Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №380/19118/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 рокусправа № 380/19118/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 380/21810/24 від 21.03.2025 № 134450021122 (вих. № 9358/03-16 від 25.03.2025);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області застосувати щодо ОСОБА_1 віковий ценз у 50 років відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 06 серпня 2024 року згідно із заявою про призначення пенсії за №5600 від 06 серпня 2024 року на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 06.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020) у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років та просила зарахувати стаж в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (за роботу в інфекційній лікарні) по даний час. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 134450021122 від 13.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, визначеного ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та з недосягненням пенсійного віку.

Позивач не погодилась з таким рішенням Пенсійного фонду та оскаржила в судовому порядку. Рішенням Львівського оружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №380/21810/24 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №134450021122 від 13.08.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 06.08.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.03.1989 по 31.12.1990 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.08.1988; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 05.02.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”, Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи з 15.08.2003 по 05.08.2024 згідно довідки №544 від 05.08.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду у справі 3380/21810/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 06.08.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зараховано до страхового стажу період роботи з 09.03.1989 по 31.12.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1988; зараховано до пільгового стажу період роботи з 05.02.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”, Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”); зараховано у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи з 15.08.2003 по 05.08.2024 згідно довідки №544 від 05.08.2024. Страховий стаж роботи склав 58 років 6 місяців 25 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 склав 22 роки 4 місяці 29 днів. За результатом повторного розгляду заяви від 06.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 21.03.2025 №134450021122 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через недосягнення пенсійного віку 55 років.

Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року по справі № 380/21810/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, було розглянуто питання щодо досягнення позивачкою пенсійного віку у 50 років та встановлено, що позивач досягши 50 років й, відповідно, досягла пенсійного віку з огляду на рішення № 1-р/2020 Конституційного Суду України.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 20.10.2025 суддя відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому. Зазначає, що на виконання рішення суду у справі №380/21810/24 страховий стаж ОСОБА_1 становить 58 років 06 місяців 25 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 22 роки 04 місяці 29 днів. За таких обставин, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через недосягнення пенсійного віку 55 років. Посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 як на підставу виникнення у неї права на призначення пільгової пенсії у віці 50 років є необґрунтованим. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому. Зазначає, що на виконання рішення суду у праві №380/21810/24 було здійснено відповідний розрахунок, внаслідок чого страховий стаж склав 58 років 06 місяців 25 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2-22 роки 04 місяці 29 днів. За наслідком розгляду пакету документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 21.03.2025 було прийнято рішення №134450021122 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умова за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного зв`язку віку 55 років. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Представником позивача подано відповіді на відзиви.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 серпня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №134450021122 від 13.08.2024 з наступних підстав:

-до пільгового стажу не зараховано періоди роботи за Списком №2 згідно довідки №544 від 05.08.2024 з 05.02.2003 по 05.08.2024, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, відсутнє посилання на Списки (при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, підставою для видачі довідки є постанови КМУ “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” від 24.06.2016 №461); відсутній наказ про атестацію робочого місця №102 від 10.12.2014. Довідка пільгового характеру потребує зустрічної перевірки підприємства щодо підстав видачі.;

-до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1988 з 09.03.1989 по 31.12.1990, оскільки дата наказу про прийняття “09.03.1990” не відповідає даті прийняття.

Заявниця працює.

Аналіз наданих документів гр. ОСОБА_1 показує, що пільговий стаж відсутній. Загальний страховий стаж заявниці становить 37 років 09 місяців 01 день.

ОСОБА_1 , в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та з не досягненням пенсійного віку.

Позивач не погодилась з таким рішенням, оскаржила його до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року по справі № 380/21810/24, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

-визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №134450021122 від 13.08.2024.

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 06.08.2024.

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.03.1989 по 31.12.1990 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.08.1988.

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 05.02.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”, Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”).

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи з 15.08.2003 по 05.08.2024 згідно довідки №544 від 05.08.2024.

-У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

-стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду з питань роз`яснення судового рішення від 14 квітня 2025 року у справі №380/21810/24 відмовлено представнику позивача у задоволенні заяви про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 380/21810/24.

На виконання рішення суду у справі №380/21810/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 06.08.2024 та прийнято рішення №134450021122 від 21.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з не досягненням необхідного пенсійного віку 55 років.

У рішенні, з-поміж іншого, зазначено про таке.

-дата звернення заявника -06.08.2024;

-вік заявника на дату звернення-53 роки;

-страховий стаж заявниці 58 років 06 місяців 25 днів;

-пільговий стаж роботи за Списком №2 – 22 роки 04 місяці 29 днів.

Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

За приписами п.1 ч.1, 2 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається пенсія за віком. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах – суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Пунктом 1 ст. 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з ч. 1-4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, у силу ч.1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

У відповідності до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Конституційний Суд України у Рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, зокрема, вирішив: “1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII. 2. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 3. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію з віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам;. ”

За ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Судом врахововано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

На день звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам (жінкам), які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (55 років), на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

На виконання рішення суду у справі №380/21810/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 06.08.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зараховано до страхового стажу період роботи з 09.03.1989 по 31.12.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1988; зараховано до пільгового стажу період роботи з 05.02.2003 по 05.08.2024 на посаді медсестри (сестри медичної) 7-го відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні м. Львова (Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”, Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня”); зараховано у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи з 15.08.2003 по 05.08.2024 згідно довідки №544 від 05.08.2024. Страховий стаж роботи склав 58 років 6 місяців 25 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 склав 22 роки 4 місяці 29 днів.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 06.08.2024, тобто по досягненню нею 50 років.

Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року по справі № 380/21810/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, було розглянуто питання щодо досягнення позивачкою пенсійного віку у 50 років.

Отже, виходячи з вищенаведеного, вбачається, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 380/21810/24 від 21.03.2025 № 134450021122 є протиправним.

Враховуючи все вищезазначене у сукупності, з огляду на підтвердження відповідачами та належними доказами наявність у ОСОБА_1 станом на дату звернення за призначенням пенсії достатнього страхового та пільгового стажу, та враховуючи досягнення нею необхідного віку відповідно до пункту “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 380/21810/24 від 21.03.2025 № 134450021122.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ст. 83 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як було зазначено, позивач ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 06.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд враховує, що позивач задовольняє усім вимогам законодавства щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. Суд враховує, що позивач задовольняє усім вимогам законодавства щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, що свідчить про відсутність в даному випадку дискреції у відповідача в питанні призначення пенсії за віком. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, що свідчить про відсутність в даному випадку дискреції у відповідача в питанні призначення пенсії за віком.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, для належного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 06 серпня 2024 року на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

При цьому, суд враховує, що заява позивача про призначення пенсії від 06.08.2024 розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, цим же органом було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, тому належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію.

Висновки про те, що дії зобов`язального характеру щодо розгляду питання про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

Враховуючи наведене, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття вказаним суб`єктом владних повноважень спірного рішення та вчинення протиправних дій.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 380/21810/24 від 21.03.2025 №134450021122.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 06 серпня 2024 року на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна