточнено цільове призначення земельної ділянки – землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно додаткової угоди від 25.08.2025 цільове призначення – землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗД – (12.04) – для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання додаткової угоди становить 70 503 861 грн. (п. 5 Договору в редакції додаткової угоди від 25.08.2025).

На земельну ділянку розроблена технічна документація із землеустрою щодо відновлення в натурі меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право користування нею від 12.2004.

Згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку від 23.05.2014 №НВ-631086542014 цільове призначення земельної ділянки – 1.10.5, що відповідає Підприємству іншої промисловості згідно Українського класифікатору цільового використання землі; вид використання для експлуатації та обслуговування будівель і споруд.

Згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку від 27.03.2025 №НВ-1400295072025 вид цільового призначення земельної ділянки – 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2018 №132525840 цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, землі транспорту.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2014 №2006/08 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 22 378 399 грн.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Нормативна грошова оцінка застосовується з 01.01.2020.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2025 №НВ-9956230222025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 70 503 861 грн.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що у 2025 році з позовної заяви Харківської міської ради до ТДВ "ХАРКІВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №16363" про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 15.04.2005 позивачу стало відомо про існування витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2020 №3380/176-20, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 206 446 014 грн.

Позивач вважає витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2020 №3380/176-20 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до статті 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 201 ЗК України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України(далі -ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно з п.289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; дата оцінки земельної ділянки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка земельної ділянки та визначається її вартість. Для нормативної грошової оцінки земельної ділянки - дата, вказана в технічній документації.

Згідно з ч. 1ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок.

Частинами 4 та 5ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 1ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд; проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних с ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до Земельного кодексу України, Закону 1378-IV, Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213 розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489 (далі Порядок № 489), яким передбачено, що під час розрахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів ураховується коефіцієнт функціонального використання земель.

Відповідно до пункту 1. Порядку № 489 нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, він регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

Пунктом 3 Порядку визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 489 в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку № 489 визначено, що населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1, яка передбачена в п. 3 Розділу ІІ Порядку № 489, складовою якої, серед іншого, є коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф.

Таким чином, нормативна грошова оцінка кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку.

У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки, які формують нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, зареєстрованого в Мінюсті України 01.11.2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною 1 статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів від 25.11.2016 року № 489 передбачає, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення (Секція А); землі житлової та громадської забудови (Секція В); землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (Секція С); землі оздоровчого призначення (Секція D); землі рекреаційного призначення (Секція Е); землі історико-культурного призначення (Секція G); землі лісогосподарського призначення (Секція Н); землі водного фонду (Секція І); землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (Секція J); землі запасу, резервного фонду та загального користування (Секція К).

За функцією використання землі поділяються на: землі сільськогосподарського призначення (01); землі житлової забудови (02); землі громадської забудови (03); землі природно-заповідного фонду (04); землі іншого природоохоронного призначення (05); землі оздоровчого призначення (06); землі рекреаційного призначення (07); землі історико-культурного призначення (08); землі лісогосподарського призначення (09); землі водного фонду (10); землі промисловості (11); землі транспорту (12); землі зв`язку (13); землі енергетики (14); землі оборони (15); землі запасу (16); землі резервного фонду (17); землі загального користування (18); для цілей підрозділів 16.00-18.00 та для збереження і використання земель природно-заповідного фонду (19).

Суд зазначає, що поділ земель передбачено за цільовим призначенням і функцією використання, які не є тотожними.

Згідно ст. 1 Закону України від 07.07.2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI) Державний земельний кадастр, це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою, зокрема, визначення розміру плати за землю (ст. 194 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Закону № 3613-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру.

За правилами ст. 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, який здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Згідно із статтею 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв, нормативна грошова оцінка.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок (стаття 16 Закону № 3613).

Однією з форм надання відомостей з Державного земельного кадастру, що надаються, державними кадастровими реєстраторами, є форма витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру (ст. 38 Закону № 3613-VI).

Судовим розглядом встановлено, що земельна ділянка 63101382200:11:025:0001 на момент формування оскаржуваного витягу має кадастровий номер.

З витягу убачається, що ділянка має цільове призначення.

Згідно зі статтею 11 Закону № 3613-VI, відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Відповідно до статті 20 Закону № 3613-VI, відомості Державного земельного кадастру є офіційними, а внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковими.

Пунктом «б» частини другої ст. 21 № 3613-VI, відомості про цільове призначення земельних ділянок вноситься до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються: на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачено зміна її цільового призначення.

Положеннями частини третьої ст. 26 Закону № 3613-VI встановлено, що зміни до відомостей про земельну ділянку вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим законом.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 № 1011/18306 (набрав чинності з 11.07.2017) затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Наказ № 548, КВЦПЗ, Класифікатор 2010), у зв`язку з чим запроваджено нові індекси цільового призначення земельних ділянок.

