Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №420/438/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/438/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди ОСОБА_1 , яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та виплачується на період дії воєнного стану;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 відрахування аліментів здійснювати без врахування додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та виплачується ОСОБА_1 у період дії воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач неправомірно стягує з нього аліменти з грошового забезпечення, в тому числі з додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168. Позивач вважає, що зазначена додаткова винагорода не має постійного характеру, а тому не підлягає включенню до грошового забезпечення, з якого підлягають утриманню аліменти.

Ухвалою від 13.01.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не має постійного характеру, а передбачена на період дії воєнного стану, який введено 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Разом з тим, постановою КМУ від 11.11.2022 року № 1263, яка набула чинності 16.11.2022 року, внесено зміни до пункту 8 Постанови КМУ від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», якою передбачено стягнення аліментів з інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану. Таким чином, законодавством чітко визначено, що утримання аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України провадиться з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Суд встановив, що на виконанні у Великомихайлівському ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває судовий наказ, виданий Великомихайлівським районним судом Одеської області по справі № 498/166/24, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.01.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме: до 22.10.2040 року. Виконавче провадження №№ 74600581.

Під час здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 відрахувань аліментів з доходів ОСОБА_1 , останньому в вересні місяці 2024 року стало відомо, що Військова частина НОМЕР_1 здійснює їх відрахування у тому числі й з додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та виплачується на період дії воєнного стану.

31.10.2024року представником позивача було направлено заяву до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою припинити відрахування аліментів з додаткової винагороди Позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.

Станом на дату звернення до суду, відповіді на вказану заяву позивачем не отримано.

Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди ОСОБА_1 , що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Статтею 73 цього ж Закону № 1404-VIII визначено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Згідно частини другої статті 73 Закону № 1404-VIII стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Отже відповідно до пункту 3 частини другої статті 73 Закону № 1404-VIII стягнення не здійснюється також із сум вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами статті 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Пунктом 8 зазначеного Переліку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 122) передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263, яка набула чинності 16.11.2022, внесено зміни до пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Цією постановою доповнено його після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».

Отже, зміненим пунктом 8 згаданого Переліку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263) встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема, додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону № 2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців Збройних Сил України, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 цієї Постанови № 168 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо утримання з 05.01.2024 року відповідачем аліментів з додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, яка виплачується позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України під час дії воєнного стану.

Ключове питання, яке належить вирішити судом в цій справі, полягає в тому, чи належить додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, до переліку доходів, з яких здійснюється утримання аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків чи інших осіб.

Як вже було зазначено вище, згідно з частиною першою статті 71 Закону № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.

Статтею 73 Закону № 1404-VIII встановлено вичерпний перелік видів доходів, на які не може бути звернено стягнення, зокрема й у межах аліментних зобов`язань. У цьому зв`язку заслуговує на увагу положення пункту 3 частини другої статті 73 цього Закону, згідно з яким стягнення не здійснюється із сум грошового забезпечення, що не має постійного характеру, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, законодавець чітко визначив обмеження щодо доходів, із яких може проводитися стягнення аліментів, виключивши з цього переліку, зокрема, грошове забезпечення, яке не має постійного характеру.

Водночас слід врахувати, що норма статті 73 Закону № 1404-VIII є загальною нормою, яка регулює вчинення виконавчих дій, та яка, при цьому, не містить приписів щодо належності додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану, до переліку видів доходів, на які не може бути звернено стягнення.

Натомість, спеціальним законом у сфері сімейних правовідносин, а саме: статтею 81 Сімейного кодексу України, законодавець надав Кабінету Міністрів України повноваження затверджувати перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

У пункті 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 (в редакції чинній до 16.11.2022) було передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

З 16.11.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263 пункт 8 Переліку було змінено та доповнено, зокрема, після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».

Указаними змінами Кабінет Міністрів України виокремив додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, з-поміж переліку доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, визначивши її як джерело, з якого здійснюється утримання аліментів. Іншими словами, Уряд прямо включив додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, до механізму аліментного стягнення.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що зміни до пункту 8 Переліку, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263, не створили нових аліментних зобов`язань, а лише уточнили, що додаткова винагорода, яка виплачується за період воєнного стану, є доходом, з якого здійснюється утримання аліментів. Її згадка в оновленій редакції пункту 8 Переліку є нормативним уточненням, а не розширенням чи зміною правового регулювання.

Отже, з 16.11.2022 додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, належить до доходів, з яких відповідно до чинного законодавства здійснюється утримання аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків чи інших осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2025 у справі №200/5237/22 та від 28.02.2024 у справі № 209/3260/13-ц.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Судові витрати позивачем не понесені, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів

.