Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №460/16830/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 року м. Рівне№460/16830/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доДержавної установи "Рівненський слідчий ізолятор"

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор», в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.01.2024 по 19.05.2025 включно із урахуванням іншого ніж березень 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

- зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 19 травня 2025 року (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» щодо не проведення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 02.11.2021 по 19.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08 2017.

- зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02 листопада 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX на 01 січня 2021 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-IX на 01 січня 2022 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX на 01 січня 2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з 02.11.2021 проходила службу у відповідача. Наказом від 15.05.2025 була звільнена з служби. Після звільнення зі служби позивачу стало відомо, що всупереч вимогам законодавства не в повному обсязі нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення та здійснювали невірне нарахування розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, оскільки для здійснення їхнього нарахування, обирали за основу прожитковий мінімум для працездатних осіб, виходячи з розміру 1762 грн. Відповідачем, у відповідь на запит представника ОСОБА_1 , було надано інформацію за № 04-8169 від 04.09.2024 (рік зазначено помилково 2024 замість вірного 2025) щодо: - Нарахування індексації грошового забезпечення у 2023 році не проводилося, право на нарахування індексації грошового забезпечення у ОСОБА_1 настало у серпні 2024, у 2025 році запроваджено обнуління індексації та базовим місяцем ж січень 2025 року; - щодо нарахування і виплати грошового забезпечення інформації зазначено, що розмір посадового окладу, окладу за спеціальними званнями осіб рядового та начальницького складу у 2021-2025 роках визначався виходячи з розміру 1762 гривні. ОСОБА_1 вважає, що дії та бездіяльність відповідача щодо не нарахування індексації в повному обсязі та не нарахування і невиплати грошового забезпечення у відповідності до вимог законодавства є протиправною та такою, що порушує її конституційні права та гарантії. Просить суд задовольнити позовну вимоги повністю.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивачки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 19.05.2025 є неправомірними та необґрунтованими. Установа, нараховуючи індексацію за вказані періоди, діяла у межах та у спосіб передбачений законом. Також відповідач вказує, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 (в редакції чинній на момент прийняття) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, що набрала законної сили 24.02.2018, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 внесено зміни та викладено його в наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". При цьому, після скасування даного пункту, норми Постанови № 704 не приведені у відповідність чинному законодавству. Вважає, що не приведення Урядом приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 Постанови №704, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на календарного року)”. Вказані невідповідності були виправлені постановою Кабінету Міністрів України визначеного станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , з 02.11.2021 проходила службу у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Наказом Начальника Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» (по особовому складу) № 94/ОС-25 від 16 травня 2025 року ОСОБА_1 , відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», було звільнено з служби з 19 травня 2025 року.

28.08.2025 представник позивача подав до відповідача адвокатський запит, в якому просив надати відповідь, щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, інформацію про визначення розміру грошового забезпечення за період проходження служби.

Відповідачем надано відповідь на адвокатський запит №04-8169, в якій зазначено, що нарахування індексації грошового забезпечення у 2023 році не проводилося, право на нарахування індексації грошового забезпечення у ОСОБА_1 настало у серпні 2024, у 2025 році запроваджено обнуління індексації та базовим місяцем ж січень 2025 року; - щодо нарахування і виплати грошового забезпечення інформації зазначено, що розмір посадового окладу, окладу за спеціальними званнями осіб рядового та начальницького складу у 2021-2025 роках визначався виходячи з розміру 1762 гривні.

Позивач вважає протиправним дії відповідачів щодо неправильного розрахунку грошового забезпечення тому звернулася з цим позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 02.11.20021 по 19.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 (далі - Постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, а також розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018(яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Натомість, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - пункт 6 Постанови №103 втратив чинність та відновлена дія п.4 Постанови №704 у первісній редакції.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14

Постанови №704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедент не тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та №37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно яких: "01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що згідно з Постановою №704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11.02.2021 у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а.Отже, з 29.01.2020, а саме з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21.

Слід зазначити, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762,00 грн.

В свою чергу, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового розміру збільшено в порівнянні з 2018 роком. Так, розмір прожиткового мінімуму становить, з 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022- 2481,00 грн, з 01.01.2023- 2684,00 грн.

Отже, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2021, 2022, 2023 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року ( 2021, 2022, 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Тому, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у період з 02.11.2021 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Зважаючи на висновки суду щодо наявності підстав для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2021, 2022, 2023 року), який відповідачем не був врахований під час нарахування грошового забезпечення позивача, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних грошових виплат з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та з урахуванням вже виплачених сум.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 19 травня 2025 року (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березня 2018 року, суд зазначає наступне.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.

Більше того, індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.

Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті «Урядовий кур`єр» та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень - 100,4% (дата опублікування 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024).

У червні 2024 року по відношенню до травня 2024-го року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12.07.2024).

Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.

За наведеного слідує, що починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

З матеріалів справи судом встановлено, що з серпня 2024 року по грудень 2024 року включно позивачу нараховувалася та виплачувалася індексації грошового забезпечення: у серпні 2024 року 130,20 грн; у вересні 2024 року 130,20 грн; у жовтні 2024 року 130,20 грн; у листопаді 2024 року 130,20 грн; у грудні 2024 року 254,35 грн.

У 2025 році індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 року по травень 2025 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2025 року по червень 2025 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем правомірно не проводилася.

Враховуючи вищенаведене правове регулювання, суд наголошує, що березень 2018 року як базовий місяць слід застосовувати для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, однак не у спірний період з 01.01.2024 по 27.06.2025. Тобто, підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 19.05.2025 зі встановленням базового місяця березня 2018 року, немає.

Отже, у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по19.05.2025 із застосуванням базового місяця – березень 2018 слід відмовити.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» щодо не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за період з 02.11.2021 по 19.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 02 листопада 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX на 01 січня 2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-IX на 01 січня 2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX на 01 січня 2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 березня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Державна установа "Рівненський слідчий ізолятор" (вул. Дворецька, буд.116,м. Рівне,Рівненська обл.,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 08564400)

Суддя У.М. Нор