Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №460/451/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 року м. Рівне№460/451/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною (незаконною) бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності);

зобов`язати відповідача розглянути рапорт про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності) та прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстрація в СЕДО № 2890 від 03.11.2025) з проханням звільнити його з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю інвалідності. На підтвердження підстав для звільнення позивач надав усі необхідні документи, зокрема витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.10.2025 № 34/25/1874/Р, яким підтверджено встановлення йому групи інвалідності, а також належним чином засвідчені копії інших документів. Однак, незважаючи на подання рапорту та наявність законних підстав для звільнення, відповідач рапорт по суті не розглянув, рішення про звільнення не прийняв та запитувані документи не видав. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у нерозгляді рапорту та неприйнятті рішення у встановлені законом строки, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.

Ухвалою від 05.02.2026 процесуальний строк, встановлений судом для подання відзиву на позовну заяву, визначений ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 в адміністративній справі №460/451/26, продовжено на 15 днів з дня вручення відповідачу даної ухвали.

У відзиві на позов відповідач зазначим, що рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» було розглянуто у встановленому законом порядку та у визначені строки. За результатами розгляду рапорту його задоволено, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.11.2025 № 285-РС позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю ІІІ групи.

Водночас відповідач зазначає, що відповідно до вимог законодавства закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, що здійснюється після здачі посади, проведення всіх необхідних розрахунків, оформлення обхідного листа та особистої присутності військовослужбовця у військовій частині.

За твердженням відповідача, позивач після проходження військово-лікарської комісії 24.09.2025 до місця служби не повернувся та на службі не з`являвся, у зв`язку з чим вважається незаконно відсутнім. Саме його відсутність унеможливлює проведення остаточного розрахунку та виключення зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, відповідач вважає, що бездіяльність щодо розгляду рапорту відсутня, оскільки рапорт розглянуто та рішення про звільнення прийнято, а невиключення позивача зі списків особового складу сталося з причин, що залежать від самого позивача. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач вказав, що доводи відповідача про неможливість його звільнення з військової служби з підстав нібито обов`язкової особистої присутності у військовій частині для проходження процедури звільнення є формальними, необґрунтованими та такими, що не враховують фактичний стан здоров`я. У зв`язку з цим позивач у відзиві зазначив, що він просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я за наявності інвалідності) із виключенням його зі списків особового складу військової частини.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 під час мобілізації, з 22.07.2024 по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України в званні солдата на посаді стрільця кулеметника 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком Серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою ВЛК від 22.09.2025, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 07.05.2025 № 2256 позивач 29.04.2025 отримав бойове поранення. Травма відноситься до тяжких та пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до рішення №34/25/1874/Р від 17.10.2025 позивачу встановлена третя група інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини.

25.10.2025 позивачем засобами поштового зв`язку був надісланий рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 (номер реєстрації в СЕДО 2890 від 03.11.2025) про його звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я за наявності інвалідності). До вказаного рапорту були додані копії військового квитка, паспорту, витягу з реєстру територіальної громади, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.10.2025.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності), а також наявність в останнього обов`язку розглянути такий рапорт та прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі -Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XIIзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XIIустановлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває й на дату розгляду справи судом.

Так, відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Згідно пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Відповідно п. 2 розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 № 531 (далі Порядок) встановлено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).

Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

В розділі ІІІ Порядку вказано, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Забороняється: встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо; вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Згідно п. 2 розділу V Порядку керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.

Як вже зазначалося вище по тексту 25.10.2025 позивачем засобами поштового зв`язку був надісланий рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про його звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я за наявності інвалідності).

В свою чергу, наявним у матеріалах справи наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07 листопада 2025 року №285-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я, у зв`язку з інвалідністю ІІІ групи).

Враховуючи вищенаведене, безпідставними є позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності), а також про зобов`язання розглянути такий рапорт та прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 483/2021 від 27.09.2021) особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

За змістом Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача ЗСУ № 40 від 31.01.2024, звільнення з військової служби оформлюється наказом по особовому складу, а виключення зі списків особового складу – наказом по стройовій частині.

Отже, наказ про звільнення з військової служби та наказ про виключення зі списків особового складу є різними рішеннями суб`єкта владних повноважень за своєю суттю та правовою природою, оскільки мають різний предмет правового регулювання, ухвалюються у межах різних процедурних етапів, породжують різні юридичні наслідки.

По тексту відповіді на відзив позивач вказує, що він просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я за наявності інвалідності) із виключенням його зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, предметом даного спору за змістом позовної заяви є визнання протиправною (незаконною) бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності); зобов`язання відповідача розглянути рапорт про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності) та прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я за наявності інвалідності).

При цьому, у порядку, визначеному КАС України, позивачем не подано письмової заяви про зміну предмету, збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд у даному випадку не надає правової оцінки діям або бездіяльності відповідача в частині прийняття рішення щодо виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Повний текст рішення складений 03.03.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО