Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №454/1178/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/1178/25 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т. В.

Провадження № 22-ц/811/2278/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Cуддів Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

Cекретар Іванова О.О.

розглянувши без участі учасників в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Буляндри Христини Володимирівни на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 травня 2025 року у справі №454/1178/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", з участю третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в :

01 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Буляндра Христина Володимирівна через підсистему електронний суд подала до Сокальського районного суду Львівської області позовну заяву до АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №21455, виданий 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталею Станіславівною про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в розмірі 77289,19 грн. Стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 29 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №21455, вчинений 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в розмірі 77 289,19 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» в дохід держави 605,60грн. судового збору.

Рішення суду оскаржила представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Буляндра Х.В.. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу є незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в цій частині. Суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Під час розгляду справи було надано належні докази в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн і такі витрати пов"язані з розглядом даної справи.

Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути із АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн та витрати на правничу допомогу, надану на стадії апеляційного розгляду справи, у розмірі 3000 грн.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відзив на апеляційну скаргу він позивача не надходив, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з тих підстав, що такі витрати є необгрунтованими на недоведеними, а також, що такі витрати не були безпосередньо пов"язаними з розглядом справи в суді, а також не надано доказів понесення витрат на таку допомогу.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії», щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Представниця ОСОБА_2 – адвокат Буляндра Х.В. в поданій позовній заяві просила стягнути з АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було долучено:

ордер на надання правничої (правової) допомоги №1358270 від 31 березня 2025 року;

договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №АОБ235/2025 від 27 березня 2025 року укладений між Адвокатським об"єднанням "КОДЕКС" та ОСОБА_1 ;

детальний опис-розрахунок розміру професійної правничої (правової) допомоги, від 31 березня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про захист прав споживача та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, на загальну суму 7000 грн;

акт наданих послуг від 31 березня 2025 року на загальну суму 7000 грн;

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв"язку з розглядом справи від 31 березня 2025 року.

Пунктом 3.1 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №АОБ235/2025 від 27 березня 2025 року сторони погодили вартість послуг (гонорар) адвокатського об"єднання за цим договором. Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що оплата проводиться в спосіб, визначений законодавством, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акта наданих послуг, а в разі супроводу судової справи – не пізніше дня наступного за днем набрання судовим рішенням законної сили, якщо інше не погоджено сторонами.

Підписаним між сторонами актом наданих послуг від 31 березня 2025 року сторони погодили, що Адвокатське об"єднання "Кодекс", в особі учасника Адвокатського об"єднання – адвоката Буляндри Х.В. надало, а ОСОБА_1 прийняла наступні послуги:

юридична консультація: правовий аналіз взаємовідносин між сторонами, наявних доказів (документів), аналіз судової практики, формування та узгодження правової позиції та тактики ведення справи – вартість 1500 грн;

підготовка позовної заяви з додатками із виконанням процесуальних вимог щодо їх оформлення – вартість 4000 грн;

підготовка заяви про забезпечення позову – вартість 1500 грн.

Вартість наданих послуг зазначених в акті відповідає вартості послуг (гонорару) погодженому сторонами в договорі про надання професійної правничої (правової) допомоги №АОБ235/2025 від 27 березня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Буляндра Х.В. підготувала для ОСОБА_1 та подала в її інтересах до суду позовну заяву та заяву про забезпечення позову.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин, яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позовні вимоги підлягають до задоволення, такі витрати заявника були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Колегія суддів вважає доведеним з сторони позивачки факту надання їй послуг адвокатом Буляндрою Х.В. та понесення в майбутньому витрат на професійну правничу допомогу згідно п.3.5 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, в той же час, колегія суддів не погоджується з вартість наданих послуг.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, незмінність правової позиції сторін у справі, визнання АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» позовних вимог, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, вважає, що розмір професійної правничої допомоги в 3000 грн є розумним і достатнім для компенсації витрат, які потрібно стягнути з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 .

Щодо вимоги представника ОСОБА_1 - адвоката Буляндри Х.В. про стягнення з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, надану на стадії апеляційного розгляду цивільної справи №454/1178/25 у розмірі 3000 грн, така вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 711/2741/20, дійшов висновку, що оскарження додаткового судового рішення, яким вирішувалося питання судових витрат, не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду рішення суду в частині розподілу витрат на правничу допомогу за участі у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності, і, загалом, суперечить змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 925/790/17 (провадження № 925/580/20), в ухвалах Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 925/790/17 (провадження № 925/580/20), від 12 квітня 2023 року у cправі № 876/30/22.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 судових витрат за надану правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи.

Враховуючи наведене, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 травня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 травня 2025 року в іншій частині не переглядалося, оскільки представниця ОСОБА_1 - адвокат Буляндра Х.В. його не оскаржувала.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5ст.268 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 141, 374 ч.1 п.1, 2; 375; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Буляндри Христини Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 травня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 березня 2026 року.

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра