Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №380/21476/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Львівсправа № 380/21476/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому із урахуванням уточненого адміністративного позову, поданого до суду 14 листопада 2025 року, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, - у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.

Ця заборонена дискримінація полягає у відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено міжнародного договору, та у виникненні внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, менш сприятливих умов і становища для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, з огляду на об`єктивну неможливість виконати вимоги Порядку щодо подання заяви через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи банку на території України, що, у поєднанні з відмовою у визнанні альтернативних способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема через уповноважених адвокатів, осіб за довіреністю або шляхом надсилання заяви з нотаріально засвідченим і легалізованим (апостильованим) підписом пенсіонера, призводить до фактичного позбавлення їх конституційного права на отримання пенсії в порівнянні з іншими громадянами України, та створює ситуацію, за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших пенсіонерів, змушені витрачати значні зусилля, час і кошти на звернення до суду з вимогами визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду;

- зобов`язати Відповідача вжити позитивні дії:

1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;

2) вважати відповідно до Постанови Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23, що «Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не передбачена»;

3) здійснювати виплату поточної пенсії Позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК»;

4) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», компенсацію за майнову шкоду в натурі відповідно до реальної вартості або ж компенсувати завдані збитки у вигляді вартості недоотриманого майна – пенсії, в розмірі, що відповідає закону;

5) здійснити виплату пенсії Позивача, яку позивач відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/24478/24 мав поновити з 27 серпня 2018 року, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», за винятком виплаченої майнової шкоди, з урахуванням компенсації втрати частини доходів;

6) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивача, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;

7) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 380/24478/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 27 серпня 2018 року здійснювати виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком на визначений банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». 28 серпня 2025 року представник позивача на підставі довіреності звернувся до відповідача із заявою про проведення виплати пенсії на визначений банківський рахунок – здійснювати виплату пенсії на новий рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», замість попереднього. Відповідач повідомив, що в серпні 2025 року кошти на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/24478/24 щодо раніше призначеної пенсії за віком скеровано на зазначений у рішенні суду рахунок, однак кошти повернено банківською установою з причини «рахунок закритий за заявою власника». 11 вересня 2025 року представник позивача отримав лист відповідача № 19001-20213/М-54/18-1300/25, яким відповідач відмовив позивачу у виплаті пенсії на його банківський рахунок, мотивувавши свою відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивач має особисто подати заяву про виплату пенсії відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі – Порядок № 1596). Позивач уважає, що така поведінка відповідача призводить до порушення його конституційного права, як представника дискримінованої групи, на отримання пенсії. У результаті цього позивач, як громадянин України, перебуває в значно гіршому становищі, змушений витрачати значні зусилля, час і кошти для отримання пенсії, що є порушенням його прав через дискримінацію на підставі зазначених у позові ознак.

З огляду на наведене позивач за захистом своїх порушених прав звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивачу для поновлення виплати пенсії через банк необхідно звернутися особисто до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, місце проживання (реєстрації) або до установи уповноваженого банку. Порядок № 1596 не передбачає подання заяви про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок в банківських установах довіреною особою. Порядок № 1596 діє та незаконним не визнавався. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/24478/24, яке набрало законної сили 22 травня 2025 року, позивачу нараховано доплату за період з 27 серпня 2018 року по 31 липня 2025 року в розмірі 249527,11 грн, виплату здійснено на зазначений у рішенні суду рахунок, відкритий в АТ «ПРИВАТБАНК», № НОМЕР_2 в серпні 2025 року, однак до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла інформація з АТ «ПРИВАТБАНК» щодо незарахування пенсії позивачу з причини закриття рахунку за заявою власника. Для виплати пенсії через банківську установу позивачу необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, місце проживання (реєстрації) та надати діючий банківський рахунок для зарахування пенсії. В разі звернення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України позивачу необхідно подати заяву про зміну виплатних реквізитів, обравши послугу «Внесення змін до електронної пенсійної справи», та долучити заяву про виплату пенсії або грошової допомоги визначеної форми згідно з Додатком 1 до Порядку № 1596, паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує вік, і визначений законодавством документ, необхідний для з`ясування місця проживання. Згідно з даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення» позивач до сервісних центрів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати пенсії не звертався та інших банківських рахунків не надавав. Водночас вимоги, викладені у позовній заяві позивача, є ідентичними із вимогами у справі № 380/24478/24, за результатом розгляду яких ухвалено рішення судом апеляційної інстанції і це рішення набрало законної сили.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідач зазначає, що встановлення такого судового контролю не є обов`язком суду. Крім того, позивачем не наведено жодного доказу, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області може ухилятися чи створювати перешкоди для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в цій справі.

З огляду на наведене у задоволенні позову просить відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій повністю підтримав свої доводи та аргументи, наведені у позовній заяві.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 21 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , громадянин України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами.

Постійним місцем проживання позивача є м. Ашкелон, Ізраїль.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.005620, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непоновлення ОСОБА_1 пенсії; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у поновленні ОСОБА_1 пенсії від 27 травня 2019 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії позивачу з 27 серпня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 380/24478/24, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо здійснення виплати з 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком на визначений банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 27 серпня 2018 року здійснювати виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком на визначений банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Згідно з довідкою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» від 26 серпня 2025 року № 6VB6-PLR9-DPQI-GUI0 ОСОБА_1 має відкритий рахунок (валюта рахунку – гривня) у вказаному банку, IBAN - № НОМЕР_1 .

Представник позивача – адвокат Вадим Меламед 28 серпня 2025 року через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив перераховувати пенсію ОСОБА_1 , що постійно проживає в Ізраїлі, на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК». До заяви долучив: апостильовану та нотаріально засвідчену довіреність та довідку з реквізитами банківського рахунку; ордер на надання правничої (правової) допомоги; належно засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Листом від 11 вересня 2025 року № 19001-20213/М-54/8-1300/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило представника позивача – адвоката Вадима Меламеда у відповідь на його заяву від 28 серпня 2025 року про те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/24478/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 27 серпня 2018 року здійснювати виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком на визначений банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». У серпні 2025 року кошти скеровано на зазначений в рішенні рахунок, однак кошти повернено банківською установою з причини «рахунок закритий за заявою власника». Для зміни банківського рахунку для виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, місце проживання (реєстрації) та надати діючий банківський рахунок для зарахування пенсії. В разі звернення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 необхідно подати заяву про зміну виплатних реквізитів, обравши послугу «Внесення змін до електронної пенсійної справи», та долучити заяву про виплату пенсії або грошової допомоги визначеної форми згідно з Додатком 1 до Порядку № 1596, паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує вік, і визначений законодавством документ, необхідний для з`ясування місця проживання.

Позивач, уважаючи таку поведінку відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом частини третьої статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Суд відзначає, що право позивача на отримання пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 відповідач не заперечує, а тому таке не є спірним у рамках розглядуваного спору.

У розглядуваній справі спір між сторонами стосується саме питання виплати пенсії позивача, який постійно проживає за кордоном, на його поточний банківський рахунок.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 квітня 2014 року № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до положень пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно з абзацом першим пункту 1.2. Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662) затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках.

Цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.

За змістом пункту 4 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Виплата пенсій особам, які тимчасово проживають за кордоном, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах уповноважених банків, розташованих на території України.

Допомога на поховання, сума пенсії, грошової допомоги, недоотримана у зв`язку із смертю одержувача, пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, виплачуються органами Пенсійного фонду України, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача (особи, яка має право на отримання виплат у зв`язку із його смертю) в уповноваженому банку.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», одержувача та уповноваженого працівника банку.

Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 трьома способами: або особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду України, або до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, або від установи уповноваженого банку, а органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596).

На сайті Пенсійного фонду України за посиланням: https://www.pfu.gov.ua/2156732-upovnovazheni-banky-cherez-yaki-zdijsnyuyetsya-vyplata-pensij-pilg-ta-zhytlovyh-subsydij sotsialnyh-strahovyh-vyplat/ наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватися виплата пенсій, серед переліку яких є також АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Тож, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.

Суд встановив, що позивач має відкритий поточний рахунок в уповноваженому банку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (№ UA303077700000026203320681643).

Представник позивача – адвокат Вадим Меламед 28 серпня 2025 року звернувся до відповідача через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про виплату пенсії ОСОБА_1 , що постійно проживає в Ізраїлі, на визначений банківський рахунок з реквізитами IBAN № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», та документами, що підтверджують право на представництво інтересів позивача.

Суд звертає увагу, що жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про виплату пенсії на банківський рахунок особисто. Вжитий у пункті 1.1 Порядку № 22-1 термін «заявник» дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

Тож, подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1 та від 16 грудня 2020 року № 25-1) допускається, зокрема представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 280/6637/22.

Також у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 280/4551/21 Верховний Суд вказав на те, що очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.

Крім цього, у пункті 64 постанови від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 Верховний Суд дійшов висновку про можливість проведення виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, у спосіб її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках; водночас відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю, особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

Суд встановив, що у спірній ситуації волевиявлення позивача щодо виплати пенсії на відкритий ним поточний рахунок в уповноваженому банку оформлено письмовою заявою через його представника, з наданням усіх необхідних документів, що не суперечить жодній нормі чинного законодавства, а тому відмова відповідача у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, відкритий АТ «АКЦЕНТ-БАНК», є протиправною.

Отже, суд резюмує, що позивач має право на виплату пенсії на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», і таке право порушене відповідачем та підлягає судовому захисту.

Водночас суд також ураховує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/24478/24, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувало позивачу доплату пенсії за період з 27 серпня 2018 року по 31 липня 2025 року в сумі 249527,11 грн, виплату цієї суми у серпні 2025 року здійснено на банківський рахунок, вказаний у цьому рішенні суду (№ UA823052990000026206671609927, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), однак кошти не були зараховані з причини закриття такого рахунку. Вказану обставину відповідач повідомив у листі від 11 вересня 2025 року № 19001-20213/М-54/8-1300/25 та підтвердив у відзиві на позовну заяву.

Отже, позивач має право на виплату раніше призначеної пенсії за віком з 27 серпня 2018 року, що підтверджено рішенням суду у справі № 380/24478/24, яке набрало законної сили; на виконання цього рішення суду позивачу нарахована сума пенсії за період з 27 серпня 2018 року по 31 липня 2025 року, однак така залишається ним неотриманою у зв`язку із закриттям попереднього рахунку.

Втім, як встановив суд, позивач має відкритий поточний рахунок в уповноваженому банку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (№ НОМЕР_1 ) та згідно з поданою заявою від 28 серпня 2025 року виявив бажання отримувати пенсію на такий банківський рахунок.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 поточної пенсії, а також пенсії, яку відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/24478/24 має бути виплачено з 27 серпня 2018 року, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050).

За статтею 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Водночас статтею 4 Закону № 2050 передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Зі змісту наведених норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Використане у статті 3 Закону № 2050 формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має бути обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформулював Верховний Суд України у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20.

Від цих висновків Верховний Суд не відступав.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 640/12053/21, яку суд ураховує на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Оскільки під час розгляду справи суд встановив, що відповідач порушив строки виплати позивачу пенсії, то одночасно з її виплатою у відповідача наявний обов`язок щодо виплати позивачу суми компенсації втрати частини доходів.

Тому вимога позивача щодо виплати пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплати на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», компенсації за майнову шкоду в натурі відповідно до реальної вартості або ж компенсації завданих збитків у вигляді вартості недоотриманого майна – пенсії, в розмірі, що відповідає закону, суд зазначає таке.

Цю позовну вимогу позивач у позовній заяві обґрунтовує так:

« 24. Статтями 1192 ЦК України встановлено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

25. Пенсія є майном. Недоотримана пенсія Позивача, в розмірі, що відповідає законодавству, є втраченим майном. Відповідач, який завдав шкоди цьому майну, зобов`язаний відшкодувати її в натурі, відповідно до реальної вартості, або ж компенсувати завдані збитки у вигляді вартості недоотриманого майна - пенсії, в розмірі, що відповідає закону.

26. Враховуючи, що для повного відновлення порушеного права Позивача розрахунок збитків має бути здійснений не на день подачі позову, а на день виконання судового рішення, просимо зобов`язати Відповідача здійснити розрахунок недоотриманої пенсії Позивача відповідно до пенсійного законодавства, чинного на момент виконання судового рішення, та виплатити суму боргу, за винятком виплаченої майнової шкоди».

Наведене обґрунтування розглядуваної позовної вимоги вказує, що під завданою майновою шкодою позивач розуміє саме суму недоотриманої пенсії, розрахунок якої, на його переконання, повинен бути здійснений відповідачем відповідно до пенсійного законодавства, чинного на момент виконання судового рішення, та виплачений як сума заборгованості.

Втім, суд зазначає, що питання здійснення перерахунку суми невиплаченої пенсії та визначення її розміру належить до дискреційних повноважень відповідача, а не суду.

Водночас, розглянувши цей спір, суд зобов`язав відповідача здійснити виплату позивачу як поточної пенсії, так і пенсії, яка відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/24478/24 має бути йому виплачена з 27 серпня 2018 року, на визначений ним банківський рахунок, з урахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050.

Тобто спосіб, у який задоволено позов позивача, гарантує йому здійснення всіх виплат, на які він має право, на визначений ним банківський рахунок та з урахуванням компенсації втрати частини доходів, що відповідає приписам статті 46 Закону № 1058.

З огляду на вказане у задоволенні розглядуваної позовної вимоги належить відмовити.

Щодо вимог, які стосуються дискримінації стосовно позивача, суд зазначає таке.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначає Закон України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі – Закон № 5207).

Статтею 2 Закону № 5207 обумовлено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Формами дискримінації є: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації (стаття 5 Закону № 5207).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 5207:

- дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

- непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

- пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб (частина третя статті 6 Закону № 5207).

За практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства»). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів», рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України»).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, з метою з`ясування обставин наявності дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об`єктивні, обґрунтовані підстави.

Суд зазначає, що однаковий підхід до визначення порядку призначення пенсії, переведення з одного на інший вид пенсії, поновлення раніше призначеної пенсії (в частині переліку необхідних документів, зокрема щодо посвідчення особи заявника) відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та КАС України.

Ухвалення територіальним органом Пенсійного фонду України рішення, вчинення дій щодо відмови у призначенні пенсії, переведення з одного виду на інший або поновлення раніше призначеної пенсії тощо само собою не може бути ознакою дискримінації або зловживання дискреційними повноваженнями, водночас такі рішення/дії можуть бути предметом перевірки під час розгляду справи адміністративним судом на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме чи ухвалене таке рішення/вчинені дії: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ураховуючи те, що Порядок № 1596 є загальним нормативно-правовим актом, що регулює механізм реалізації права на виплату пенсій на банківський рахунок, його положення є однаковими для всіх осіб, незалежно від країни їхнього проживання.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що саме до нього були застосовані норми Порядку № 1596 у спосіб, який унеможливив би реалізацію права на пенсію, або що інші особи в аналогічній ситуації мали привілейоване становище, порівняно з ним.

За твердженнями позивача, з боку Пенсійного фонду України лише щодо євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання в Ізраїль, наявний дискримінаційний підхід через застосування окремого порядку виплати пенсії.

Проте, суд зазначає, що вказані дії Пенсійного фонду України є численними, постійними і стосуються різних категорій пенсіонерів, як євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання в Ізраїль, так і інших осіб, які мають право на виплату пенсії. Як у провадженні Львівського окружного адміністративного суду, так і в провадженні інших судів, наявні численні справи та рішення, спрямовані на захист прав пенсіонерів, зокрема через застосування обмежень у виплатах пенсії.

Невиконання відповідачем або виконання у спосіб, не визначений законодавством, судових рішень, які набрали законної сили, не є безумовним свідченням наявності будь-якої форми дискримінації щодо позивача, зокрема його приналежність до осіб єврейської національності.

Будь-яких інших обґрунтувань, крім наявності великої кількості судових рішень, на підтвердження факту дискримінації, позивачем не наведено.

Отже, доводи про дискримінацію стосовно позивача не знайшли свого підтвердження у процесі розгляду цієї справи, відповідно, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про розроблення та впровадження заходів щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивача, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України, оскільки завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 5 КАС України є саме захист прав, свобод та законних інтересів осіб, які звертаються за судовим захистом, а не забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах. Суд не може перебирати на себе функції законодавчої та виконавчої гілок влади, позаяк у такому разі буде порушено конституційний принцип поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що є неприпустимим.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, з огляду на зміст наведеної процесуальної норми, КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки у цьому судовому рішенні чітко визначено порядок і спосіб його виконання, а судове рішення, яке набрало законної сили, обов`язкове для виконання відповідно до статті 14 КАС України, то у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення наразі належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума судового збору у розмірі 968,96 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 поточної пенсії, а також пенсії, яку відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/24478/24 має бути виплачено з 27 серпня 2018 року, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з урахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В решті позовних вимог – відмовити.

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 02 березня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна