Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №335/10960/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 03.03.2026 Справа № 335/10960/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/10960/25 Головуючий у 1 інстанції Гашук К.В.

Пр. № 22-ц/807/725/26 Суддя-доповідач Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої Кочеткової І.В.,

суддів Полякова О.З.,

Кухаря С.В.,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Якіб`юк Юлія Арсенівна про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом та її стягнення,

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилась спадщина, до складу якої увійшла недоотримана пенсія за період з липня 2022 по 31.01.2025. За довідкою ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.03.2025 розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складає 133 903,10 грн. Пенсійний фонд виплатив позивачці в порядку спадкування за законом пенсію, нараховану з липня 2022 по квітень 2023 на суму 39 133,24 грн., виплатити решту пенсії у розмірі 94 769,86 грн. за період з 01.05.2023 по 31.01.2025 відповідач відмовляється, посилаючись на те, що з 01.05.2023 нарахування і виплата пенсії ОСОБА_2 було призупинено, із заявами про відновлення виплат остання за свого життя не зверталась, повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації не направляла.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії, яка нарахована ОСОБА_2 за період з 01 травня 2023 року по 31 січня 2025 року у розмірі 94 769,86 грн., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_2 суму пенсії, яка нарахована за період з 01 травня 2023 року по 31 січня 2025 року, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 94 769,86 грн..

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу через електронний суд, яка мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про те, що ОСОБА_1 має право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 на суму недоотриманої пенсії. Скаржник зазначає, що підстави для задоволення позову відсутні, вважає оскаржуване рішення не законним та не обґрунтованим.

Відзиві на апеляційну не надходив.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи представники відповідача і третьої особи не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли. Суд визнав за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 , яка заперечувала проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , яка проживала на тимчасово окупованій території (а.с.11-13).

29.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_2 (а.с.14).

Інші особи із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса не звертались.

Згідно із довідкою №173 від 08.08.2025, яка надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на запит приватного нотаріуса, на дату формування довідки недоотримана ОСОБА_2 пенсія складає 39 133,24 грн (зворот а.с.54).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2044, спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1940 року народження, є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у сумі 39 133,24 грн., що зберігається у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, належна спадкодавцю, що підтверджується довідкою №173 від 08.08.2025 про наявність недоотриманої пенсії, виданою Відділом опрацювання документації №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (а.с. 65).

Тобто, розмір недоотриманої померлою пенсії, на яку видано свідоцтво про право на спадщину, ґрунтується на відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, якою було повідомлено про наявність у померлої ОСОБА_2 недоотриманої суми пенсії у сумі 39 133,24 грн.

18.09.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області виплатило ОСОБА_1 частину недоотриманої пенсії, у розмірі 39 133,24 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 18.09.2025.

Разом із тим, відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.03.2025, виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.02.2025 у зв`язку зі смертю (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідно до довідки від 18.03.2025 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2022 по 31.01.2025, яка надана на запит адвоката Ревкової А.К. і є додатком до листа, сума нарахованої та неотриманої ОСОБА_2 пенсії за період з 01.07.2022 по 31.01.2025 становить 133 903,10 грн.

Вказані обставини свідчать про те, що різниця між нарахованою і неотриманою ОСОБА_2 пенсією за період з 01.07.2022 по 31.01.2025, та між розміром пенсії, на яку позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, становить 94 769,86 грн.

19.09.2025 позивачка ОСОБА_1 , звернулась до ГУ ПФУ у Запорізькій області із заявою про виплату їй залишку недоотриманої пенсії за період з 01.04.2023 по 31.01.2025, належної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 94 769,86 грн. Листом від 21.10.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області у проведенні такої виплати відмовив, посилаючись у своєму листі на те, що виплата пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.05.2023, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з не отриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд. Із зазначеного листа також встановлено, що на запит приватного нотаріуса була надана довідка щодо нарахованої, але не виплаченої за життя ОСОБА_2 пенсії у розмірі 39 133,24 грн. за період з липня 2022 року по квітень 2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не отриманні ОСОБА_2 кошти входять до складу спадщини, а тому позивачка як спадкоємець першої черги у відповідності до ст.ст.1216,1218 ЦК України має право на їх отримання .

Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає правомірними, виходячи з такого.

У даній справі спір виник з приводу права позивача на отримання у спадщину нарахованої ОСОБА_2 та не отриманої нею за життя пенсії за період з часу її призупинення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.05.2023 по день припинення пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Отже, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання, що належала батьку позивачки за життя і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивач, прийнявши спадщину після батька, має право на отримання всієї суми недоотриманого ним щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Таким чином, зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини. Зміст вказаних вище норм узгоджується з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Правовий аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц).

При цьому, Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання платежів.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 у справі №428/6685/19, від 30.01.2024 у справі №420/8604/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що нарахована, але не отримана за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія у розмірі 94 769,86 грн. входять до складу спадкового майна, яке залишилося після її смерті, а позивач ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом набула право власності на вказані грошові кошти, а тому має право на отримання недоотриманої за життя її матері пенсії у розмірі 94 769,86 грн. (загальний розмір недоотриманої пенсії за життя пенсії), але з урахуванням виплаченої частини (39 133,24 грн.) - має право на отримання недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії у сумі 94 769,86 грн.

Твердження відповідача про те, що у вересні 2025 року нарахована та виплачена недоотримана пенсія померлої ОСОБА_2 за період з 01.07.2022 р. по 30.04.2023 на поточний рахунок, відкритий у установі банку, в сумі 39 133,24 грн., взято до уваги районним судом, проте відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.03.2025, виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.02.2025 у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки від 18.03.2025 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2022 по 31.01.2025, яка надана на запит адвоката Ревкової А.К. і є додатком до листа, сума нарахованої та не отриманої ОСОБА_2 пенсії за період з 01.07.2022 по 31.01.2025 становить 133 903,10 грн.

Вказані обставини свідчать про те, що різниця між нарахованою і не отриманою ОСОБА_2 пенсією за період з 01.07.2022 по 31.01.2025, та між розміром пенсії, на яку позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, становить 94 769,86 грн.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Тому сума пенсії, що належала спадкодавцю і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату цієї суми в повному обсязі.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2020 у справі № 750/8819/19 зауважив, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Отже до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати позивачки за життя і залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивачка, прийнявши спадщину після своєї матері, має право на отримання всієї суми які відповідачем своєчасно не були виплачені померлій .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) надано правовий висновок, у якому зазначено, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

За таких обставин, позивачка має право на отримання усієї суми невиплаченої пенсії за життя ОСОБА_2 .

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому оскаржуване рішення у відповідності до норм статей 374, 375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 03 березня 2026 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді С.В. Кухар

О.З.Поляков