Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №420/39454/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39454/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсь до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) №08/84587/25 від 09.11.2025 року у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звертався до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності. Однак, за результатом розгляду рапорту відповідачем відмовлено у звільненні з військової служби, зазначивши про документальну не підтвердженість того, що його мати потребує постійного догляду.

При цьому, позивач вважає, що потреба його матері в постійному догляді, у тому числі, підтверджується висновком ЛКК №169/1, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Враховуючи те, що відсутні інші родичі, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , постійна потреба якої підтверджена належними доказами (медичними висновками), у Позивача наявні підстави для звільнення з військової служби в зв`язку з необхідністю здійснення догляду за матір`ю ІІ групи інвалідності. Позивачем надано вичерпний перелік документів на підтвердження того, що догляд за хворою матір`ю може бути здійснено саме ним, оскільки інші особи, які зобов`язані за Сімейним кодексом України та можуть здійснювати догляд, відсутні. Отже, на думку позивача, наявні всі законні підстави для звільнення його з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/39454/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, серед іншого, що на підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 наданий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 84/25/3719/В, дата прийняття рішення 18.06.2025 року, номер рішення 84/25/3719/Р, згідно якого стає зрозумілим, що ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково з 23.05.2025, однак, потребу у здійсненні постійного догляду не визначено. Вказаним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 84/25/3719/В необхідність у здійсненні постійного догляду не визначена. Однак, саме Законом визначена необхідність здійснення «постійного догляду».

На підтвердження необхідності здійснення постійного догляду позивачем долучено до рапорту медичний висновок ЛКК № № 169/1 від 18.07.2025 та Висновок № 169/1 від 18.07.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі виданий, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. На думку позивача, вказані документи є беззаперечним доказом необхідності здійснення постійного догляду. В свою чергу відповідач не погоджується з вказаними доводами та вважає, що позивачем документально не підтверджено необхідність матері позивача у сторонньому догляді.

Відповідач також зазначив, що до рапорту ОСОБА_1 долучено Висновок № № 169/1 від 18.07.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі виданий, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, який відповідає встановленій формі визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, проте, не є належним та допустим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді інспектора –– гранатометника третьої комендантської групи комендантського відділення.

ОСОБА_1 разом з матір`ю, зареєстрований та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до Акту обстеження сімейного стану вбачається, що син з матір`ю проживає разом. У висновку комісії зазначено, що відсутні інші особи, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

18 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав на ім.»я начальника комендантського відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності.

Проте, Листом від 09.11.2025 №08/84587-25-Вн позивачу надана відповідь, що документи долучені до рапорту не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду, оскільки у наданому висновку № 169/1 від 18.07.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі виданий, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відсутня інформація про необхідність постійного догляду.

Вважаючи відмову командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) №08/84587/25 від 09.11.2025 року у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, є такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Спірні правовідносини виникли між ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та військовослужбовцем ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю II групи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ (в редакції від 17.01.2025, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.

Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу визначений виключений перелік обставин, за якими військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до пункту 12.9 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) передбачено, що документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення, зокрема, за підставою, що передбачена пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з п.12.9 розділу XII Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

У пункті 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону №2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: відповідно до пункту 27 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови, що така особа є членом сім`ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють постійний догляд;

для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв`язки з цією особою, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Судом встановлено, що позивач разом з рапортом від 19.10.2025 року подав наступні документи, а саме:

1. Копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 84/25/3719/В, дата прийняття рішення 18.06.2025 року, номер рішення 84/25/3719/Р.

2. Копія рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, номер витягу 84/25/3719/І.

3. Копія медичного висновку ЛКК № 169/1 від 18.07.2025 4. Копія висновку № 169/1 від 18.07.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

5. Копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 видане 06.08.2025.

6. Копія акту обстеження сімейного стану штаб-сержанту ОСОБА_4 від 19.099.2025.

7. Копія паспорта ОСОБА_5 серія НОМЕР_4 виданого Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 09.07.2001.

8. Копія картки платника податків ОСОБА_6 .

9. Копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_7 № 2025/010215883 від 26.07.2025. 10. Копія паспорта ОСОБА_8 серія НОМЕР_5 виданого Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 09.07.2001.

11. Копія картки платника податків ОСОБА_9 .

12. Копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_7 № 2025/010287763 від 26.07.2025.

13. Копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

14. Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00052723487 від 30.07.2025. 15. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 НОМЕР_6 від 05.07.1985.

16. Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135, Сімейного кодексу України № 00052723897 від 30.07.2025.

17. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_12 серія НОМЕР_7 від 26.12.2016.

18. Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00052724285 від 30.07.2025.

На підтвердження спорідненості між позивачем та ОСОБА_2 надане свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 05.07.1985.

На підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 наданий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 84/25/3719/В, дата прийняття рішення 18.06.2025 року, номер рішення 84/25/3719/Р, згідно якого стає зрозумілим, що ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково з 23.05.2025, потребу у здійсненні постійного догляду не визначено.

Проте, за результатами розгляду рапорту позивача відповідачем листом повідомлено, що останнім не прийнято позитивного рішення щодо звільнення ОСОБА_1 , та, серед іншого, зазначено, що поняття «догляд на непрофесійній основі від фізичної особи» не є тотожним поняттю «постійний догляд». Останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, та який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. Оскільки документально не підтверджено необхідність надання матері позивача постійного догляду, підстави для задоволення рапорту позивача про звільнення з військової служби, відсутні.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у справі №520/21316/23 досліджував питання допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення військовослужбовцем постійного догляду за батьком та можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.

У постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 Верховний Суд зазначив, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Також Верховний Суд зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням №1317, Верховний Суд дійшов висновку, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, Верховний Суд зазначив, що такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема, Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховує правовий висновок Верховного Суду, та вважає, що на підтвердження необхідності постійного догляду щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування, ЛКК закладу охорони здоров`я видають, зокрема, висновки за формою №080-4/о.

Наказом МОЗ України від 09.03.2021 №407 затверджено форму №080-4/о висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Аналізуючи назву та зміст форми №080-4/о, а також п.1 самого наказу МОЗ України від 09.03.2021 №407, вбачається, що форма №080-4/о видається ЛКК саме невиліковно хворим особам.

У пункті 4 затвердженої форми висновку №080-4/о зазначається «Рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (необхідне підкреслити)».

Таким чином, ЛКК у висновку форми №080-4/о не визначає вид соціальної послуги догляду на власний розсуд, а здійснює вибір із встановленого переліку варіантів соціальних послуг, серед яких ЛКК має лише підкреслити рекомендовану соціальну послугу залежно від стану здоров`я невиліковно хворої особи.

Судом встановлено, що матері позивача - ОСОБА_2 ЛКК ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» видано висновок №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о, в якому ЛКК підкреслено «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи». У цьому ж висновку зазначено, що він є дійсним безстроково.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_2 як невиліковно хвора особа потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, що підтверджується висновком ЛКК ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» №169/1 від 18.07.2025 року.

Відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби, відповідач у листі послався на відсутність у висновку ЛКК № 169/1 від 18.07.2025 року зазначення, зокрема, про необхідність постійного догляду, та відповідно не підтвердженість необхідності у сторонньому догляді за матір`ю – ОСОБА_2 .

Водночас, позивач у позовній заяві стверджує, що така необхідність повністю підтверджена медичним висновком ЛКК ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» № 169/1 від 18.07.2025 року.

Зокрема, судом встановлено, що у медичному висновку ЛКК ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» № 169/1 від 18.07.2025 року наявна інформація, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Так, Верховний Суд у Постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 зазначив, що медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я. Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Судом досліджено медичний висновок ЛКК ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» №169/1 від 18.07.2025 року довільної форми, який складено на бланку закладу охорони здоров`я, що має ліцензію на підставі наказу МОЗ України від 27.09.2018 №1758, підписаний трьома членами ЛКК, містить усі ідентифікаційні дані пацієнта, дату видачі, та засвідчений печаткою закладу охорони здоров`я, а отже, доходить висновку, що видані ЛКК ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» висновок №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о у сукупності з медичним висновком № 169/1 від 18.07.2025 року, є достатніми та безперечними доказами на підтвердження необхідності постійного догляду позивача за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, в розумінні положень 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, підставою відмови позивачу у звільненні з військової служби відповідачем визначена не підтвердженість необхідності у сторонньому догляді за його матір`ю ОСОБА_2 .

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні його з військової служби з підстав, викладених в листі від 09.11.2025 року, діяв недобросовісно та необґрунтовано, оскільки помилково надав оцінку висновку №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о та № 169/1 від 18.07.2025 року у сукупності з іншими медичними документами, від чого залежить реалізація позивачем його права на звільнення з військової служби, та, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданого ОСОБА_1 рапорту, з доданими документами, та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову йому у звільненні з військової служби.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності; зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача датований 18.10.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, та прийняти рішення за результатами його розгляду, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2-12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 22, 263, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 датований 18.10.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, та прийняти рішення за результатами його розгляду, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко