Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №260/23/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/23/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої – судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в особі представника Мельника П.П., звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 в якому просить: 1) Визнати пратиправним висновок (довідку) військово-лікарської комісії від 17.12.2025 року про проведений медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) Скасувати наказ № 5432 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.12.2025 року про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 4) Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу; 5) Припинити проходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період у Військовій частині НОМЕР_1 з моменту набрання рішенням законної сили; 6) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та видати наказ про звільнення з військової служби.

09 січня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.

Вказаною ухвалою витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.

Ухвалою суду від 21 січня 2026 року витребувано від військової частини НОМЕР_2 докази на підтвердження проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про заміну неналежного відповідача; задоволено клопотання представника позивача про залучення співвідповідача та залучено до участі в адміністративній справі № 260/23/26 в якості співвідповідача – Військову частину НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої позовні вимоги викладені в наступній редакції: 1) Визнати протиправним висновок (довідку) військово-лікарської комісії від 17.12.2025 року про проведений медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) Скасувати наказ № 5432 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.12.2025 року про призов ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ; 4) Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 № 368 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу військової частини; 5) Припинити проходження ОСОБА_1 військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період у Військовій частині НОМЕР_2 з моменту набрання рішенням законної сили; 6) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та видати наказ про звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року витребувано від:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію протоколу комісії з розгляду питань надання відстрочки від мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання ОСОБА_1 відстрочки під час мобілізації за його заявою, зареєстрованою 01.09.2024 року за вх. № 17224, із зазначенням терміну на який вона була надана;

- ОСОБА_1 докази на підтвердження звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про продовження відстрочки та подання документів про переогляд ОСОБА_2 (витягу з протоколу ЛКК № 025/307 від 26.02.2025 року, довідки від 03.03.2025 року про підтвердження оформлення медичного висновку № 40/025 серія СМ, дійсного до 26.02.2027 року).

10 лютого 2026 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на змінені позовні вимоги та докази на виконання вимог ухвали суду від 04 лютого 2026 року.

11 лютого 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про виконання ухвали суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком дитини з інвалідністю та відповідно до п. 5 ч. 1 ст. ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію » не підлягає призову на військову службу. Позивач після звільнення з військової служби мав відстрочку та був незаконно мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач зазначає, що за загальним правилом мобілізувати особу з відстрочкою можуть лише тоді, коли вона сама добровільно на це погоджується. Однак, позивач маючи відстрочку від призову згоду на мобілізацію не надав.

Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що станом на момент призову на військову службу під час мобілізації у позивача не було належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу, із заявами про її надання не звертався. Зазначає, що позивач втратив право на відстрочку з 04.03.2025 року, оскільки медичний висновок про освідчення ОСОБА_2 від 03.03.2023 року втратив чинність 03.03.2025 року, а відтак підстава на відстрочку від призову на військову службу втратила свою чинність, та така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню. Крім того, зазначає, що позивач від проходження медичного огляду не відмовлявся, з відповідною заявою (про відмову від проходження медичного огляду) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не звертався, проходив медичний огляд належним чином, під час проходження якого скарг на стан здоров`я не заявляв, висновок ВЛК у передбачений Законом спосіб не оскаржував.

Крім того, представник відповідача -1 надав суду відзив на змінені позовні вимоги, в якому зазначив, що відповідно до абз. 8 п. 60 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. Представник відповідача зазначає, що дія відповідної законної підстави – медичного висновку № 69/023 серії СМ закінчилась 03.03.2025 року, про що зазначено у витязі з протоколу ЛКК № 023/387 від 03.03.2023 року, копію якого додано позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а відтак відстрочку від призову було автоматично скасовано 04.03.2023 року.

Представник позивача надав до суду заяву про виконання ухвали суду, в якій зазначив, що статус дитини з інвалідністю у ОСОБА_2 набутий нею 03.03.2023 року незалежно від переогляду дитини діє до припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення чи скасування. Позивач, діючи добросовісно, завчасно забезпечив переогляд дитини 26.02.2025 року з внесенням відповідних змін до реєстрів, тому вважає, що автоматичне скасування 04.03.2025 року наданої позивачу відстрочки є незаконним.

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач 3 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у межах повноважень військова частина НОМЕР_2 , на підставі наказу № 368 від 18.12.2025 року, зарахувала позивача, направленого з ІНФОРМАЦІЯ_3 до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки та призначила його на посаду курсанта. Відтак, протиправних дій щодо зарахування позивача до списків особового складу частини не має.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу була надана відстрочка від призову на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується протоколом Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 № 15 від 03.09.2024 року.

Відповідно до даних з витягу з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дата початку відстрочки 03.09.2024 року, дата закінчення відстрочки 03.03.2025 року.

Судом встановлено, що вищевказана відстрочка була надана позивачу на підставі витягу з протоколу ЛКК № 023/387 від 03.03.2023 року та довідки КНП “ЦПМСД Мукачівської територіальної громади” відповідно до якої ОСОБА_2 освідчена як дитина з інвалідністю, та у вказаній довідці зазначено про оформлення медичного висновку № 59/023 серія СМ, дійсний до 03.03.2025 року, дата переогляду 03.03.2025 року.

Відповідно до даних з витягу з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 04.03.2025 року скасовано відстрочку автоматично, у зв`язку з завершенням терміну дії відстрочки.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-1217-1816-2931-0 від 17.12.2025 року, проведено медичний огляд позивача позаштатною постійно діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) та визнано позивача придатним до військової служби.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17 грудня 2025 року № 5432 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано на військову службу.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18 грудня 2025 року № 368 позивача зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов`язок від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 “Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення”.

Відповідно до пункту 2.5 розділу І Положення №402 позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

Порядок створення ЛЛК визначається Положенням про лікарсько-льотну експертизу в державній авіації України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року № 602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за № 1566/31434.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

За запитом голови ВЛК (ЛЛК), до роботи позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК (ЛЛК) на правах членів ВЛК (ЛЛК) можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров`я (установ), спеціалісти інших (не медичних) спеціальностей, начальник медичної служби та/або представник командування (керівництва) військової частини, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається.

Перелік закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, при яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджується щорічно до 25 грудня начальником ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів.

Під час дії особливого періоду, за потреби створення додаткових позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК), зазначений перелік разом зі списком голів та заступників голів ВЛК (ЛЛК) невідкладно подається на затвердження голові ЦВЛК начальниками штатних ВЛК регіонів.

На підставі затвердженого переліку начальник (керівник) закладу охорони здоров`я (установи) своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи.

Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підготовку) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року.

Організація проведення військово-лікарської експертизи у закладі охорони здоров`я (установі) покладається на начальника (керівника) цього закладу.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Відповідно до п. 3.2 розділу ІІ кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Відповідно до п. 3.8 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу I Положення № 402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян» (п. 3.2 глави 3 розділу І Положення № 402).

Відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Відповідно до п. 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Відповідно до пунктів 2.3.5 та 2.4.10 Розділу I Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

В свою чергу, медичний огляд позивача проведено позаштатною постійно діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свалява), що не є ні ВЛК регіонів, ні ЦВЛК (іншого матеріалами справи не встановлено).

У даному випадку ефективним і дієвим правовим механізмом захисту права (інтересу), який заявник сприймає за порушені є ініціювання процедури перегляду управлінського волевиявлення відповідної військово-лікарської комісії при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, а саме: військово-лікарською комісією при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, військово-лікарською комісією регіону, Центральною військово-лікарської комісією Збройних Сил України із можливістю оскарження до суду саме рішення військово-лікарської комісії регіону або рішення Центральної військово-лікарської комісією Збройних Сил України.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що перевірка рішення ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову (постанови Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №240/13173/22 та у справі № 600/3273/22).

В той же час, що тверджень позивача про те, що направлення на проведення ВЛК не було видано йому під підпис, то суд зазначає, що не кожне порушення адміністративної процедури є безумовною підставою для скасування прийнятого рішення. Матеріалами справи підтверджується, що направлення на проходження ВЛК було сформовано в електронній формі через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пункту 74-1 Порядку № 560 та підписано уповноваженою посадовою особою. Позивач пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду, а також довідкою військово-лікарської комісії про встановлений ступінь придатності.

При цьому, доказів того, що позивач був позбавлений можливості надати медичні документи, заявити клопотання чи ініціювати додаткове обстеження, матеріали справи не містять.

За встановлених у справі обставин та з урахуванням вимог законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд не встановив порушень процедури прийняття оскаржуваного висновку військово-лікарської комісії, які б мали істотний характер, вплинули на зміст прийнятого рішення або призвели до порушення прав позивача.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову під час мобілізації та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5432 від 17.12.2025 року, суд зазначає наступне.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону №3543-ХІІ).

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону №3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

У свою чергу, призову на військову службу під час мобілізації підлягають всі військовозобов`язані, за виключенням осіб, перелік яких визначений у ст. 23 Закону № 3543-XII.

Так, підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації установлені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560 у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно приписів пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до абз. 1 п.60 Порядку № 560 ( в редакції, чинній на момент надання позивачу відстрочки 03.09.2024 року) комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади (абз. 2 п. 60 Порядку).

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом (абз. 3 п. 60 Порядку 60).

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення (абз. 4 п. 60 Порядку № 560)

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 (абз. 5 п. 60 Порядку № 560).

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку (абз. 6 п. 60 Порядку № 560).

Відповідно до абз. 7 п. 60 Порядку № 560 до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до абз. 8 п. 60 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як вже встановлено судом, позивачу була надана відстрочка від призову на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується протоколом Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 № 15 від 03.09.2024 року.

При цьому, відповідно до витягу з протоколу ЛКК № 023/387 від 03.03.2023 року та довідки КНП “ЦПМСД Мукачівської територіальної громади” (на підставі яких позивачу була надана відстрочка) ОСОБА_2 освідчена як дитина з інвалідністю, та у вказаній довідці зазначено про оформлення медичного висновку № 59/023 серія СМ, дійсний до 03.03.2025 року, дата переогляду 03.03.2025 року.

Суд зауважує, що дія відстрочки обмежується передусім строком чинності документально підтвердженої підстави.

Сплив строку, визначеного у медичному висновку як дата переогляду, свідчить про завершення періоду, протягом якого була документально підтверджена наявність підстави для відстрочки. Оскільки відстрочка від призову надається виключно на час існування та чинності відповідної підстави, закінчення строку, зазначеного у медичному висновку, одночасно свідчить і про закінчення строку дії наданої відстрочки.

Положення п. 60 Порядку № 560 (в редакції станом на 04.03.2025 року, на дату скасування відстрочки) також визначали, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

В той же час, суд зазначає, що сам по собі факт продовження мобілізації не породжує нової чи безстрокової відстрочки та не звільняє особу від обов`язку підтвердити наявність підстави після спливу строку її дії.

Отже, автоматичне продовження відстрочки не є безумовним та не здійснюється незалежно від фактичного існування і чинності підтверджуючих документів. Такий механізм застосовується лише у разі, коли підстава для відстрочки продовжує існувати та залишається підтвердженою.

Як вже встановлено судом, відстрочка позивачу надана з 03.09.2024 року відповідно до довідки КНП “ЦПМСД Мукачівської територіальної громади” ОСОБА_2 освідчена як дитина з інвалідністю, та у вказаній довідці зазначено про оформлення медичного висновку № 59/023 серія СМ, дійсний до 03.03.2025 року, дата переогляду 03.03.2025 року.

Таким чином, у розумінні пункту 60 Порядку № 560 з 04.03.2025 настали обставини, за яких особа втратила підтверджені законні підстави для відстрочки, що унеможливлює її подальше продовження, у тому числі в автоматичному порядку.

При цьому, суд враховує, що позивачем до позовної заяви додано витяг з протоколу ЛКК № 025/307 від 26 лютого 2025 року про пересвідчення ОСОБА_2 як дитини з інвалідністю та довідку від 03.03.2025 року, видану КНП “Медичний центр Сім`я”, яка підтверджує, що на підставі виписки з протоколу ЛКК Обласної дитячої лікарні № 025/307 від 26.02.2025 року ОСОБА_3 пересвідчена та оформлено медичний висновок № 40/025 серія СМ, що дійсний до 26 лютого 2027 року.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року витребувано від ОСОБА_1 докази на підтвердження звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про продовження відстрочки та подання документів про переогляд ОСОБА_2 (витягу з протоколу ЛКК № 025/307 від 26.02.2025 року, довідки від 03.03.2025 року про підтвердження оформлення медичного висновку № 40/025 серія СМ, дійсного до 26.02.2027 року).

На виконання вимог ухвали суду представник позивача надав заяву, в якій зазначив, що позивач діючи добросовісно, завчасно забезпечив переогляд дитини 26.02.2025 року з внесенням відповідних змін до реєстрів, тому вважає автоматичне скасування 04.03.2025 року наданої відстрочки протиправним.

В той же час, доказів надання відповідачу зазначеного медичного висновку № 40/025 серія СМ, що дійсний до 26 лютого 2027 року суду не надано.

При цьому, щодо посилань представника позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 225 від 08.03.2022 року «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи дітям на період дії воєнного стану на території України», суд зазначає, що вказана постанова регулює порядок перенесення повторного медичного огляду дітей з інвалідністю у разі неможливості його проходження під час воєнного стану та продовження індивідуальної програми реабілітації. В той же час, матеріалами справи підтверджується, що дитина позивача пройшла повторний медичний огляд, за результатами якого оформлено медичний висновок № 40/025 серія СМ, дійсний до 26.02.2027 року. Отже, передбачена постановою КМ України № 225 від 08.03.2022 року умова щодо неможливості проходження повторного огляду у спірних правовідносинах відсутня.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що станом на момент призову на військову службу під час мобілізації 17.12.2025 у позивача була відсутня діюча відстрочка, у зв`язку з чим відповідачем 1 у спірних правовідносинах не порушено приписи статті 23 Закону №3543-ХІІ при здійсненні мобілізаційних заходів щодо призову позивача на військову службу.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.12.2025 року № 368 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та припинення проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 з моменту набрання рішенням законної сили та зобов`язання військову частину виключити позивача зі списків особового складу частини та видати наказ про звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18 грудня 2025 року № 368 позивач зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

В той же час, суд зазначає, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про призначення позивача та про звільнення позивача від проходження військової служби є похідними вимогами від вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку ІНФОРМАЦІЯ_3 порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались процедури призову позивача на військову службу та не встановлено підстав для скасування наказу про призов позивача.

Крім того, після зарахування позивача до списків особового складу частини виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Відповідно до пунктів 4-7 Положення №1153 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно ч.3 ст.24 Закону №2232, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

В той же час, для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації мають бути наявні підстави, визначені п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232.

Разом з тим, доказів того, що у позивача наявні будь-які підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану, згідно ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 суду не надано.

Крім того, матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення позивача до командування військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправним наказу про призначення позивача на посаду та про зобов`язання звільнити позивача з військової служби задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 139 КА України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії– відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька