Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №686/7182/25 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 02 березня 2026 р.

Справа: №686/7182/25

Суддя: Ярмолюк О. І.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/7182/25

Провадження № 22-ц/820/142/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), П`єнти І.В., Янчук Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року,

встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають двоє дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 серпня 2021 року і до повноліття дітей, з врахуванням аліментів на утримання дітей, відрахованих з суддівської винагороди ОСОБА_2 за його заявами від 22 вересня 2021 року та 29 листопада 2021 року по серпень 2022 року включно.

На підставі цього рішення Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №686/20379/21, який з 11 вересня 2024 року перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Відділ ДВС) (виконавче провадження №76005377).

ОСОБА_2 не сплачував аліменти на дітей у повному обсязі, внаслідок чого станом на 10 грудня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 80 589 грн 92 коп. Відтак позивачка має право на стягнення з ОСОБА_2 неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За період з 26 серпня 2021 року по 10 грудня 2024 року сума пені склала 650 591 грн 94 коп., однак ця сума не може перевищувати 100 відсотків заборгованості за аліментами (80 589 грн 92 коп.).

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей у розмірі 80 589 грн 92 коп. по виконавчому провадженню №76005377.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд ухвалою від 28 липня 2025 року залучив Відділ ДВС до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що станом на 10 грудня 2024 року розмір заборгованості ОСОБА_2 за аліментами склав 60 089 грн 91 коп. Ця заборгованість виникла до відкриття виконавчого провадження (11 вересня 2024 року), а більша частина її (39 694 грн 43 коп.) виникла до набрання рішенням суду законної сили (16 серпня 2024 року). Оскільки заборгованість за аліментами виникла не з вини відповідача, то правові підстави для стягнення з нього неустойки (пені) відсутні.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заборгованість за аліментами на дітей у розмірі 60 089 грн 91 коп. виникла з вини ОСОБА_2 , який визнав і сплатив цей борг, а тому ОСОБА_1 має право на стягнення неустойки (пені). Суд не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 не подав відзив на апеляційну скаргу.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно. При цьому суд не застосував правильно норми статті 196 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

У зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є батьками дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 серпня 2021 року і до повноліття дітей, з врахуванням аліментів на утримання дітей, відрахованих з суддівської винагороди ОСОБА_2 за його заявами від 22 вересня 2021 року та 29 листопада 2021 року по серпень 2022 року включно.

На підставі цього рішення Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №686/20379/21, який з 11 вересня 2024 року перебуває на виконанні у Відділ ДВС (виконавче провадження №76005377).

Постановами державного виконавця від 12 і 20 вересня 2024 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , які він отримує у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 3 березня 2025 року (а.с. 75-77) слідує, що розмір заборгованості ОСОБА_2 за аліментами станом на грудень 2024 року становить 60 089 грн 91 коп. Ця заборгованість складається із заборгованості за серпень 2024 року у розмірі 20 395 грн 98 коп., а також заборгованості, яка виникла до 1 серпня 2024 року, у розмірі 39 693 грн 93 коп.

Згідно з платіжною інструкцією від 10 березня 2025 року (а.с. 84) ОСОБА_2 сплатив указану заборгованість за аліментами.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом.

Як передбачено частиною першою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що одним із основних обов`язків батьків є матеріальне утримання дитини, тобто забезпечення дитини мінімально необхідними благами, які необхідні для її життя та виховання.

У разі ухилення батьків від виконання зобов`язання утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття суд може присудити з них на користь іншого з батьків або законного представника, з яким проживає дитина, кошти на її утримання (аліменти).

У разі виникнення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), виконавець обчислює її розмір виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць ? кількість днів заборгованості ? 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого – обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року (справа №711/679/21) виснував, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» (в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України) означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №161/5211/22, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Зібрані докази вказують на те, що заборгованість за аліментами на дітей виникла у ОСОБА_2 за період з 26 серпня 2021 року до 31 серпня 2024 року у розмірі 60 089 грн 91 коп. Ця заборгованість складається із заборгованості за серпень 2024 року у розмірі 20 395 грн 98 коп., а також заборгованості, яка виникла до 1 серпня 2024 року, у розмірі 39 693 грн 93 коп.

Оскільки заборгованість за аліментами станом на 1 серпня 2024 року у розмірі 39 693 грн 93 коп. виникла до набрання рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року законної сили (16 серпня 2024 року), то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на цю заборгованість не може бути нарахована неустойка (пеня).

Водночас ОСОБА_2 не виконав рішення суду (не сплатив ОСОБА_1 до 31 серпня 2024 року включно) аліменти за серпень 2024 року, внаслідок чого виникла заборгованість за аліментами у розмірі 20 395 грн 98 коп. При цьому ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами, що в указаний період заборгованість за аліментами виникла з об`єктивних (не залежних від нього) причин, у тому числі через незнання про ухвалення апеляційним судом рішення у справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заборгованість за аліментами за серпень 2024 року виникла не з вини ОСОБА_2 .

Відтак з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів у порядку, передбаченому статтею 196 СК України.

Сторони не оспорюють розмір нарахованих державним виконавцем і сплачених боржником аліментів.

Враховуючи розмір заборгованості зі сплати аліментів за серпень 2024 року (20 395 грн 98 коп.) і період прострочення платежу (з 1 вересня 2024 року до 10 березня 2025 року – 190 днів), розмір пені склав 38 752 грн 36 коп. (20395,98?1%?190).

Оскільки розмір пені не може перевищувати 100 відсотків простроченої заборгованості за аліментами за вказаний період, на яку ця неустойка нараховується, то його слід визначити в сумі 20 395 грн 98 коп.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції застосував неправильно норми чинного законодавства та зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

Позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 20 395 грн 98 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно з якою судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ОСОБА_1 , яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, заявлено з ціною 80 589 грн 92 коп. і задоволено на суму 20 395 грн 98 коп., тобто на 25,3% (20395,98?100:80589,92).

У зв`язку з цим, із ОСОБА_2 на користь держави слід присудити 306 грн 43 коп. судового збору за подання позову (3028?0,4?25,3%) та 459 грн 65 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (3028?0,4?150%?25,3%), а всього – 766 грн 08 коп. (306,43+459,65).

Крім того, ОСОБА_1 понесла обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі договору про надання професійної правничої допомоги №686/ЗВЛ/25 від 11 лютого 2025 року (а.с. 140-143) адвокатка Фанда Н.М. надавала ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 8 000 грн.

Із акта прийому-передання виконаних послуг і робіт від 24 квітня 2025 року (а.с. 144-145) слідує, що адвокатка Фанда Н.М. виконала умови договору про надання професійної правничої допомоги в повному обсязі.

Згідно з квитанцією від 14 серпня 2025 року (а.с. 145) ОСОБА_1 сплатила адвокатці Фанді Н.М. 8 000 грн. плати за юридичні послуги.

Визначений адвокаткою Фандою Н.М. і позивачкою ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача. Відповідачем не подавалася заява про зменшення цих витрат у зв`язку з їх неспівмірністю.

З огляду на те, що позов ОСОБА_1 задоволено на 25,3%, ОСОБА_2 має відшкодувати позивачці 2 024 грн витрат на професійну правничу допомогу (8000?25,3%).

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) 20 395 гривень 98 копійок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів і 2 024 гривні витрат на професійну правничу допомогу, а всього – 22 419 гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь держави (одержувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, рахунок UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)) 766 гривень 08 копійок судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

І.В. П`єнта

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Стефанишин С.Л.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 50

Оригінал: reyestr.court.gov.ua