Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №380/12376/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 рокусправа № 380/12376/25 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Харківській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850000370 від 19.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи на наступних посадах:

- з 14.02.2000 до 03.04.2000 на посаді бухгалтера головного спеціаліста Дрогобицької міської ради;

- з 03.04.2000 до 05.09.2002 на посаді завідувача відділом бухгалтерського обліку та звітності – головного бухгалтера Дрогобицької міської ради;

- з 05.09.2002 до 28.06.2006 на посаді завідувача відділом бухгалтерського обліку і звітності виконавчих органів Дрогобицької міської ради;

- з 28.06.2006 до 12.03.2007 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності;

- з 12.03.2007 до 01.01.2024 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності виконкому Дрогобицької міської ради;

- з 01.01.2024 до 19.05.2025 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності, головний бухгалтер;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області перевести ОСОБА_1 з 19.05.2025 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3732-ХІІ «Про державну службу» та п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-ХІІІ «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок, виданих виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області про складові заробітної плати №114 та №115 від 19.05.2025, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на досягнення пенсійного віку та наявність необхідного стажу державної служби, 19.05.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області щодо перерахунку пенсії - перехід на пенсію за іншим Законом, до якої додала довідки №115 від 19.05.2025 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №114 від 19.05.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення від 19.05.2025 №133850000370, яким відмовлено у перерахунку пенсії. Підставою для відмови слугувало те, що станом на 01.05.2016 позивачка не обіймала посаду, віднесену до відповідних категорій державних службовців та які мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №4724-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Позивачка вважає відмову відповідача протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 10 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З метою поновлення порушеного права, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

15.07.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивував тим, що позивачка з 13.11.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 19.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця на підставі ст. 37 Закону №889 із врахуванням довідок №115 від 19.05.2025 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №114 від 19.05.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради. За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області розглянуло заяву та прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що позивачка не обіймала посаду, віднесену до відповідних посад державних службовців, та відсутністю стажу роботи державної служби станом на 01.06.2016, передбаченого Законом України «Про державну службу». Наголосив, що страховий стаж на посаді державного службовця складає 01 рік 09 місяців 05 днів за період з 15.02.2000 до 19.11.2001. Водночас констатував, що ОСОБА_1 20.11.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, тому період з 20.11.2001 до 19.05.2025 до посад державної служби не зараховано. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , з 13.11.2017 отримує пенсію за віком, що визнається відповідачем.

Відповідно до записів трудової книжки від 29.03.1983 серії НОМЕР_2 позивачка у спірний період працювала:

- 14.02.2000 – призначена на посаду бухгалтера, головного спеціаліста Дрогобицької міської ради;

- 14.02.2000 – прийняла присягу державного службовця;

- 03.04.2000 – переведена на посаду завідувача відділом бухгалтерського обліку та звітності – головного бухгалтера Дрогобицької міської ради;

- 20.11.2001 – прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування;

- 05.09.2002 – переведена на посаду завідувача відділом бухгалтерського обліку і звітності виконавчих органів Дрогобицької міської ради;

- 28.03.2006 – посада перейменована з «завідувач відділу бухгалтерського обліку та звітності» на «начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006;

- 12.03.2007 – переведена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності виконкому Дрогобицької міської ради;

- 01.01.2024 – посада «начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності» перейменовано на «начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності, головний бухгалтер».

Відомостями трудової книжки також підтверджено, що ОСОБА_1 присвоєно:

- 03.04.2000 - 11 ранг державного службовця;

- 19.07.2001 - 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 09.09.2002 - 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 10.09.2004 - 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії класифікації посад.

19.05.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», до якої додала довідки №115 від 19.05.2025 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 114 від 19.05.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Харківській області.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення від 19.05.2025 №133850000370 про відмову в перерахунку пенсії.

За змістом рішення, «Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». До цієї дати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 посади працівників місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєно їм ранги державних службовців. З 04 липня 2001 року посади працівників рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів є посадами органів місцевого самоврядування. З 01.05.2016 згідно статті 25 Закону №3723-XII ці посади не відносяться до посад державної служби.

Страховий стаж ОСОБА_1 на посаді державного службовця складає 01 рік 09 місяців 05 днів.

Враховуючи вищевикладене, право на перерахунок пенсії згідно заяви від 19.05.2025 р. №3703 в ОСОБА_2 відсутнє, оскільки на 01.05.2016 р. ОСОБА_1 не обіймала посаду, віднесену до відповідних категорій державних службовців та які мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №4724-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України».

Відповідно до розрахунку стажу форми РС-право ОСОБА_1 до стажу державної служби зараховано період з 15.02.2000 до 19.11.2001.

Вважаючи рішення про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивачка пред`явила цей позов.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із прийняттям рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця згідно з Законом України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV унормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).

За правилами ч. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Згідно з оскаржуваним рішенням підставою для відмови позивачці у переході на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII слугувала відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, станом на 01.05.2016, оскільки вона працювала посадовою особою органу місцевого самоврядування, а стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця лише до 04.07.2001.

У цьому контексті суд звертає увагу на таке.

Згідно з 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28.12.1993), на яку є покликання у п. 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - порядок №283).

Згідно з п. 2 порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі – порядок №229).

За змістом п. 4 порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України № 2493-III від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

За правилами ст. 1 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III).

За правилами ст. 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно зі ст. 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Частиною 7 ст. 21 Закону №2493-III (в редакції від 01.05.2016) унормовано, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Отже, період роботи до набрання чинності Законом №889-VIII на посадах Дрогобицької міської ради Львівської області, які за наведених норм права, прирівняні до посад державної служби, дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 в справі №500/6640/16, від 10.02.2021 у справі №825/1453/18, від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а.

Згідно з записами трудової книжки від 29.03.1983 серії НОМЕР_2 позивачка працювала: з 14.02.2000 до 03.04.2000 - на посаді бухгалтера головного спеціаліста Дрогобицької міської ради; з 03.04.2000 до 05.09.2002 - на посаді завідувача відділом бухгалтерського обліку та звітності – головного бухгалтера Дрогобицької міської ради; з 05.09.2002 до 28.06.2006 - на посаді завідувача відділом бухгалтерського обліку і звітності виконавчих органів Дрогобицької міської ради; з 28.06.2006 до 12.03.2007 - на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності; з 12.03.2007 до 01.05.2016 (моменту набрання чинності Законом №889-VIII) - на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності виконкому Дрогобицької міської ради.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 19.05.2025 №133850000370, відповідачем зараховано до стажу роботи державного службовця 01 рік 09 місяців 05 днів.

Крім того, розрахунком стажу форми РС-право підтверджено зарахування до стажу державного службовця періоду роботи з 15.02.2000 до 19.11.2001.

Із системного аналізу наведеного нормативного регулювання суд дійшов висновку, що, з урахуванням зарахованого стажу державної служби, робота позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування (14.02.2000, з 20.11.2001 до 01.05.2016) підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Враховуючи вищенаведене, суд виснує, що на момент звернення позивачки до ГУ ПФУ у Львівській області (19.05.2025) дотримано всіх умов, необхідних для реалізації права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, а саме позивачка досягла 60 річного віку, має страховий стаж, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 - понад 10 років.

Відтак, відмова відповідача в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною, тому рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 19.05.2025 №133850000370 необхідно визнати протиправним та скасувати.

За змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у позивачки право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 19.05.2025.

Водночас, що стосується зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 01.05.2016 по 19.05.2025 суд вважає за необхідне зазначити таке.

Після 01.05.2016 у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VIII змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що Законом №1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел

Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Крім того, ст. 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.

З огляду на викладене суд вважає, що положенням вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.

Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності суд доходить висновку, що при призначенні пенсії на підставі п. 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII) після 01.05.2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби.

Верховний Суд в постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.

Суд наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов переконання про те, що позивачці може бути зараховано стаж, набутий на посадах державної служби (або прирівняних до них посад) після 01.05.2016, лише до страхового стажу, а тому вимога в частині зарахування до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця згідно Закону № 3723-XII, періоду роботи позивачки з 01.05.2016 до 19.05.2025 не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивачки про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок, виданих виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області, суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках, не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає. Приймаючи спірне рішення відповідач відмовив позивачці у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю у позивачки необхідного стажу роботи на посадах державної служби.

Позовні вимоги про обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати в цілому є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оцінюючи рішення відповідача, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин справи та проведеного аналізу норм чинного законодавства України, з метою поновлення порушеного права позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача перевести з 19.05.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 889-XIII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи 14.02.2000, з 20.11.2001 до 01.05.2016.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн.

З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.05.2025 №133850000370.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 19.05.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування 14.02.2000, з 20.11.2001 до 01.05.2016.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: Майдан Свободи, Держпром, буд. 3, під. 2, м. Харків, 61022; ЄДРПОУ 14099344).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна