Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №300/7597/24 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2026 р. справа № 300/7597/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) в інтересах якого діє адвокат Якубовський О.О. (далі – представник позивача) звернувся до суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, оформлену листом від 25.09.2024 №78/7/О-386/78/5/56, на заяву позивача про призначення пенсії від 20.09.2024, щодо оформлення та направлення необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії періодів участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, за період з 15 липня 2014 року по 30 квітня 2018 року та участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів за період з 01 травня 2018 року по 24 лютого 2022 року із розрахунку один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дня подачі заяви про призначення пенсії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначено, що позивач у період з 01.08.2004 по 11.08.2024 проходив військову службу у Службі безпеки України. Наказом Служби безпеки України від 02.08.2024 №1009-ОС/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 61 Положення, підпункту «ґ», пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас ЗС України. Наказом начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 06.08.2024 №535-ОС/дск ОСОБА_1 виключено із списків особового складу з 11.08.2024. Вислуга років позивача на день виключення зі списків особового складу склала: календарна -21 рік , 05 місяців, 07 днів; у пільговому обчисленні -12 років, 08 місяців, 08 днів; загальна – 34 роки 01 місяць, 15 днів. Після звільнення зі служби позивач 20.09.2024 звернувся до відповідача із заявою з проханням зарахувати у пільговому обчисленні (як один місяць служби за три місяці часу проходження служби) періоди його служби в зоні АТО та ООС з 15.07.2014 по 24.02.2022 до загальної календарної вислуги років, скласти та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, за результатами розгляду заяви відповідач листом від 25.09.2024 повідомив позивача про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки календарна вислуга років є недостатньої для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, представник позивача діючи в інтересах позивача звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.18-19).

Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях скористалося правом подання відзиву на позовну заяву (а.с.22-25). Так, у відзиві представник відповідача зазначив, що з 19.02.2022 набрала чинності постанова КМУ №119 від 16.02.2022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393», якою були внесені зміни до постанови КМУ №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з цими змінами, підпункт «а» пункту 3 постанови №393 був викладений у редакції, яка стала передбачати зарахування відповідних періодів служби (у тому числі періодів участі в антитерористичній операції та у відсічі і стримуванні збройної агресії рф) до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці). Тобто, з 19.02.2022 постанова №393, замість пільгового зарахуванням відповідних періодів служби до вислуги років для призначення пенсії, стала передбачати пільгове зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для визначення розміру пенсії. Отже, з 19.02.2022 відсутні норми права, які передбачають пільгове обчислення вислуги років для призначення пенсії. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», умовою призначення пенсії за вислугу років є наявність відповідної календарної вислуги (не менше 25 календарних років). В даному випадку, станом на час звільнення позивача з військової служби, його календарна вислуга склала 21 рік 5 місяців 7 днів, що недостатньо для призначення йому пенсії за вислугу років. Відповідно, у ГУ СБУ відсутні правові підстави для оформлення і направлення документів до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 01.08.2004 по 11.08.2024 проходив військову службу у Службі безпеки України.

Згідно довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 04.09.2024 №1268, капітан ОСОБА_1 (Б-020408) проходив військову службу в Службі безпеки України з 1 серпня 2004 до 11 серпня 2024 року включно. Наказом Служби безпеки України від 02.08.2024 №1009-ОС/дск капітан ОСОБА_1 звільнений з військової служби, на підставі підпункту «б» пункту 61 Положення, підпункту «ґ» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років), пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас ЗС України. Наказом начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 06.08.2024 №535-ОС/дск ОСОБА_1 виключено із списків особового складу з 11.08.2024. Вислуга років позивача на день виключення зі списків особового складу склала: календарна -21 рік , 05 місяців, 07 днів; у пільговому обчисленні -12 років, 08 місяців, 08 днів; загальна – 34 роки 01 місяць, 15 днів (а.с.8).

Відповідно до довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 04.09.2024 року №1266 капітан ОСОБА_1 у період з 15.07.2014 по 21.09.2014, з 27.09.2014 по 31.10.2014, 01.11.2014 по 21.12.2014, з 23.01.2015 по 30.06.2015, з 05.08.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 23.05.2016, з 17.06.2016 по 25.09.2016, з 07.10.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 02.07.2017, з 27.07.2017 по 01.11.2017, з 13.11.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 01.03.2018 та з 27.03.2018 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (а.с.9).

Згідно довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 04.09.2024 року №1267 капітан ОСОБА_1 у період з 01.05.2018 по 10.06.2018, з 27.06.2018 по 07.07.2019, з 17.08.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 21.02.2020, з 10.03.2020 по 22.06.2020, з 18.07.2020 по 31.12.2020, з 19.01.2021 по 08.07.2021 та з 06.08.2021 по 24.02.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с.10).

Після звільнення зі служби позивач 20.09.2024 звернувся до відповідача із заявою з проханням зарахувати у пільговому обчисленні (як один місяць служби за три місяці часу проходження служби) періоди його служби в зоні АТО та ООС з 15.07.2014 по 24.02.2022 до загальної календарної вислуги років, скласти та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(а.с.6-7).

У відповідь, позивачем отримано листа відповідача від 25.09.2024 №78/7/0-386/78/5/56, у якому ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях роз`яснено про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки його календарна вислуга років є недостатньої для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Діючим законодавством передбачено зарахування на пільгових умовах відповідних періодів служби до вислуги років для визначення розміру пенсії, а не до вислуги років для призначення пенсії (а.с.11).

Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на соціальний захист, позивач через свого представника звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

За приписами пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно з частини 4 статті 17 Закону №2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», яка набрала чинності 19.02.2022 до Порядку №393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

Пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, слід взяти до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16.

Крім того, наведений вище висновок правозастосування знайшов свій розвиток та був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23.

Постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Порядком №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

Як зазначалось судом вище, наказом начальника Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях від 06.08.2024 №535-ОС/дск ОСОБА_1 виключено із списків особового складу з 11.08.2024.

Умовою призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після набрання чинності постановою №119 є наявність саме календарної вислуги років без можливості її обчислення у пільговому порядку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 07.09.2023 у справі №560/9478/22, та від 31.01.2024 у справі №120/7300/22.

Судом встановлено, що вислуга років позивача на день виключення зі списків особового складу склала: календарна -21 рік , 05 місяців, 07 днів; у пільговому обчисленні -12 років, 08 місяців, 08 днів; загальна – 34 роки 01 місяць, 15 днів.

Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у підготовці пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.