Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №420/31643/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31643/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними рішення Міністерства оборони України від 21.03.2025 р. №27/д, оформлене протоколом від 21.03.2025 р. №27/д, в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у лікарні НВМКЦ м.Київ від поранення під час безпосереднього зіткнення та артилерійських обстрілів в зоні виконання бойових дій, де перебував як військовослужбовець 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу з механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та призваний на військову службу по загальній мобілізації 20.08.2023 р., та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 , з яким позивач проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2013 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у лікарні НВМКЦ м.Київ від поранення під час безпосереднього зіткнення та артилерійських обстрілів в зоні виконання бойових дій, де перебував як військовослужбовець 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу з механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та призваний на військову службу по загальній мобілізації 20.08.2023 р. Після встановлення 11.06.2024 р. Савранським районним судом Одеської області юридичного факту проживання ОСОБА_2 зі мною однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивач звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою від 30.12.2024 р. про виплату одноразової грошової допомоги. За результатами її розгляду, позивача листом від 29.08.2025 р. №6/1814 повідомлено про рішення Міністерства оборони України від 21.03.2025 р. №27/д, оформлене протоколом від 21.03.2025 р. №27/д, про повернення документів позивача на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач наголошує, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки в даному випадку визначальним є факт проживання загиблого з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а не факт перебування позивача на його утриманні. Позивач вважає свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 22.09.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 23.09.2025 р. внесено виправлення в ухвалу від 22.09.2025 р.

13.10.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що у редакції ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинного на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружилися вдруге, діти які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або згідно статті 31 частини першої згаданого Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Відповідно до наданих документів, заявниця не відноситься до одного з подружжя. Також за поданими документами неможливо встановити, чи є вона непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на утриманні загиблого. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд комісії не надано. Рішення Савранського районного суду Одеської області (справа №512/56/24 від 11.06.2024 р.) про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу у період з 2013 року по 20.08.2023 р., не встановлює факт, що має юридичне значення, про перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З огляду на викладене, документи позивача повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують що вона перебувала на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу з механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та призваний на військову службу по загальній мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у лікарні НВМКЦ м.Київ від поранення під час безпосереднього зіткнення та артилерійських обстрілів в зоні виконання бойових дій, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Савранською селищною радою Одеської області від 28.08.2023 р. та сповіщенням сім`ї № 448, видного ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.08.2023 р. № 6587.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 11.06.2024 р. у справі №512/56/24, яке набрало законної сили 12.07.2024 р., заяву ОСОБА_1 задоволено: встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка селища Саврань, Савранського району, Одеської області, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 40 років, про що 28.08.2023 р. складено відповідний актовий запис №36; місце смерті 0 Україна, місто Київ; місце державної реєстрації та орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , Савранська селищна рада Одеської області; дата видачі 28.08.2023 р., однією сім`єю без шлюбу з 2013 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: більше як десять років до часу відкриття спадщини.

30.12.2024 р. з метою отримання одноразової грошової допомоги позивач через ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась із відповідною заявою до відповідача, зазначивши себе у заяві як цивільна дружина загиблого.

Листом від 29.08.2025 р. № 6/1814 позивача повідомлено про прийняте протокольне рішення комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 27/д від 21.03.2025 р.). Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до п.2 постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168. Відповідно до наданих документів, заявниця не відноситься до одного з подружжя. Також поданими документами неможливо встановити, чи є вона непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на утриманні загиблого. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії не надано. Рішення Савранського районного суду Одеської області (справа № 512/56/24 від 11.06.2024 р.), про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу у період з 2013 року по 20.08.2023, не встановлює факт, що має юридичне значення, про перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції на дату загибелі військовослужбовця).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 ст.16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За п.1 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Аналогічні положення містяться і у наказі Міністерства оборони України від 25.01.2023 р. № 45, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 р. № 176/39232 "Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану", де вказано, що сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Частиною 3 ст.16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (ст.16-2 доповнено п.3 згідно із Законом № 2489-IX від 29.07.2022 р., застосовується з 24.02.2022 р.)

Згідно ч.6, 8, 9 ст.16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону № 2011-XII, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від поранення під час безпосереднього зіткнення та артилерійських обстрілів в зоні виконання бойових дій. Після встановлення Савранським районним судом Одеської області (рішення суду від 11.06.2024 р. у справі № 512/56/24) факту спільного проживання позивача та загиблого з 2013 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулась до відповідача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги. Однак, рішенням Міністерства оборони України від 21.03.2025 р. №27/д, оформлене протоколом від 21.03.2025 р. №27/д, документи позивача направлено на доопрацювання з огляду на відсутність документів, підтверджуючих факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого.

Відтак, для вирішення спору по суті, суд вважає за доцільне з`ясувати належність позивача до кола осіб, які відповідно до ст.16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 р. у справі № 560/17953/21, застосовуючи положення ст.ст.1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 р. у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що факт спільного проживання позивача з померлим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю з 2013 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України рішенням Савранського районного суду Одеської області від 11.06.2024 р. у справі № 512/56/24.

У наведеному рішенні судом загальної юрисдикції встановлено, що позивач та ОСОБА_2 спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону № 2011-XII.

Суд зауважує, що справа з тотожними правовідносинами вже була предметом розгляду Верховного Суду. Так, у постанові від 05.02.2025 р. у справі № 120/17960/23, яку суд враховує при розгляді даної справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла аналогічних висновків. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що "позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, однак підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні позивача. Разом з тим, положення ч.1 ст.16-1 Закону № 2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, факт того, що позивач є одним із подружжя встановлено судом. Враховуючи, що судом цивільної юрисдикції у справі № 150/401/22 встановлено, що після розірвання шлюбу позивачка продовжувала проживати з ОСОБА_4 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, разом виховували їх спільних дітей, колегія суддів дійшла висновку, що підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачці документів, які містили наведене рішення суду, на доопрацювання з метою надання документів, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого та посилання на відсутність факту реєстрації, що обумовило повернення документів, поданих позивачкою для призначення одноразової грошової допомоги, є необґрунтованим".

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини у цій справі, суд дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого від 21.03.2025 р. №27/д, в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги та необхідність його скасування.

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від поранення під час безпосереднього зіткнення та артилерійських обстрілів в зоні виконання бойових дій, де перебував як військовослужбовець 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу з механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатила 1211,20 грн. судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022), оформлене протоколом від 21.03.2025 р. №27/д, в частині повернення документів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від поранення під час безпосереднього зіткнення та артилерійських обстрілів в зоні виконання бойових дій, де перебував як військовослужбовець 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу з механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко