Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №308/12727/16-ц — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві

Дата: 09 лютого 2026 р.

Справа: №308/12727/16-ц

Суддя: Джуга С. Д.

Справа № 308/12727/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року у складі судді Іванова А.П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (дорожньо-транспортної пригоди) та витрат, понесених на лікування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (дорожньо-транспортної пригоди) та витрат, понесених на лікування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди., в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 500000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, спричиненого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в результаті дорожньо-транспортної пригоди та 60782,95 гривень у відшкодування витрат понесених на лікування.

Позов мотивовано тим, що 29.12.2015 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , на трасі Київ-Чоп біля с. Н. Солотвине здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який при цій дорожньо-транспортній пригоді отримав тілесні ушкодження у вигляді: важкої полі травми; відкритої черепно-мозкової травми; перелому склепіння і основи черепу; забою головного мозку важкого ступеня; субарахноїдального крововиливу; гематосинус, пневматизації; забою грудної клітки; тупої травма черевної порожнини; закритого уламкового переломовивиху хірургічної шийки правої плечової кістки; закритого перелому н/3 правової променевої кістки із зміщенням; закритого перелому лобкової кістки справа; відкритого перелому с/3 правої стегнової кістки із зміщенням; відкритого багатоуламкового перелому обох кісток в/3 обох гомілок із зміщенням; множинних саден пальців обох кистей; травматичного шоку ІІ-ІІІ ст. Після отриманих травм ОСОБА_2 тривалий час знаходився на лікуванні. Матеріальна шкода заподіяна ОСОБА_2 в результаті ДТП становить суму 60782,95 гривень, які він витратив на своє лікування. Крім того, протиправними діями відповідача ОСОБА_1 позивачу заподіяно моральну шкоду яку він оцінює в 500 000 гривень, оскільки він тривалий час знаходився на лікуванні, внаслідок отриманих в ДТП травм постійно відчуває фізичний біль та страждання, душевно страждає, значно погіршились його здібності, тобто він внаслідок отриманих травм став інвалідом, фактично втратив можливість самостійно пересуватись, пересувається на інвалідному візку, одна рука не функціонує, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодувати матеріальні і моральні збитки в добровільному порядку відповідач відмовляється, тому він вимушений звернутися з цим позовом до суду.

12.06.2017 ОСОБА_2 збільшив свої позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка складається із витрат на лікування та просив стягнути з відповідача на свою користь 500 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, спричиненого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в результаті дорожньо-транспортної пригоди та 78949,95 гривень у відшкодування витрат понесених на лікування.

13.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди 28500 гривень, у відшкодування моральної шкоди 50000 гривень, та сплачений судовий збір.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він, 29.12.2015 близько 18 год. 43. хв. на власному автомобілі ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по авто дорозі Київ-Чоп, з боку с. Глибоке Ужгородського району, у бік м. Ужгорода. При наближенні до с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, попереду себе, на відстані близько 25-30-ти метрів, на смузі його руху, він побачив темний силует, який не очікувано для нього розпочав рухатися зліва направо, у бік траєкторії його руху, як згодом виявилося, що це був пішохід ОСОБА_2 , який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Він, побачивши небезпеку, одразу вжив екстрене гальмування однак через якусь мить, відбувся наїзд його автомобіля на цю людину. Його односторонніми діями уникнути ДТП не виявилося можливим по причині незначної відстані до пішохода та його непередбачуваних дій, що створили для нього умови непереборної сили. Під час розслідування кримінальної справи про його обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України було встановлено, що дії пішохода ОСОБА_2 , який переходив проїзну частину поза межами пішохідного переходу, не відповідали вимогам п. п. 4.7, 4.14 а), г) ПДР України і обумовили для нього небезпеку для руху. Внаслідок неправомірних дій пішохода ОСОБА_2 у ДТП, було механічно пошкоджено його автомобіль, ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість ремонту якого склала 28500 гривень, а також йому спричинено значну моральну шкоду, що безпосередньо настала від надмірного стресу, нервувань і переживань під час та після автопригоди, а також через пошкодження мого майна, яку він оцінює в 50000 гривень. З огляду на викладене він звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування за шкоду спричинену здоров`ю у вигляді витрат на лікування у сумі 78 949 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 95 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у сумі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень та судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати частково рішення суду першої інстанції та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 заявлений грошовий розмір компенсації моральної шкоди – 50000 грн, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що першопричиною і першоджерелом настання вказаної ДТП та її негативних наслідків стали дії самого позивача за первісним позовом, який у темну пору доби у неосвітленому місці, у темному одязі, без будь-яких світло відбиваючих елементів грубо ігноруючи особистими нормами безпеки, в порушення норм ПДР неочікувано для відповідача за первісним позовом, вийшов на швидкісну автодорогу. При цьому вагомою причиною такої безвідповідальної поведінки ОСОБА_2 стало те, що останній перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Крім того, апелянт зазначає, що у наслідок даної ДТП, яка настала в тому числі і з провини ОСОБА_2 , для нього також настали і на теперішній час мають місце глибокі душевні страждання і саме по причині їх тривалості такий морально-психологічний стан призвів до настання для апелянта тяжкого захворювання у вигляді ішемічного інсульту, у зв`язку з чим і звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання апелянт ОСОБА_1 , його представник – адвокат Качайло А.І. не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Адвокат Качайло А.І. надіслав суду письмову заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_1 не може з`явитися у судове засідання у зв`язку із перебуванням його стаціонарному лікуванні. Доказів, які підтверджують дані обставини суду не надано. Враховуючи дані обставини, а також враховуючи, що справа у провадженні суду першої інстанції перебувала з 06.12-2016 року, апеляційне провадження у даній справі відкрито 28.04.2025 року, справа неодноразово відкладалась у зв`язку з клопотаннями апелянта ОСОБА_1 , виходячи із принципів розумності строків розгляду справи судом та неприпустимості зловживання процесуальними правами, колегія суддів дійшла висновку про розгляд даної справи на підставі ч. 2ст. 372 ЦПК України у відсутності апелянта та його представника.

Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» в судове засідання також не з`явився. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлений. Справа на підставі ч. 2ст. 372 ЦПК України розглянута у його відсутності.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Ставичний П.І. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника сторони, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6. ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно вироку у кримінальному провадженні №12015070170001749 (справа №308/5718/17) від 17.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на підставі п. «ґ» ст. 1, ст. 13 Закону України «Про амністію в 2016 році».

У вироку зазначено, що 29 грудня 2015 року близько 18 години 43 хвилини ОСОБА_1 , керуючи технічно справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ», моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 60 км/год по автодорозі «М-06» сполученням «Київ-Чоп», зі сторони міста Мукачево у напрямку міста Ужгород, проїжджаючи по вказаній автодорозі поворот у бік населеного пункту с. Нижнє Солотвино, Ужгородського району, діючи в супереч вимогам п. п. 1.3, 2.3 «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, з моменту виникнення йому небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода гр. ОСОБА_2 , який рухався по проїзній частині дороги, перетинаючи її з ліва на право по ходу руху водія ОСОБА_1 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 згідно з висновку судово-медичної експертизи №492 від 24.06.2016 отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми; відкритої ЧМТ; перелому склепіння та основи черепа; забій головного мозку важкого ступеня; субарахноїдального крововиливу; гематосинус; забою грудної клітки; тупої травми черевної порожнини; закритого уламкового перелому хірургічної шийки правого плеча та перелому правого стегна, обох кісток обох гомілок із зміщенням; множинних саден пальців обох кистей; травматичного шоку ІІ-Ш ступеню.

За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження, згідно з п. 2.1.3. (б, в, н, о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення. Також згідно з судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,96 проміле, що відноситься до сильного ступеню алкогольного сп`яніння.

Отже, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.3; 2.3.б); 12.3 Правил дорожнього руху, якими визначено: п. 1.3 - Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 2.3. б) - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог п.п. 1.3, 2.3 «б» та 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з наставшими наслідками, а саме отриманням гр. ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно з довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0732526 ОСОБА_2 14.06.2016 визнано інвалідом першої групи. Встановлено, що ОСОБА_2 значно залежить від інших осіб, частково нездатний до самообслуговування. (т. 1 а.с. 13).

Згідно з довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0732654 ОСОБА_4 18.08.2016 визнано інвалідом третьої групи. (т. 1 а.с. 14).

Згідно з виписки з медичної карти №13288/696/40 ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у травматологічному відділенні з 29.12.2015 по 23.03.2016 з діагнозом: Важка політравма. Відкрита ЧМТ. Перелом склепіння основи черепа. Забій головного мозку важкого ступеня. Субарахноїдальний крововилив. Гематосинус, пневматизація. Забій грудної клітки. Тупа травма черевної порожнини. Закритий уламковий перелом-вивих хірургічної шийки правої плечової к-кв. Закритий передом н/3 правої променевої к-ки із зміщенням. Закритий перелом лобкової к-кв справа. Відкритий перелом с/3 правої стегнової к-ки із зміщенням. Відкритий багатоуламковий перелом обох кісток в/3 обох гомілок із зміщенням. Множинні садна вальців обох кистей. Травматичний шок ІІ-Ш ст. Алкогольне сп`яніння. (т. 1 а.с. 16).

Згідно з виписки з медичної карти №3554/247 ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні з 24.03.2016 по 06.05.2016 із діагнозом: Політравма. Відкрита ЧМТ (29.12.2015). Забій головного мозку. Субарахноїдальний крововилив. Пневматизація. Консолідований перелом кісток черепа і лобкової кістки справа. Закритий консолідований уламковий перелом кісток с/3 правого передпліччя. Стан після МОС. Закриті уламкові переломи обох гомілок і правої стегнової кістки в стані неповної консолідації після МОС. Переломо-вивих головки правої плечової кістки після МОС, нагноєння п/о рани. (т. 1 а.с. 17).

Згідно з товарних чеків, квитанцій, рахунків на оплату ОСОБА_2 витратив на своє лікування 60782,95 гривень. (т. 1 а.с. 18-52).

Із відповіді завідувача травматологічним відділенням від 30.01.2017 слідує, що в результаті отриманих ОСОБА_2 у ДТП травм мало місце неодноразове хірургічне втручання та затяжне стаціонарне лікування даної особи, в результаті яких лікарські засоби (препарати і т.п.) зазначені на первинних документах, що додавались до адвокатського запиту від 21.11.2016, використовувались ОСОБА_2 при його лікуванні. (т. 1 а.с. 72).

Згідно з виписки з медичної карти №2017/206 ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні з 28.02.2017 по 03.04.2017 із діагнозом: Неправильно Консолідований перелом в/3 лівої в/гомілкової кістки, варусна деформація лівої гомілки. Злам фіксатора. Стан після перенесеної полі травми. Травма в ДТП 29.12.2015. (т. 1 а.с. 92)

Згідно з товарних чеків, квитанцій, рахунків на оплату, договору добровільного медичного страхування ОСОБА_2 витратив на своє лікування додатково 18167,00 гривень. (т. 1 а.с. 93-97).

Відповідно до клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Гарапко М.В. до начальника Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області №2903/106/7-2017 від 11.05.2017 під час досудового розслідування кримінального провадження №12016070000000181 за ч. 2 ст. 286 КК України за фактом ДТП, яка мала місце 29 грудня 2015 року, близько 18 години 43 хвилини, за участю водія автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 встановлено, що в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,96 проміле, що відноситься до сильного ступеню алкогольного сп`яніння, та крім того встановлено, що ОСОБА_2 , порушив вимоги ч. 3 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно висновку комісійної авто-технічної експертизи №4576 від 15.12.2016 встановлено, що дії пішохода ОСОБА_2 , який переходив проїзну частину поза межами пішохідного переходу, не відповідали вимогам п. п. 4.7., 4.14. а), г) Правил дорожнього руху України і обумовили небезпеку для руху водію автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а тому перебувають у причинному зв`язку з фактом ДТП. З технічної точки зору, причиною дорожньо-транспортної пригоди стали ті обставини, що пішохід ОСОБА_2 переходив проїзну частину поза-межами пішохідного переходу не впевнившись у відсутності небезпеки, а водій ОСОБА_1 своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. З огляду на викладене слідчий просив: вирішити питання про притягнення до адміністративної відповідальності пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , за вчинення цим адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КУпАП. (т. 1 а.с. 102-104).

Згідно з полісу №АЕ/4245408 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна». Строк дії з 29.05.2015 по 28.05.2016. Страхова сума на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю сто тисяч гривень, за шкоду, заподіяну майну п`ятдесят тисяч гривень, розмір франшизи п`ятсот гривень. (т. 1 а.с. 105).

Згідно з висновку судово-медичного експерта №492 від 26.05.2016 тілесні ушкодження ОСОБА_2 , отримані ним при ДТП 29.12.2015, були небезпечними для життя в момент їх спричинення, і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3. (б,в,н,о) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. В крові ОСОБА_2 виявлено етиловий сприт в концентрації 2,96 проміле. (т. 1 а.с. 122-124).

Згідно з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4341/616 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП УМБКЛ УМР з 19.09.2022 по 28.09.2022 з діагнозом ішемічний інсульт. Погіршення стану з 07.09.2022. (т. 2 а.с. 12-13).

Із довідки №496 від 23.09.2022 р видно, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 19.09.2022 з діагнозом ішемічний інсульт. (т. 2 а.с. 14).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 78949,95 гривень.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, скоїв ДТП та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого той отримав тілесні ушкодження, тривалий час знаходився на лікуванні та витратив на своє лікування 78949,95 гривень. Тобто ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі витрат, які ОСОБА_2 поніс на своє тривале лікування. Вина ОСОБА_1 у заподіянні в результаті ДТП ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підтверджується вироком суду від 17.07.2023. В свою чергу ОСОБА_1 не довів в судовому засіданні, що шкода, спричинена ОСОБА_2 , заподіяна з вини ОСОБА_2 , або внаслідок дії непереборної сили.

ОСОБА_1 свою цивільну відповідальність застрахував у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна» згідно з полісу №АЕ/4245408, а ДТП відбулася в період дії страхового полісу. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить сто тисяч гривень.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закону) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що розмір витрат, які ОСОБА_2 поніс на своє лікування у сумі 78949,95 гривень, підтверджується наданими суду письмовими доказами, копіями чеків, призначень, тощо, а тому ця сума заподіяної ОСОБА_2 шкоди підлягає стягненню на його користь із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна». Оскільки розмір шкоди не перевищує розміру страхових виплат, то підстав для покладення відповідальності на страхувальника ОСОБА_1 немає.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень.

Згідно з п. 9 частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, скоїв ДТП і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого той отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, тривалий час знаходився на лікуванні в періоди з 29.12.2015 по 23.03.2016 та з 24.03.2016 по 06.05.2016. ОСОБА_2 , внаслідок отриманих в ДТП травм, став інвалідом першої групи, із значною залежністю від інших осіб, став частково нездатний до самообслуговування. ОСОБА_2 неодноразове зазнавав хірургічного втручання. Завдана моральна шкода ОСОБА_2 полягає у фізичних стражданнях, які він переніс під час лікування та численних хірургічних втручань, полягає у психологічному травмуванні від того, що він став інвалідом, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивача ОСОБА_2 душевні страждання; відновити становище, яке існувало до отримання тілесних ушкоджень в ДТП позивача неможливо, позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення та виникли внаслідок ДТП, тому наявні всі підстави для відшкодування моральної шкоди, спричиненої відповідачем ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд першої правильно встановив і врахував, що вимогу про стягнення моральної шкоди у 500000 гривень ОСОБА_5 заявив ще у 2016 році, однак до вересня 2024 року,(ухвалення судом першої інстанції рішення) ОСОБА_3 не відшкодував ОСОБА_2 ніяких коштів: ні у відшкодування матеріальної, ні моральної шкоди. При цьому суд врахував, що пішохід ОСОБА_2 , який переходив проїзну частину поза межами пішохідного переходу, порушив вимоги п. п. 4.7., 4.14. а), г) ПДР України чим обумовлено небезпеку для руху водію автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, і з такими погоджується колегія суддів, про часткове задоволення заявлених вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 450000 гривень у відшкодування моральної шкоди, що у даному випадку є розумним і справедливим.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5 в розмірі 50 000 гривень.

ОСОБА_1 стверджував, що неправомірними діями ОСОБА_2 , йому спричинено значну моральну шкоду, яка виникла внаслідок стресу, надмірних хвилювань, переживань і душевних страждань в момент настання та після ДТП, а також у наслідок пошкодження його автомобіля, втрати його товарного вигляду. Пред`являючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 на підтвердження наявності такої шкоди, надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого №4341/616, згідно з якої він з 19.09.2022 по 28.09.2022 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні КНП «УМБКЛ» УМР та довідку №496 від 23.09.2022.

Суд першої інстанції правильно встановив відсутність зв`язку між перебуванням ОСОБА_1 у даний період на лікуванні та ДТП, яка мала місце 29.12.2016. Ним також не подано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спричинення моральної шкоди та обґрунтування розміру такої шкоди у сумі 50000 гривень.

З врахуванням наведеного судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у заявленому зустрічному позові ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно частково задовольнив заявлений позов та відмовив у зустрічному позові.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua