Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №336/7097/22 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 11.02.2026 Справа № 336/7097/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/7097/22 Головуючий у 1-й інстанції: Петренко Л.В.

Провадження № 22-ц/807/86/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Косякової Зої Миколаївни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Кушугумська селищна ради Запорізького району Запорізької області, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про оспорювання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи було уточнено, в обґрунтування якого зазначав, що він з відповідачем перебуває у шлюбі, який зареєстрований 21 січня 2012 року Шевченківським відділом ДРАЦС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 13.

Шлюбні відносини між ним та ОСОБА_2 припинені в квітні 2022 року. В провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває його позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Сторони мають трьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин діти мешкають разом із ним, до суду подано позов про визначення місця проживання дітей з батьком.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила ще одну дитину – дівчинку. Оскільки вони перебували у шлюбі, проживали однією сім`єю, він був зареєстрований батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Шевченківським відділом ДРАЦС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 26 серпня 2021 року складено актовий запис № 670 та видано свідоцтво про народження дитини.

У квітні 2022 року відповідач йому повідомила, що дитина ОСОБА_5 не є його біологічною дитиною. Вона забрала доньку та переїхала жити до батька цієї дитини. При цьому, будь-яких спроб вирішити питання про реєстрацію походження дитини від іншого чоловіка ні відповідач, ні її співмешканець не вчиняють.

Оскільки він не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , а добровільно вирішити питання щодо реєстрації походження дитини від іншої особи ОСОБА_2 не бажає, в позасудовому порядку вирішити цей спір неможливо, тому позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд: виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису № 670 від 26 серпня 2021 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 26 серпня 2021 року; зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни в актовий запис актів цивільного стану про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Косякової З.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд неодноразово відкладав розгляд клопотання позивача про призначення експертизи, позивачем було виконано всі необхідні дії стосовно проведення призначеної судом імунологічної експертизи: сплачено рахунок за проведення експертизи, відповідно до повідомлення суду здійснено явку до експерта 15 січня 2025 року. Внаслідок неявки в експертну установу відповідача з малолітньою дитиною відбір зразків не проводився, про що експерт зазначив в повідомленні суду. Інших повідомлень щодо нової дати призначення експертизи позивач не отримував.

Суд не прийняв до уваги та не надав оцінки тим доказам, що ОСОБА_2 має вже двох дітей, народжених поза шлюбом, які носять прізвище ОСОБА_6 , і на утримання яких позивач, який має трьох власних дітей, змушений буде сплачувати аліменти.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про поважність причин неявки відповідача з дитиною для проведення експертизи, не застосував наслідки ухилення від проведення експертизи.

Суд, не отримавши даних експертизи, передчасно прийшов до висновку, що оскільки позивачем не надано неспростовних доказів відсутності кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_5 , позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

За нормами ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явилися.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Косякової З.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи без посилання на причини неявки до суду апеляційної інстанції.

Також від ОСОБА_2 надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутності, в який остання зазначає, що на теперішній час перебуває у Німеччині, вказує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народилася під час шлюбу з ОСОБА_1 , але цю дитину вона народила від іншого чоловіка, вона не є його біологічною дитиною. Вказала, що не заперечує у разі необхідності щодо проведення по справі судової імунологічної експертизи, для чого надсилає біологічні зразки дитини – пасмо волосся Адель-Софії. Прибути в м. Запоріжжя для проведення експертизи та участі в розгляді справи не може у зв`язку з воєнним станом в Україні. До заяви додана ксерокопія 1 сторінки паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та пасмо волосся у пакеті.

Від представника Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Ганущак І. надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, ухвалити рішення на розсуд суду.

Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи,а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.

Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності сторін, їх представників, представників третіх осіб. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, актовий запис № 13. Після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

В період перебування у шлюбі y сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження. Батьком дітей записаний ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 .

Діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають без реєстрації разом з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 945 від 21 листопада 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила ще одну дитину – дівчинку. Оскільки вони перебували у шлюбі, проживали однією сім`єю, він був зареєстрований батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В квітні 2022 року відповідач йому повідомила, що дитина ОСОБА_5 не є його біологічною дитиною. Вона забрала доньку та переїхала жити до батька цієї дитини. При цьому будь-яких спроб вирішити питання про реєстрацію походження дитини від іншого чоловіка ні відповідач, ні її співмешканець не вчиняють. На підставі викладеного у позивача виникли обґрунтовані сумніви, що він не є батьком дитини ОСОБА_5 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2024 року було витребувано з Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилася в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області України (паспорт громадянина України НОМЕР_1 , орган, що видав документ 2316, дата видачі 16 березня 2020 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) за період з 22.02.2022 року по час виконання ухвали суду із зазначенням наступної інформації: дата та час перетину державного кордону України, пункт пропуску, вид перетину (виїзд або в`їзд на територію України, транзит), напрямок перетину державного кордону України (кінцевий пункт прибуття), з зазначенням ідентифікаційних ознак, відомостей про документ (документи), за якими здійснено перетин кордону та у разі наявності мети перетину державного кордону України.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив та надав витяг з інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 22 лютого по 18 березня 2024 року громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка двічі перетинала кордон: 1) 19 березня 2022 року перетнула пункт пропуску «Мостинська», напрям в`їзд, Перемишль-Львів; 2) 25 грудня 2022 року о 16-51 год перетнула пункт пропуску «Краківець», напрям виїзд.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

У частинах першій та третій статті 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У справі, яка переглядається, установлено, що з метою з`ясування обставин у справі ухвалою суду першої інстанції від 01 жовтня 2024 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 про призначення судової імунологічної експертизи. Призначено у справі судову імунологічну експертизу. На вирішення експертів поставлено питання: Чи є ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ? Проведення експертизи доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Копія ухвали від 01 жовтня 2024 року отримана особисто ОСОБА_1 16 жовтня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 212).

16 грудня 2024 року на адресу суду першої інстанції від Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта від 09 грудня 2024 року щодо забезпечення прибуття одночасного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 разом із дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до Запорізького НДЕКЦ МВС в будь-який робочий час, з понеділка до п`ятниці (режим роботи: з 08-00 до 17-00 з понеділка по четвер, та з 08-00 до 15-45 в п`ятницю, з урахуванням обідньої перерви з 12-00 до 12-45) для надання біологічних зразків. При собі мати паспорти, свідоцтво про народження дитини та оригінал квитанції, що підтверджує сплату повної вартості проведення експертизи. Призначення дати та часу явки вказаних осіб до експертної установи для надання біологічних зразків експерт залишив за ініціатором проведення експертизи (т. 1, а.с. 214, 215, 216).

16 грудня 2024 року судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був направлений лист з роз`ясненнями, що з метою правильного та об`єктивного вирішення справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , необхідно з`явитись до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, а саме, 15 січня 2025 року о 09-00 годині, з документами, що засвідчують особу (паспорт) та свідоцтвом про народження дитини. Крім того, ОСОБА_1 при собі мати оригінал квитанції, що підтверджує сплату повної вартості проведення вищезазначеної експертизи. Додаток: копія клопотання експерта від 09.12.2024 року - на всі адреси; копія квитанції - на адресу ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 218-219).

Вказаний лист Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з роз`ясненнями від 16 грудня 2024 року був отриманий особисто ОСОБА_1 27 грудня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 221).

11 лютого 2025 року з Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 04 лютого 2025 року за вих. № СЕ-19/108-24/22722-БД у цій справі. Судовий експерт повідомив, що станом на 04 лютого 2025 року вказані в клопотанні особи до експертної установи одночасно не з`явились, біологічні зразки отримані не були (т. 1, а.с. 225).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2025 року було відновлено провадження по цивільній справі № 336/7097/22 (номер провадження 2/336/36/25). Підготовче судове засідання призначено на 17 березня 2025 року о 08.30 год.

Судова повістка на судове засідання, яке було призначено на 17 березня 2025 року о 08.30 год., отримана особисто ОСОБА_1 20.02.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 233). Позивач та його представник адвокат Косякова З.М. у вказане судове засідання не з`явились, від останньої на адресу суду першої інстанції надійшла заява з проханням провести підготовче судове засідання за відсутності сторони позивача.

17 березня 2025 року судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з неявкою відповідача на 15.04.2025 року о 12.40 год.

Судова повістка на судове засідання, яке було призначено на 15.04.2025 року о 12.40 год., отримана особисто ОСОБА_1 25.03.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а.с. 3). Позивач та його представник адвокат Косякова З.М. у судове засідання не з`явились, від останньої на адресу суду першої інстанції надійшла заява з проханням провести підготовче судове засідання за відсутності сторони позивача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15 травня 2025 року о 10.30 год.

15 квітня 2025 року судом була постановлена ухвала про відкладення судового засідання у зв`язку з неявкою відповідача на 17.06.2025 року о 10.30 год.

В судове засідання 17.06.2025 року о 10.30 год. позивач та його представник не з`явилися, від останньої надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Отже, призначена ухвалою суду першої інстанції від 01 жовтня 2024 року судова імунологічна експертиза проведена не була у зв`язку з одночасною неявкою до експертної установи для відібрання біологічних зразків вказаних в клопотанні експерта осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_5 ).

Колегією суддів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.12.2025 року було роз`яснено представнику ОСОБА_1 - адвокату Косяковій З.М. право заявити клопотання про призначення судової експертизи в суді апеляційної інстанції, проте, ні скаржником, ні його представником такого клопотання заявлено не було.

Також, ні позивач, ні його представник не просили ні суд першої, ні апеляційної інстанції вирішити питання можливості відібрання необхідних біологічних зразків у малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за межами України.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У справі «Йевремович проти Сербії» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

ЄСПЛ у справі «Багнєвський проти Польщі» не побачив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у неможливості відмовитися від батьківства при встановленні факту відсутності біологічного зв`язку. В цьому рішенні зазначено, що національне законодавство не передбачає будь-яких заходів, які дадуть змогу змусити дитину пройти тести ДНК. Для Суду цей елемент має вирішальне значення для збалансування відповідних інтересів. Якщо інтереси заявників не сходяться з огляду на відмову дитини пройти ДНК-тест, перевага надається інтересам дитини. Суд усвідомлює, що проведення досліджень ДНК та можливість кожному їх дотримуватися є розвитком на судовому рівні, оскільки ці тести дозволяють з певністю встановити існування або відсутність біологічних зв`язків між різними людьми. Проте Суд нагадав, що він уже вважав, що необхідність захисту третіх сторін може виключити можливість змусити їх пройти деякі медичні тести, в тому числі аналіз ДНК. Такий висновок тим більше підтверджується і в цьому випадку, коли третьою стороною є дитина. Суд не бачить нічого свавільного чи непропорційного у рішенні національного суду, який віддавав більшу увагу інтересам дитини, ніж можливої зацікавленості заявника у отриманні перевірки біологічних даних. Крім того, він вважає, що вік дитини, яка була неповнолітньою на той час, зіграв свою роль у врахуванні його інтересу.

Вказані висновки підтвердженні ЄСПЛ також у справі «Хіцкі проти Польщі».

За викладеного слід зазначити, що законодавством України не передбачено право суду змусити дитину пройти тест ДНК для визнання батьківства позивача відносно неї.

Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18 (провадження № 61-7126св22), від 27 лютого 2024 року у справі № 489/8474/21 (провадження № 61-18280св23).

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають на території держави Федеративна Республіка Німеччина.

У заяві, яка була надіслана ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду, вона просила врахувати поважні причини неможливості прибуття у м. Запоріжжя для проведення судової імунологічної експертизи, а саме: проживання разом із дитиною у Німеччині; діючий у державі Україна воєнний стан.

Колегія суддів вважає, що інтереси малолітньої дитини у цій ситуації обмежують можливість змусити її проходити в Україні медичний тест щодо існування або відсутності біологічного зв`язку між позивачем та дитиною, і ці інтереси дитини слід враховувати попри можливу зацікавленість позивача у отриманні біологічних даних.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 зазначила наявність поважних підстав, які на теперішній час перешкоджають їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для відібрання зразків, необхідних для проведення судової експертизи, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав застосували наслідки, передбачені частиною першою статті 109 ЦПК України.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 , який записаний батьком дитини, та дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матеріали справи не містять.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінки sms-повідомленню про те, що позивач не є батьком дитини ОСОБА_9 (т. 1, а.с. 174).

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив ці посилання позивача, оскільки відсутність чи наявність кровного споріднення між людьми можуть встановити лише медичні тести, а переписка сторін не є достатнім доказом цих обставин.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів належними та достовірними доказами факт відсутності кровного споріднення між ним та дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Косякової Зої Миколаївни, залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков