Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №420/39874/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39874/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання здійснити виплату недоотриманої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області Управління пенсійного забезпечення, оформлене листом від 24.10.2025 щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області Управління пенсійного забезпечення здійснити виплату недоотриманої пенсії, що належала померлому, ОСОБА_2 , з 01.04.2023 по 12.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що подати заяву на недоотриману пенсію за померлого пенсіонера можна як дистанційно через вебпортал електронних послуг ПФУ так і безпосередньо у сервісному центрі Пенсійного фонду України. 26.09.2025 року особисто, письмово ОСОБА_1 , як донька та член сім`ї, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії, що належала померлому на момент його смерті. Проте, Відповідач листом від 24.10.2025 року відмов у виплаті пенсії, мотивуючи відмову тим, що виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.04.2023 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Позивач наголошує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», зміни до пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції 25.04.2024, набрання чинності відбулось 23.06.2024, а відповідно з наданих до суду копій документів відомо про смерть ОСОБА_2 12.05.2024 року.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 08.12.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25.12.2025 року за вхід.№ЕС/136246/25 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Позивачка звернулась до Головного управління із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 то Відповідачем виплачена сума пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, за період з 01.06.2022 по 31.03.2023 в сумі 12030,00 грн, 26 вересня 2025 року, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом.

Проте, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначає про невиплату недоотриманої пенсії саме за період з 01.04.2023 по 12.05.2024.

Головне управління зазначає, що недоотримана пенсія за період з 01.04.2023 по 12.05.2024 - відсутня.

Головним управлінням припинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2023, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, а своїм правом щодо поновлення виплати пенсії згідно норм чинного законодавства померлий не скористався.

Відтак, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримував пенсію в органах Пенсійного фонду України, Головним управлінням правомірно з урахуванням норм чинного законодавства прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання за період з 01.04.2023 по 12.05.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Херсонській області, Скадовського району, місто Скадовськ, Україна, яка перебуває у тимчасовій окупації відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій яка перебуває у тимчасовій окупації, оточена (блокована), затвердженого Наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309.

Померлий є батьком ОСОБА_1 . Факт спорідненості ОСОБА_3 з померлим, ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як отримувач пенсії.

26.09.2025 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 (одну другу) частину спадкового майна та витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №82687309 від 26.09.2025.

У свідоцтві про право на спадщину за законом від 26.09.2025 зазначено, що недоотримана пенсія складає 24060,00 за період з 01.06.2022 по 31.03.2023 (1/2 – 12030,00 грн.).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала недоотриману пенсію у сумі 12030,00 грн. за період з 01.06.2022 по 31.03.2023, що підтверджується пенсійним органом та не заперечується позивачем.

26.09.2025 ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Херсонській області про виплату недоотриманої пенсії за період з 01.04.2023 по 12.05.2024.

Листом від 24.10.2025 ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило у виплаті пенсії за період з 01.04.2023 по 12.05.2024 у зв`язку із її відсутністю через припинення виплати пенсії з 01.04.2023.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-VI).

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

За приписами статті 47 Закону №1058-VI, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час.

Так, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону №1058-IV (в редакції станом на 31.03.2023).

Відповідно до частини 1 зазначеної статті, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.

При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до частини 2, 3 статті 49 вказаного Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Як свідчить аналіз положень Закону №1058-VI припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Як встановлено судом із листа пенсійного органу від 24.10.2025, виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.04.2023 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Згідно з пунктом 2 статті 49 Закону №1058, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Поновлення виплати пенсії здійснюється відповідно до порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, (далі – Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії — додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

У свою чергу, абз. 3 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 року №162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі — Постанова №162) установлено, що особам, які проживають на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, і виплату пенсій яким було припинено в період з 1 серпня 2022 р. відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії може бути відновлена за поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія. Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу. Порядок та умови встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв`язку органами Пенсійного фонду України затверджуються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Міністерством соціальної політики та Міністерством цифрової трансформації.

Місце проживання ОСОБА_2 включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства Розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786.

Пунктом 144 XV «Прикінцеві положення» Закону визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, із заявою про поновленням виплати пенсії померлий ОСОБА_2 відповідно до норм чинного законодавства не звертався.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням правомірно припинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2023, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, а своїм правом щодо поновлення виплати пенсії згідно норм чинного законодавства померлий не скористався.

Також судом встановлено, що Позивачка звернулась до Головного управління із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 і Відповідачем виплачена сума пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, за період з 01.06.2022 по 31.03.2023 в сумі 12030,00 грн, 26 вересня 2025 року, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом.

Предметом спору в даній справі є відмова пенсійного органу здійснити виплату недоотриманої пенсії, що належала померлому ОСОБА_2 за період з 01.04.2023 (дата припинення виплати пенсії) по 12.05.2024 (дата смерті).

Приписи частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості- переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї- спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволить зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми по спадкування за заповітом або за законом, зокрема щодо усунення від спілкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або за законом. Право на перерахування певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом ( зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця бо ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Як зазначено вище, з 01.04.2023 року (дата припинення виплати пенсії) до 12.05.2024 (дата смерті) ОСОБА_2 із заявою про поновленням виплати пенсії з повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не звертався.

Тому, у члена сім`ї спадкодавця ОСОБА_1 не виникло право вимагати перерахунку пенсії за період з 01.04.2023 по 12.05.2024.

Суд відхиляє доводи позивача щодо помилковості застосування відповідачем до спірних правовідносин приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, дійсно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25 квітня 2024 року №3674-IX, внесені зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, у частину першій статті 49 доповнено пунктом і 4-1 такого змісту: "4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством".

Відповідно до п.1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону від 25 квітня 2024 року № 3674-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Так, Закон від 25 квітня 2024 року №3674-IX набрав чинність 23.06.2024.

Натомість, вказані зміни стосуються припинення виплати пенсії у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством, тоді як виплата пенсії ОСОБА_2 припинена через неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Така підстава припинення виплати пенсії була наявна у Законі №1058 у редакції станом на 31.03.2023.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання здійснити виплату недоотриманої пенсії – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (адреса: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. 6, (тимчасово: 73027, м. Херсон, вул. Комкова, 76а), ЄДРПОУ 21295057, ел. пошта: gu@ks.pfu.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

.