Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №160/26087/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Справа № 160/26087/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання – Сергієнко В.Ю., за участю: представника відповідача за зустрічним позовом - Сухотської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

та за зустрічним

позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- стягнути податковий борг з платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 до бюджету у розмірі 1135720,23 грн.

19.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

27.10.2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 02.05.2025 року №0230592408 з податку на доходи фізичних осіб форма «Р» на загальну суму 1042043,29 грн.;

- від 02.05.2025 року №0230602408 з військового збору форма «Р» на загальну суму 86836,94 грн.;

- від 02.05.2025 року №0230612408 форма «ПС» на загальну суму 340 грн.;

- від 02.05.2025 року №0230632408 форма «ПС» на загальну суму 6500 грн.

06.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.02.2026 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні первісного адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – відмовлено; зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.05.2025 року №0230592408 з податку на доходи фізичних осіб форма «Р» на загальну суму 1042043,29 грн., від 02.05.2025 року №0230602408 з військового збору форма «Р» на загальну суму 86836,94 грн., від 02.05.2025 року №0230612408 форма «ПС» на загальну суму 340 грн. та від 02.05.2025 року №0230632408 форма «ПС» на загальну суму 6500 грн.

09.02.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить:

- ухвалити додаткове рішення по справі №160/26087/25, яким стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 000 грн.

13.02.2026 року від відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, в якому просить відмовити у її задоволенні, оскільки розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі є неспівмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт та складністю справи.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що 25.11.2025 та 15.01.2026 сдові засідання тривали по 20 хвилин, при цьому, 15.01.2026 було лише вирішено питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, з урахуванням чого відповідач зазначає, що вартість одного засідання у розмірі 3 000 грн. є завищеною. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів оплати витрат на правничу допомогу.

18.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 25.02.2026 року.

25.02.2026 року у судовому засіданні представник відповідача у задоволенні заяви просив відмовити, від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання

правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2025 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Шутом А.І. укладено договір про надання правової допомоги. Пунктами 1,4 вказаного договору визначено, що адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок, а також в органах прокуратури, поліції, служби безпеки України, податкової інспекції та міліції всіх ланок. Представляти інтереси Клієнта по цивільним, господарським, адміністративним, кримінальним справам та справам з адміністративного судочинства з повним обсягом прав наданих законодавством Клієнту, Захиснику та Представнику по цім справам. Обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором, а також умови та строки оплати визначаються у відповідному Розрахунку та акті приймання-передачі наданих послуг, який є додатком до цього Договору і свідчить про виконання Адвокатом своїх зобов`язань.

Згідно п.п.1,2 розрахунку та акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.01.2026 року до договору про надання правової допомоги б/н від 04.04.2025 року Сторони погодили, що оплачується час витрачений Адвокатом на представництво та захист по адміністративній справі №160/26087/25 (Дніпропетровський окружний адміністративний суд) із розрахунком 3 000,00 грн. за одне призначене судове засідання, в незалежності від того чи відбулось фактично судове засідання. Вартість складених Адвокатом позовних матеріалів, заяв, заперечень, клопотань, пояснень, промови у судових дебатах, скарг, відзивів тощо за домовленістю в залежності від ціни позову, важливості, обсягу та складності відповідного процесуального документа та інстанції куди документ подається. Оплата за складені та подані документи є фіксованою (гонорар) в незалежності від витраченого часу.

Згідно п.3 вказаних акту та розрахунку Відповідно до визначеної тарифікації сторони погодили Акт приймання-передання наданих послуг:

- представництво та захист у судових засіданнях по адміністративній справі 160/26087/25 (Дніпропетровський окружний адміністративний суд) - 4 судових засідання (25.11.25, 09.12.25, 15.01.26, 27.01.26) - 12 000 грн.;

- підготовка, складання та подання зустрічної позовної заяви - 40 000 грн.;

- підготовка, складання та подання 2 письмових пояснень - 6 000 грн.

Всього до сплати – 58000грн.

28.01.2026 року адвокатом виставлено клієнту рахунок №1 до сплати 58000 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).

У спірному випадку відповідачем за зустрічним позовом подано заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу суть яких зводиться до того, що заявлених до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним та не співмірним із складністю справи.

Щодо посилання відповідача за зустрічним позовом на відсутність доказів оплати правничої допомоги, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.06.2024 року по справі № 808/1564/18 зазначив, що питання застосування частини 7 статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої уКАС Україниз 15 грудня 2017 року. Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрати за відсутності їх оплати застосовується й Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні по справі “Бєлоусов проти України” (Заява № 4494/07) Суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: “...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром “фактично понесеними”.

При цьому, оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обгрунтованості та співмірності, суд приймає до уваги те, що переданий на вирішення суду спір є нескладним, з точки зору права, не потребує вивчення значної нормативно-правової бази, з урахуванням чого, сума заявлених витрат є неспівмірною зі складністю справи, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю судових засідань та їх тривалістю.

В той же час, суд приймає до уваги те, що у зв`язку з виникненням цього спору позивач був змушений звертатися до суду, у зв`язку з чим йому надавалася правнича допомога, що підтверджується матеріалами справи.

З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем за зустрічним позовом розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд приходить до висновку про те, що обгрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн., з огляду на що заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03.03.2026 року.

Суддя М.В. Дєєв