Пунктом 2 Наказу № 548 на голову Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальників головних управлінь Держкомзему в областях, містах Києві та Севастополі, керівників підприємств, що належать до сфери управління Держкомзему було покладено зобов`язання забезпечити використання КВЦПЗ при веденні державного земельного кадастру та державного реєстру земель, функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 3 Додатку 58 до Порядку ведення Державного земельного кадастру для приведення у відповідність цільового призначення земельної ділянки із Класифікатором, у разі коли таке цільове призначення визначене відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205 (далі - УКЦВЗ), а також у разі коли таке цільове призначення визначено до набрання чинності УКЦВЗ, Державному кадастровому реєстраторові подаються: заява за формою згідно з додатком 12 до Порядку; електронний документ з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до Класифікатора; лист структурного підрозділу Держгеокадастру, який здійснює повноваження на відповідній території, щодо можливості визначення цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікатором, який надається на запит власника або користувача земельної ділянки з урахуванням матеріалів формування земельної ділянки.

У разі коли відомості про цільове призначення земельної ділянки містять інформацію з такими кодами цільового використання УКЦВЗ 1.1, 1.4, 1.5, 1.7, 1.10, 1.10.1, 1.10.2, 1.10.4, 1.10.5, 1.11.2, 1.12.1, 1.12.3, 1.12.4, 1.12.5, 1.12.6, 1.12.8, 1.14.1, 1.14.3, 1.14.4, 1.14.5, 1.14.6, 1.14.7, 1.14.8, 1.20, 1.21.1, 2.1, 2.4, 2.5, 2.7, 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.1.5, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7, 3.2.8, 3.4, 6.1, внесення змін до відомостей щодо цільового призначення земельної ділянки здійснюється виключно за заявою власника або користувача земельної ділянки, за згодою власника (розпорядника).

З матеріалів справи убачається, що станом день формування оскаржуваного витягу, в Державному земельному кадастрі були наявні відомості про цільове призначення земельної ділянки, що підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку від 23.05.2014 №НВ-631086542014, згідно якого цільове призначення земельної ділянки – 1.10.5.

Оскаржуваний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2020 № 3380/176-20 сформовано Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області як результат надання відомостей з Державного земельного кадастру та технічної документації з нормативної грошової оцінки. Вказаний витяг містить розрахункові показники та визначає нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що є базою для визначення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності відповідно до пункту 289.1 статті 289, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

За приписами статей 7, 9, 15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення відомостей, їх актуалізація та надання відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними та підлягають використанню при формуванні витягів.

Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки розраховується з урахуванням коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), що встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.05.2014 № НВ-631086542014 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 63101382200:11:025:0001 визначено за УКЦВЗ як 1.10.5, вид використання: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2018 № 132525840 цільове призначення земельної ділянки визначено як для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Положеннями частини третьої статті 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI встановлено, що зміни до відомостей про земельну ділянку вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Водночас, згідно з пунктом 3 додатка 58 до Порядку ведення Державного земельного кадастру (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051), у разі, коли цільове призначення земельної ділянки визначено відповідно до УКЦВЗ (зокрема, за кодом 1.10.5), внесення змін до відомостей щодо цільового призначення здійснюється виключно за заявою власника або користувача земельної ділянки за згодою власника (розпорядника).

З огляду на форму власності спірної земельної ділянки (комунальна), внесення змін до відомостей щодо цільового призначення земельної ділянки могло бути здійснено виключно за заявою власника, тобто Харківської міської ради, або за її згодою.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі – Порядок № 489), коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 (далі – Наказ № 548, КВЦПЗ).

Зі змісту наведених доказів убачається, що відомості ДЗК щодо спірної земельної ділянки містили визначене цільове призначення за УКЦВЗ (1.10.5), яке відноситься до розділу 1.10 «Промисловості».

Надалі у правовстановлюючих та реєстраційних відомостях та документах, що стосуються користування земельною ділянкою, зазначено цільове призначення, яке за КВЦПЗ відповідає коду 12.04 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» (секція J «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення»), що відображено, зокрема, у витягу з ДЗК від 27.03.2025 № НВ-1400295072025, а також у додатковій угоді до договору оренди землі від 25.08.2025.

Таким чином, запровадження КВЦПЗ на підставі Наказу № 548 зумовило зміну індексів (кодування) видів цільового призначення земельних ділянок, але саме по собі не свідчить про зміну категорії земель чи цільового призначення спірної земельної ділянки як об`єкта права та не створює підстав для застосування підвищувального коефіцієнта Кф=3,0.

Відповідно до примітки 2 до додатка 1 Порядку № 489 у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.

Таким чином, застосування Кф=3,0 допускається виключно за умови відсутності у відомостях ДЗК даних про код цільового призначення земельної ділянки, визначений відповідно до КВЦПЗ.

Разом з тим, на дату формування оскаржуваного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2020 № 3380/176-20 у відомостях ДЗК були наявні дані про цільове призначення земельної ділянки, що підтверджується витягом з ДЗК від 23.05.2014 № НВ-631086542014, а також узгоджується з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2018 № 132525840.

За таких обставин у державного кадастрового реєстратора були відсутні правові підстави для висновку про відсутність коду та, як наслідок, для застосування Кф із значенням 3,0 при визначенні нормативної грошової оцінки у витягу від 11.06.2020 № 3380/176-20, що призвело до завищення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, згідно з додатком 1 до Порядку № 489 для виду цільового призначення 12.04 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» значення Кф становить 1,0, що узгоджується з цільовим призначенням земельної ділянки за наявними у справі документами (витяг з ДЗК від 27.03.2025 № НВ-1400295072025; додаткова угода до договору оренди землі від 25.08.2025).

Суд також враховує, що Наказом № 548 передбачено обов`язок органів Держгеокадастру забезпечити використання КВЦПЗ при веденні державного земельного кадастру та функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру. Відтак, перенесення відомостей щодо коду цільового призначення з УКЦВЗ на КВЦПЗ у межах ведення ДЗК належить до повноважень та обов`язків органу, який здійснює ведення ДЗК, і не може зумовлювати негативні майнові наслідки для землекористувача у вигляді застосування підвищувального коефіцієнта Кф=3,0 за відсутності визначених законом умов.

Суд зазначає, що сам факт застосування у ДЗК коду цільового призначення за Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ) не є тотожним відсутності відомостей про цільове призначення земельної ділянки як таких.

Перехід до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом № 548, змінює індекси класифікації, але не підтверджує відсутність відомостей про цільове призначення ділянки та не створює правових підстав для застосування підвищувального коефіцієнта Кф=3,0.

Обов`язок забезпечити використання КВЦПЗ при веденні Державного земельного кадастру та функціонуванні автоматизованої системи ДЗК покладено на органи Держгеокадастру.

Разом з тим, чинними нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку землекористувача здійснювати заміну кодів цільового використання земельної ділянки в ДЗК із УКЦВЗ на КВЦПЗ за наказом № 548.

Відтак, негативні наслідки у вигляді застосування Кф=3,0 не можуть покладатися на позивача як на землекористувача, якщо у ДЗК наявні відомості про цільове призначення земельної ділянки.

Суд зауважує, що зміст оскаржуваного витягу від 11.06.2020 № 3380/176-20 свідчить про визначення нормативної грошової оцінки у сумі 206 446 014 грн, що істотно відрізняється від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної витягом з технічної документації від 28.03.2025 № НВ-9956230222025.

При цьому доказів зміни цільового призначення, категорії земель або інших визначальних характеристик земельної ділянки, які б об`єктивно зумовлювали кратне збільшення нормативної грошової оцінки, матеріали справи не містять.

За приписами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано та пропорційно.

Суд зазначає, що застосування підвищувального коефіцієнта Кф=3,0 за наявності у ДЗК відомостей про цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Відповідно до статті 77 КАС України, обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували наявність передбачених законом підстав для зазначення у витягу від 11.06.2020 № 3380/176-20 відсутності коду цільового призначення за КВЦПЗ та застосування Кф=3,0, а також не довів правомірності розрахункових показників, на підставі яких визначено нормативну грошову оцінку 206 446 014 грн.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржуваний витяг від 11.06.2020 № 3380/176-20 сформовано із порушенням вимог Порядку № 489 та законодавства у сфері ведення Державного земельного кадастру, що призвело до неправомірного завищення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та створює для позивача негативні майнові наслідки у вигляді визначення орендної плати на підставі неправомірно сформованих даних.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 11.06.2020 №3380/176-20 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 63101382200:11:025:0001, є протиправними.

Відтак, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде скасування витягу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.06.2020 №3380/176-20 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 63101382200:11:025:0001.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" (код ЄДРПОУ 01332106, вул. Роганська, буд. 160, м. Харків, 61172) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61165), третьої особи - Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, майдан Конституції, буд.7, м. Харків, 61003) про визнання дій протиправними та скасування витягу – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 11.06.2020 №3380/176-20 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 63101382200:11:025:0001.

Скасувати витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.06.2020 №3380/176-20 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 63101382200:11:025:0001.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61165) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" (код ЄДРПОУ 01332106, вул. Роганська, буд. 160, м. Харків, 61172) суму судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 березня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях