Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №678/1523/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 678/1523/25

Провадження № 22-ц/820/453/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року (суддя Ходоровський І.Б.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначалось, що 03 травня 2021 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.

На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Вказує, що позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.

В порушення норм чинного законодавства та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 24.09.2025 виникла заборгованість в загальному розмірі 143919,64 грн, з них: 105112,60 грн - заборгованість за кредитом, 38807,04 грн - заборгованість по відсоткам.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.05.2021 у розмірі 143919,64 грн, з них: 105112,60 грн - заборгованість за кредитом, 38807,04грн - заборгованість по відсоткам.

Заочним рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального права.

Вказує, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися із змінами до них, викладеним на сайті Банку.

З наданого до суду першої інстанції розрахунку заборгованості, боржник користувалася кредитом, що підтверджує ознайомлення його з Умовами і Правилами надання банківських послуг. Крім того, вказує, що до матеріалів справи додано підписаний боржником паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена»», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо.

Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, оскільки на підтвердження вірності розрахунку банк надавав банківську виписку.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Проте, рішення суду першої інстанції не в повній мірі не відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що АТ «А-банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на тих умовах, які зазначені у позовній заяві; позивач не надав належних та допустимих доказів наявності заборгованості за кредитом за умови проведення розрахунку відповідно до умов кредитування; відповідач використовував надану банком можливість користуватись кредитними кошти, водночас, він також повертав кредитні кошти банку; заборгованість за тілом кредиту виникла за рахунок списання позивачем відсотків, які в установленому порядку не були узгоджені з відповідачем.

Проте, колегія суддів не в повному обсязі погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що 03 травня 2021 року між АТ «А-Банк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банк, згідно з якою відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши вказану заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, встановив кредитний ліміт та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором.

Відповідачу в межах вказаного договору було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до квітня місяця 2028 року, № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с. 12 на звороті).

Згідно з довідкою за лімітами, клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , кредитний договір б/н від 03.05.2021 за період з 03.05.2021 по 24.09.2024: встановлено 03.05.2021 кредитний ліміт в розмірі 0 грн; збільшено 10.07.2023 кредитний ліміт – 18000 грн; збільшено 11.12.2023 кредитний ліміт – 28000 грн; збільшено 10.03.2024 кредитний ліміт – 68000 грн; збільшено 06.04.2024 кредитний ліміт – 80000 грн; збільшено 30.04.2024 кредитний ліміт – 85000 грн; збільшено 06.06.2024 кредитний ліміт – 100000 грн; збільшено 10.07.2024 кредитний ліміт – 110000 грн. (а.с. 12).

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 24.09.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 143919,64 грн, з них: 105112,60 грн - заборгованість за кредитом, 38807,04грн - заборгованість по відсоткам. (а.с. 6).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

АТ «А-Банк» обґрунтовувало свій позов у частині стягнення заборгованості за тілом та відсотками тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин АТ «А-Банк» надало суду першої інстанції анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-банк від 03.05.2021, паспорт споживчого кредиту, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», виписку по картці від 24.09.2025, розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.05.2021.

Підписана відповідачем ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» від 03.05.2021 не містить умов щодо процентної ставки за користування кредитними коштами.

Витяг з Умов та правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.

Вказаний документ не підписаний ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 03.05.2021.

За відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03.07.2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена»» теж не є належним доказом щодо погодженої між сторонами процентної ставки, та не є складовою кредитного договору.

Більше того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.

У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже за змістом даної норми, паспорт споживчого кредиту це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» в розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.

На підставі викладеного слід дійти висновку, що паспорт споживчого кредиту є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування.

Згідно з положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даній справі, суд першої інстанції не був позбавлений можливості належним чином дослідити подані стороною докази (в даному випадку – виписку по картці, розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з інформацією, викладеною у них, повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Разом з тим, судом жодним чином не обґрунтовано відмову у стягненні заборгованості перед банком за тілом кредиту, суд не вирішив питання про часткове задоволення позову, чим фактично ухилився від вирішення спору по суті.

Крім того, суд не позбавлений права, більше того, зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові. Для цього суд повинен застосувати умови кредитного договору і вимоги закону.

Оскільки з`ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин є необхідними складовими для належного розгляду справи, то висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ «А-банк» є передчасним.

Враховуючи недоведеність правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами, такі суми не можуть списуватись за рахунок кредитних коштів та включатися до загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Однак, зважаючи на те, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки фактично отримані кошти позичальником банку, з урахуванням неодноразового збільшення ліміту кредитування, не повернуті, тому з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню заборгованість за неповернутим тілом кредиту в розмірі 74271 грн 36 коп (2628644,54(фактично отриманих)-188593,18(повернутих позичальником)), при списанні банком відсотків в сумі 67081,81 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 74271,36 грн.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню (50,61%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3064,94 грн (1225,98+1838,96) судового збору, сплаченого при подачі позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» заборгованість за кредитом (тілом кредиту) за кредитним договором б/н від 03.05.2021 в розмірі 74271 грн 36 коп та судовий збір в розмірі 3064 грн 94 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай