Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №320/30585/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Київ справа №320/30585/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80114500000073/146 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну позивача;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80112500108364/146/1 про відкликання посвідки на постійне проживання позивача;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішень Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області: від 12.05.2025 номер: 80114500000073/146 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну позивача; від 12.05.2025 номер: 80112500108364/146/1 про відкликання посвідки на постійне проживання позивача;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про дотримання ним всіх чинних вимог законодавства та, відповідно, відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані рішення прийняті ним відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на обставини, зазначені у відповідному повідомлення Служби безпеки України, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені відповідачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80114500000073/146 наданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан дозвіл на імміграцію в Україну № 80104200099123 від 06.01.2025 відкликано на підставі пункту 2 частини першої статті 12 ЗУ «Про імміграцію».

Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80112500108364/146/1. на підставі частини 2 статті 12 ЗУ «Про імміграцію» відкликано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан.

Крім того, рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 8010130100018385 вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано покинути територію України у термін до 09.06.2025.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» (далі - Закон).

Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Статтею 12 Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо:

1) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

2) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

3) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

4) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

5) іммігрант звернувся із заявою про відкликання дозволу на імміграцію (крім осіб, яким відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" виїзд з України не дозволяється);

6) іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимоги статті 13 цього Закону, крім вилучення посвідки на постійне проживання;

7) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням Суду, яке набрало законної сили, його позбавлено батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України;

8) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 2 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його звільнено від повноважень опікуна чи піклувальника громадянина України у разі невиконання ним своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до закладу освіти, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту;

9) іммігранта затримано під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України чи порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї;

10) в інших випадках, передбачених законами України.

У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 21 Порядку дозвіл на імміграцію відкликається або визнається недійсним органом, що його надав.

Питання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню відповідно до ст. 12 Закону або визнанню недійсним відповідно до ст. 12-1 Закону.

Пунктом 22 Порядку встановлено, що у разі коли ініціатором відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абз. 2 п. 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення таким органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених ст. ст. 12, 12-1 Закону, яке разом з матеріалами, що підтверджують, такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який надав такий дозвіл.

Рішення про відкликання дозволу на імміграцію формується за допомогою відомчої інформаційної системи ДМС та підписується Головою ДМС або його заступником, керівником/заступником керівника територіального органу ДМС, керівником/ заступником керівника територіального підрозділу ДМС шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Про прийняте рішення протягом п`яти календарних днів письмово повідомляється ініціатору відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію (п. 23 Порядку).

Як встановлено судом, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.07.2024 звернувся до ЦМУ ДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону, оскільки він є батьком громадянина України.

Син позивача, громадянин України Раджабалізода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідка №8036-000032032 про реєстрацію особи громадянином України видана 10.07.2024 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видано 19.03.2018 сектором РАЦС м. Ісфара Р. Таджикистан.

06.01.2025 рішенням ЦМУ ДМС позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 від 17.01.2025.

Водночас, до ЦМУ ДМС надійшло подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 21.04.2025 № 51/1/3-3353 про відкликання позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідно до змісту подання, Головним управлінням за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 на підставі дозволу на імміграцію), який за наявними даними причетний до функціонування каналу легалізації співвітчизників та вихідців з країн так званого «міграційного ризику» в Україні за фіктивними підставами.

Наявні дані свідчать, що дії ОСОБА_7 становлять загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян.

Таким чином, дії громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Судом враховано, що станом на сьогодні Україна перебуває в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та продовженого відповідними Указами Президента України, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією зі сторони російської федерації.

Відповідно до п. п. 3, 6, 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про національну безпеку України» державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про національну безпеку України» до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Державна міграційна служба України, Служба безпеки України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про національну безпеку України» Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що Забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина.

Тобто, подання про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивача в Україні, підготовлене ГУ СБУ у м. Києві та Київській області в межах компетенції.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» до завдань Служби безпеки України входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.

Положеннями ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону «Про контррозвідувальну діяльність» передбачено, що СБУ є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності підстави проведення якої чітко визначені законодавством.

Згідно зі ст. 4 вищевказаного Закону принципами контррозвідувальної діяльності є, серед іншого, безперервність та взаємодія з органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами.

З огляду на це, а також враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2023 у справі № 600/6944/21-а, СБУ, як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцію надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.

Отже, саме СБУ наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану.

Суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Державної міграційної служби України щодо здійснення перевірки інформації, наданої уповноваженим органом, адже така інформація сприймається як достовірна (правова позиція викладена в постанові № 160/11245/22 Верховного Суду від 01.11.2023).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ЦМУ ДМС, діючи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, отриманої інформації, викладеної у поданні СБУ, правомірно прийнято рішення № 80114500000073/146 від 12.05.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну позивачу, та, відповідно, правомірно прийнято рішення № 80112500108364146/1 від 12.05.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.