Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №380/2987/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Львівсправа № 380/2987/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка/ ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення за № 025450013398 від 23 грудня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 :

періоди роботи з 15 квітня 1982 року по 22 листопада 1982 року, з 04 серпня 1986 року по 01 червня 1993 року, з 10 грудня 1982 року по 22 липня 1986 року та з 02 червня 1996 року по 05 квітня 1997 року;

періоди перебування на обліку в центрі зайнятості з 13 квітня 2000 року по 07 січня 2001 року, з 18 лютого 2005 року по 02 червня 2005 року, з 17 червня 2005 року по 29 серпня 2005 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у розмірі 968,96 грн на користь позивачки.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 18 грудня 2024 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), однак, рішенням від 23 грудня 2024 року № 025450013398, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі - також спірне/оскаржуване рішення), відповідач відмовив їй у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу, не зарахувавши до такого стажу періоди роботи з 15 квітня 1982 року по 22 листопада 1982 року, з 04 серпня 1986 року по 01 червня 1993 року, з 10 грудня 1982 року по 22 липня 1986 року та з 02 червня 1996 року по 05 квітня 1997 року, а також періоди перебування на обліку в центрі зайнятості з 13 квітня 2000 року по 07 січня 2001 року, з 18 лютого 2005 року по 02 червня 2005 року та з 17 червня 2005 року по 29 серпня 2005 року.

Позивачка не погоджується із таким рішенням відповідача, вважає його протиправним, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у разі її відсутності або відсутності в ній записів. Своєю чергою, відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, тож неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення всіх періодів роботи зі страхового стажу позивачки. Право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог під час заповнення трудової книжки. Неякісний відбиток печатки, підпису та дати наказів в трудовій книжці, а так само і відсутність печатки в трудовій книжці, не можуть бути підставою для виключення спірних періодів роботи з страхового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації.

Також позивачка звертає увагу на значний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду України під час вирішення питання про призначення пенсії та перевірки документів для її призначення. Стверджує, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії з урахуванням тих обставин, що склалися.

У зв`язку з наведеним за захистом свого порушеного права позивачка звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що спірним рішенням до страхового стажу позивачки не зараховані періоди її роботи з 15 квітня 1982 року по 22 листопада 1982 року, з 04 серпня 1986 року по 01 червня 1993 року, з 10 грудня 1982 року по 22 липня 1986 року та з 02 червня 1996 року по 05 квітня 1997 року, а також періоди її перебування на обліку в центрі зайнятості з 13 квітня 2000 року по 07 січня 2001 року, з 18 лютого 2005 року по 02 червня 2005 року, з 17 червня 2005 року по 29 серпня 2005 року, оскільки щодо цих періодів наявні недоліки у записах у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 , описані в оскаржуваному рішенні. Оскільки для підтвердження спірних періодів позивачка не надала документів, які б підтверджували відповідні періоди трудової діяльності, тому ці періоди не зараховані до її страхового стажу. Страховий стаж позивачки становить 07 років 08 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року постановлено заявлений ОСОБА_1 відвід судді Кисильовій Ользі Йосипівні вважати необґрунтованим, а заяву про відвід судді Кисильової О.Й. передати до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) для здійснення автоматизованого розподілу заяви про відвід судді відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у задоволенні заяви представника позивачки про відвід судді Кисильової О.Й. в адміністративній справі № 380/2987/25 відмовлено; адміністративну справу № 380/2987/25 разом з усіма матеріалами повернуто судді Кисильовій О.Й. для продовження розгляду справи по суті.

Згідно з розпорядженням Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року № 7/р «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» вирішено відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду провести повторний автоматизований розподіл, зокрема справи № 380/2987/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2026 року для розгляду справи № 380/2987/25 визначено суддю Клименко Оксану Миколаївну.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року прийнято матеріали адміністративної справи № 380/2987/25 до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

18 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23 грудня 2024 року № 025450013398, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу (07 років 06 місяців 08 днів замість необхідних 31 року).

У цьому рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 15 квітня 1982 року по 22 листопада 1982 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки дата наказу про прийняття 05 лютого 1982 року не відповідає даті прийняття. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- період роботи з 04 серпня 1986 року по 01 червня 1993 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки дата наказу про прийняття 04 серпня 1985 року не відповідає даті прийняття. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- періоди роботи з 10 грудня 1982 року по 22 липня 1986 року та з 02 червня 1996 року по 05 квітня 1997 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки назва організації на печатці при звільненні не відповідає назві організації при прийнятті. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів, та довідку про перейменування організації;

- період перебування на обліку в центрі зайнятості з 13 квітня 2000 року по 07 січня 2001 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки наказ на припинення виплати 21 січня 2000 року не відповідає даті припинення виплати. Для зарахування необхідно долучити довідку про період перебування на обліку у центрі зайнятості, видану на підставі первинних документів;

- періоди перебування на обліку в центрі зайнятості з 18 лютого 2005 року по 02 червня 2005 року, з 17 червня 2005 року по 29 серпня 2005 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня печатка на припинення виплати, з 28 вересня 2005 року по 12 лютого 2006 року, оскільки наказ на припинення виплати 18 лютого 2005 року не відповідає даті припинення виплати згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Для зарахування необхідно долучити довідку про період перебування на обліку у центрі зайнятості, видану на підставі первинних документів.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, уважаючи його протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23 грудня 2024 року № 025450013398 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788).

Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

За змістом статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм вказує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі її відсутності, а також у тому разі, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Суд встановив, що до заяви від 18 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком позивачка додала, зокрема трудову книжку серії НОМЕР_1 , в якій містяться записи про такі періоди трудової діяльності позивачки та отримання нею допомоги по безробіттю (які є спірними):

- запис № 1: 15 квітня 1982 року – прийнята в дитячий садок № 2 нянею-прибиральницею (розпорядження № 617 від 05 лютого 1982 року);

- запис № 2: 22 листопада 1982 року – звільнена за статтею 38 КЗпП УРСР за власним бажанням (запис № 1019 від 23 листопада 1982 року);

- запис № 3: 10 грудня 1982 року – прийнята на зміну працівників в садок-ясла «Зірочка» с. Желанне (наказ № 72 від 10 грудня 1982 року);

- запис № 4: 31 січня 1983 року – переведена нянею постійно (наказ № 7 від 31 січня 1983 року);

- запис № 5: 22 липня 1986 року – звільнена із займаної посади згідно з поданою заявою за власним бажанням (наказ № 05 від 22 липня 1986 року);

- запис № 6: 04 серпня 1986 року – прийнята робітницею консервного цеху Желаннівського консервного заводу Донецького ОПС (наказ № 125/к від 04 серпня 1985 року);

- запис № 7: 01 червня 1993 року – у зв`язку з реорганізацією Желаннівського консервного заводу переведена укладальницею сировини в банки ІІ розряду на Дзержинський заготівельно-виробничий комплекс (наказ № 3 від 14 червня 1993 року);

- записи №№ 8, 9, 10: вважати недійсними;

- запис № 11: 05 квітня 1997 року – у зв`язку з реорганізацією комплексу переведена на Желаннівський консервний завод сторожем;

- запис № 13: 13 квітня 2000 року – призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (наказ № 218 від 21 січня 2000 року);

- запис № 14: 07 січня 2001 року – припинена виплата допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (наказ № 218 від 21 січня 2000 року);

- запис № 17: 18 лютого 2005 року – почато виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ № 050218 від 18 лютого 2005 року);

- запис № 18: 02 червня 2005 року – скорочено виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ № 050603 від 03 червня 2005 року);

- запис № 19: 17 червня 2005 року – відновлено виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ № 050603 від 03 червня 2005 року);

- запис № 20: 29 серпня 2005 року – скорочено виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ № 050829 від 29 серпня 2005 року).

Отже, у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 зроблено записи про її прийняття та звільнення з роботи, отримання допомоги по безробіттю за спірні періоди з покликанням на відповідні накази про прийняття на роботу, про звільнення з роботи, про призначення та припинення (скорочення) виплати допомоги по безробіттю. Записи про роботу та отримання допомоги по безробіттю точні, чіткі, виправлень та закреслень не містять. Записи про звільнення засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою відповідної установи (підприємства).

Щодо покликань відповідача у спірному рішенні на окремі недоліки записів у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 , а саме: невідповідність дати наказу про прийняття даті прийняття; невідповідність назви організації на печатці при звільненні назві організації при прийнятті; невідповідність наказу на припинення виплати даті припинення виплати; відсутність печатки на припиненні виплати, то суд зазначає, що такі недоліки, хоч і підтвердилися у процесі розгляду справи, однак працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Ба більше, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо такі виявлені, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудової діяльності особи. Трудовим законодавством України не надано можливості працівнику здійснювати контроль за правильністю ведення обліку та заповнення роботодавцем трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку її заповнення.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 23 квітня 2019 року у справі № 593/1452/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 300/860/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу під час призначення пенсії.

Слід також зауважити, що положеннями Закону № 1058 підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог під час заповнення трудової книжки. Своєю чергою, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14989/15-а.

У аспекті наведеного суд не може оминути й те, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності поданих заявником документів, пенсійний орган наділений правом самостійного звернення до підприємств, установ, організацій, окремих осіб з метою отримання інформації, необхідної для здійснення своєї діяльності.

Суд наголошує, що, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема у спосіб отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, виданих ними для оформлення пенсії, перевірки змісту і належного оформлення наданих документів, а у разі їх невідповідності вимогам законодавства, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення недоліків.

Однак жодних доказів вчинення таких дій у межах спірних правовідносин відповідачем не надано.

Суд також звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач безпідставно не зарахував позивачці до страхового стажу періоди її трудової діяльності з 15 квітня 1982 року по 22 листопада 1982 року, з 04 серпня 1986 року по 01 червня 1993 року, з 10 грудня 1982 року по 22 липня 1986 року та з 02 червня 1996 року по 05 квітня 1997 року, а також періоди отримання нею допомоги по безробіттю з 13 квітня 2000 року по 07 січня 2001 року, з 18 лютого 2005 року по 02 червня 2005 року, з 17 червня 2005 року по 29 серпня 2005 року, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про недостатність у позивачки страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, тому оскаржуване рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Водночас суд зауважує, що спірним рішенням позивачці також відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду отримання нею допомоги по безробіттю з 28 вересня 2005 року по 12 лютого 2006 року.

Втім, незарахування цього періоду до страхового стажу позивачка не оспорює та не просить суд зобов`язати відповідача зарахувати вказаний період до її страхового стажу.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Тож, ураховуючи відповідно до вимог частини другої статті 9 КАС України межі позовних вимог, питання правомірності незарахування до страхового стажу позивачки періоду отримання нею допомоги по безробіттю з 28 вересня 2005 року по 12 лютого 2006 року суд не вирішує.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, суд ураховує принцип верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом, без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою належного захисту порушеного права позивачки необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло спірне рішення, що скасоване судом як протиправне, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 згідно із записами у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 періоди трудової діяльності з 15 квітня 1982 року по 22 листопада 1982 року, з 04 серпня 1986 року по 01 червня 1993 року, з 10 грудня 1982 року по 22 липня 1986 року та з 02 червня 1996 року по 05 квітня 1997 року, а також періоди отримання допомоги по безробіттю з 13 квітня 2000 року по 07 січня 2001 року, з 18 лютого 2005 року по 02 червня 2005 року, з 17 червня 2005 року по 29 серпня 2005 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки належить стягнути 968,96 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79046) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23 грудня 2024 року № 025450013398 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 згідно із записами у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 періоди трудової діяльності з 15 квітня 1982 року по 22 листопада 1982 року, з 04 серпня 1986 року по 01 червня 1993 року, з 10 грудня 1982 року по 22 липня 1986 року та з 02 червня 1996 року по 05 квітня 1997 року, а також періоди отримання допомоги по безробіттю з 13 квітня 2000 року по 07 січня 2001 року, з 18 лютого 2005 року по 02 червня 2005 року, з 17 червня 2005 року по 29 серпня 2005 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 02 березня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна