Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №160/32322/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 рокуСправа №160/32322/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та скасувати рішення про відмову у призначені пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області № 045650013357 від 25.03.2025.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди:

з 01.09.1977 по 28.02.1981 - навчалася в Криворізькому технікуму громадського харчування по спеціальності «Технологія приготування їжі»;

з 01.07.1987 по 31.03.1992 - робота в “Трест столовых Ленинского района”;

з 23.06.1995 по 01.01.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2003 періоди здійснення підприємницької діяльності та призначити їй пенсію за відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з моменту останнього звернення , а саме з 18.03.2025 та виплатити в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 серпня 2022 року ОСОБА_2 , звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та необхідними документами для призначення пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 30.08.2022 №045650013357, позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Позивач повторно 29.01.2024 звернулась до Відділу обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та необхідними документами для призначення пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Закон України № 1058. Рішенням Головного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2024 № 045650013357, позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу. 23.02.2024 ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про підтвердження стажу роботи на підставі показань свідків. Заява була повернута без розгляду на Комісії з питань підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків в зв`язку з тим, що в наданій заяві та документах відсутня інформація стосовно назви підприємства та періоду роботи, де вона працювала. 23.07.2024 року позивач втретє звернулась до відділу обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та необхідними документами для призначення пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Закон України № 1058. Рішенням Головного управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2024 № 045650013357, позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу, який ще й зменшився. Зібравши додаткові документи, а також довідку з Головного управління статистики у Дніпропетровській області про відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в четверте звернулась до відділу обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та необхідними документами для призначення пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Закон України № 1058. Рішенням Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від №045650013357 від 18.12.2024, відмовлено в призначенні пенсії та зазначено, що позивачка з немає достатнього страхового стажу, а страховий стаж зменшився до 19 років. 18.03.2025 року, коли ОСОБА_1 виповнювалось 63 роки, і як було з`ясовано з попередніх відмов, що має стаж більше 21 року, вона звернулась в п`яте до відділу обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та необхідними документами для призначення пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Закон України № 1058. В п`яте отримала відмову у призначенні пенсії за віком викладену в рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від №045650013357 від 25.03.2025, якій зазначено, що позивачка знову немає достатнього страхового стажу, та не може отримувати пенсію в 63 роки. Позивач вважає, що висновок відповідачів про те, що заявниця не має достатнього страхового стажу, а тому не має право на пенсію за віком є протиправним та таким, що не відповідає дійсності та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду документів, доданих ОСОБА_1 до заяви встановлено, що страховий стаж останньої становить 16 років 11 місяців 04 дні; страховий стаж для визначення права становить 20 років 02 місяці 05 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1977 по 28.02.1981 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 02.03.1981, оскільки прізвище ОСОБА_3 не відповідає прізвищу в свідоцтві про укладення шлюбу ОСОБА_4 ; період роботи з 01.09.1987 по 31.03.1992, оскільки не винесено рішення про роботу заявниці на підставі опитування свідків; період провадження підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2003, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особо за формою ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; період провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, за формою ОК-5. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 045650013357 від 25.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , неодноразово зверталась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 23.08.2022, 29.01.2024, 23.07.2024, 09.12.2024 та 18.03.2025 ОСОБА_1 було надано заяви про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяв та долучених до них документів органами Пенсійного фонду України були прийняті рішення за № 045650013357 про відмову в призначенні заявниці пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу: 30.08.2022 - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області; 02.02.2024 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області ; 30.07.2024 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області; 18.12.2024 та 25.03.2025 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. 23.02.2024 ОСОБА_1 зверталася із заявою про підтвердження стажу роботи на підставі показань свідків. Заява була повернута без розгляду на Комісії з питань підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків в зв`язку з тим, що в наданій заяві та документах відсутня інформація стосовно назви підприємства та періоду роботи, де вона працювала. Згідно записів в трудових книжках свідків станом на 31.03.1992 підприємство мало назву «Виробничо - торгівельне об`єднання громадського харчування Ленінського району». Відомості про реорганізацію (ліквідацію) «Виробничо - торгівельного об`єднання громадського харчування Ленінського району» відсутня. Позивачу необхідно було надати документи про ліквідацію «Виробничо - торгівельного об`єднання громадського харчування Ленінського району», про що було її повідомлено листом від 28.10.2024 за № 58153-42509/Ш-01/8-0400/24. Згідно наданих документів та даних, наявних в Реєстрі, загальний страховий стаж, для визначення права на призначення пенсії за віком, станом на 25.03.2025, складає 20 років 2 місяці 5 днів (зарахований по 28.02.2025). Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2003 немає підстав, оскільки не підтверджено сплату страхових внесків

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

23.08.2022, 29.01.2024, 23.07.2024, 09.12.2024 ОСОБА_1 подавались заяви про призначення пенсії за віком до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяв та долучених до них документів органами Пенсійного фонду України були прийняті рішення за № 045650013357 про відмову в призначенні заявниці пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) через відсутність необхідного страхового стажу:

30.08.2022 - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області;

02.02.2024 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області;

30.07.2024 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області;

18.12.2024 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

18.03.2025 року ОСОБА_1 знову звернулась до територіального управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 25.03.2025 року №045650013357 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.

Так, в рішенні від 25.03.2025 року №045650013357 зазначено зокрема наступне.

Вік заявниці 62 роки 11 місяці.

Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону становить 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018року, страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

з 01січня 2025 року по 31 грудня 2025 року — від 22 до 32 років

У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року, страхового стажу передбаченого частиною першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65років мають особи за наявності страхового стажу:

починаючи 01січня 2027року по 31 грудня 2027 року — від 15 до 24 років

Відповідно пункту 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ)

Страховий стаж заявниці становить 16 років 11 місяців 04 дні.

Страховий стаж заявниці для визначення права становить 20 років 02 місяці 05 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1977 по 28.02.1981 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 02.03.1981, оскільки прізвище ОСОБА_3 не відповідає прізвищу в свідоцтві про укладення шлюбу ОСОБА_4 ;

- період роботи з 01.09.1987 по 31.03.1992, оскільки не винесено рішення про роботу заявниці на підставі опитування свідків;

- період провадження підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2003, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особо за формою ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;

- період провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, за формою ОК-5.

Працює.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 045650013357 від 25.03.2025 (далі - Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років

Дата з якої заявниця матиме право на пенсійну виплату 24.03.2027.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням про відмову в призначенні пенсії, не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1977 по 28.02.1981.

За приписами п. «д» ч.3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 4 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що система професійної (професійно-технічної) освіти складається з закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Статтею 17 Закону передбачено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші тини закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Згідно диплому НОМЕР_2 від 02.03.1981 №5762 ОСОБА_5 з 1977 по 1981 навчалася в Криворізькому технікуму громадського харчування по спеціальності «Технологія приготування їжі».

Згідно оскаржуваного рішення відповідачем не зараховано період навчання з 01.09.1977 по 28.02.1981 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 02.03.1981, оскільки прізвище ОСОБА_3 не відповідає прізвищу в свідоцтві про укладення шлюбу ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про одруження НОМЕР_3 від 21.01.1998р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено шлюб, та прізвище після одруження чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 .

Проте суд не вбачає пов`язаності зазначеного прізвища позивача у дипломі серії НОМЕР_2 від 02.03.1981 із зазначенням прізвища у свідоцтві про одруження НОМЕР_3 від 21.01.1998р., оскільки згідно свідоцтва про народження позивача НОМЕР_4 від 09.04.1962 - ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_5 .

Відтак, прізвище позивачки зазначене у дипломі серії НОМЕР_2 від 02.03.1981 повністю відповідає зазначеному прізвищу у свідоцтві про народження НОМЕР_4 від 09.04.1962.

З огляду на зазначене, відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1977 по 28.02.1981 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 02.03.1981

Щодо зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 23.06.1995 по 01.01.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2003.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

З огляду на положення вказаних норм права законодавцем передбачена можливість зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності, при цьому, період провадження підприємницької діяльності за період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців незалежно від сум сплачених ними страхових внесків. Для цього достатньо лише надання довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

В спірному випадку факт здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджується витягом з ЄРС для ФОП, згідно якого ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 23.06.1995. Зазначене також підтверджується листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.07.2022 №38532/6/04-36-24-04-13.

За таких обставин належним доказом, яким підприємець може підтвердити свій стаж зайняття підприємницькою діяльністю за період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. є саме довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Водночас вказаним вище Порядком не визначено підстав (порядок) зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності до 1 січня 1998 р., оскільки в цьому Порядку йдеться про зарахування періодів підприємницької діяльності до 1 травня 1993 (для спрощеної системи оподаткування) та до 01 липня 2000 року (для підприємців, які перебували на загальній системі оподаткування).

В той же час, чітко визначеною позицією законодавця є можливість зарахування до страхового стажу період провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003р., при цьому, на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а не на підставі довідки про сплачені страхові внески.

Визначений період по 31 грудня 2003 року обумовлений тим, що з 01.01.2004 набрав чинність Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, яким вперше визначено поняття страхового стажу як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 23.06.1995 по 01.01.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2003.

Щодо зарахування періоду роботи з 01.07.1987 по 31.03.1992 в “Трест столовых Ленинского района”.

Так, згідно оскаржуваного рішення не зараховано період роботи з 01.09.1987 по 31.03.1992, оскільки не винесено рішення про роботу заявниці на підставі опитування свідків.

Згідно листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0400-010307-8/176930, 23.02.2024 ОСОБА_1 зверталась із заявою про підтвердження стажу роботи на підставі показань свідків. Заява була повернута без розгляду на Комісії з питань підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків в зв`язку з тим, що в наданій заяві та документах відсутня інформація стосовно назви підприємства та періоду роботи, де вона працювала. Згідно записів в трудових книжках свідків станом на 31.03.1992 підприємство мало назву «Виробничо - торгівельне об`єднання громадського харчування Ленінського району». Відомості про реорганізацію (ліквідацію) «Виробничо - торгівельне об`єднання громадського харчування Ленінського району» відсутня. ОСОБА_1 необхідно було надати документи про ліквідацію "Виробничо - торгівельного об`єднання громадського харчування Ленінського району."

Судом встановлено, що згідно акту опитування свідка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідком підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в “Трест столовых Ленинского района”, поваром 5 розряду з 01.07.1987 по 31.03.1992р., свідок знає заявницю по спільній роботі, оскільки працювала в “Трест столовых Ленинского района” з 18.02.1987 по 31.03.1992.

Згідно акту опитування свідка - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідком підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в “Трест столовых Ленинского района” поваром 5 розряду з 01.07.1987 по 31.03.1992, знає заявницю по спільній роботі, оскільки працювала в “Трест столовых Ленинского района” з 06.10.1981 по 31.03.1992.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також за змістом п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У відповідності до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Таким чином, підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків.

Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не дав належної оцінки документам та показанням свідків, а також не скористався правом самостійного витребування документів, внаслідок чого протиправно відмовив позивачу в зарахуванні спірного періоду трудової діяльності до страхового стажу позивача.

Оскільки доводи відповідача, якими він обґрунтовував прийняття спірного рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії спростовані доводами позивачки та доданими до матеріалів справи доказами, то наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 045650013357 від 25.03.2025.

З огляду на викладене, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права повивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1977 по 28.02.1981 згідно диплому НОМЕР_2 від 02.03.1981; період роботи з 01.07.1987 по 31.03.1992 в “Трест столовых Ленинского района” ("Виробничо-торгівельне об`єднання громадського харчування Ленінського району") згідно актів опитування свідків від 23.02.2024р.; період здійснення підприємницької діяльності з 23.06.1995 по 01.01.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2003.

Щодо позовної вимоги призначити пенсію відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з моменту останнього звернення, а саме з 18.03.2025 та виплатити в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Так, призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що оскаржуване рішення за результатами поданої позивачем заяви розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 18.03.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області, на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.03.2025 №045650013357 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1977 по 28.02.1981 згідно диплому НОМЕР_2 від 02.03.1981; період роботи з 01.07.1987 по 31.03.1992 в “Трест столовых Ленинского района” ("Виробничо-торгівельне об`єднання громадського харчування Ленінського району") згідно актів опитування свідків від 23.02.2024р.; період здійснення підприємницької діяльності з 23.06.1995 по 01.01.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.03.2025 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова